31 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 688/5155/25
Провадження № 22-ц/820/752/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року в складі судді Березюка О.Г.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У жовтні 2025 року позивач «Українські фінансові операції» , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувало, що 30 червня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4777971 шляхом обміну електронними повідомленнями, що підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Договір вважається укладеним з моменту одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти).
На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачці кредит в розмірі 10000 грн. шляхом зарахування на зазначений у договорі картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язувалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.
Кредит видано на строк 360 днів, факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» №20250306-1379 від 06 березня 2025 року.
Відповідачка не виконувала належно взяті на себе зобов'язання, що спричинило виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором.
Згідно з п.п. 5.1.3 кредитного договору кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідачки.
27 лютого 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №27/02/2025, згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4777971 від 30 червня 2024 року.
За наведених обставин позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №4777971 від 30 червня 2024 року у розмірі 46750 грн, що складається з 10000 грн. заборгованості по кредиту, 19200 грн. заборгованості по нарахованих первісним кредитором процентах, 17550 грн заборгованості по нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» процентах, а також стягнути сплачений судовий збір 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4777971 від 30 червня 2024 року у розмірі 46750 гривень, що складається з заборгованості по кредиту 10000 грн, заборгованості по відсотках, нарахованих первісним кредитором, 19200 грн, заборгованості по відсотках, нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції», 17550 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2422,40 грн судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити у задоволенні позову. Вказує, що суд залишив поза увагою те, що згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.07.2024 року 02.07.2024 року вона звернулася в поліцію та вказала, що 30.06.2024 року у період часу з 17.22 год. по 19.09 год. невстановлена особа, зателефонувавши з абонентських номерів телефону НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , представилася оператором служби «Київстар», і шляхом обману заволоділа коштами ОСОБА_1 в сумі 38093 грн., які знаходилися на її кредитній картці НОМЕР_7. Суд не врахував, що Паспорт споживчого кредиту» та договір №4777971 про надання коштів на умовах споживчого кредиту» від 30.06.2024 року, підписані не особисто ОСОБА_1 , а електронним ідентифікатором, згенерованим 30.06.2024 року у період часу з 17:57 -17:59 год, коли згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.07.2024 року ОСОБА_1 не мала доступу до свого телефону та до свого банківського рахунку. Водночас у справі відсутні докази отримання повідомлення боржником про відступлення права вимоги за кредитним договором, докази письмового повідомлення її за адресою, вказаною у наданих документах. Також вважає, що стягнуті витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є необґрунтованими, оскільки дана справа є справою незначної складності, а підготовка справи не потребувала значного часу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОА «Українські фінансові операції» просять рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали цивільної справи не містять судового рішення щодо визнання недійсними окремих умов договору. Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 17.11.2025 року підтверджено зарахування 30.06.2024 року 10000 грн на картку № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 . Посилання відповідачки лише на витяг з ЄРДР які підставу для відмови в позові є безпідставним, відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, щодо вчинення шахрайських дій щодо неї.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з цим оскаржуване слід рішення змінити.
Так, судом встановлено, що 30 червня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4777971 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, 30 червня 2024 року 17:57:16, шляхом використання одноразового ідентифікатора у виді коду 19710.
Датою укладання договору є дата одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення фіксується у договорі позики у розділі 10. Реквізити та підписи сторін.
ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,5%, та нараховується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка 0,01% (п.п. 1.1-1.4.2.).
Згідно п.1.3. договору строк кредиту 360 днів: з 30 червня 2024 року по 25 червня 2025 року. Періодичність сплати платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем на карту позичальника № НОМЕР_5 .
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк», в банку на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 30 червня 2024 року зараховані кошти в сумі 10000 грн.
27 лютого 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №27/02/2025, згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4777971 від 30 червня 2024 року.
За вказаним договором факторингу до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по зазначеному кредитному договору.
Відповідно до положень договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3. цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання якого настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно наданого розрахунку заборгованості становить 46750,00 грн та складається з заборгованості по кредиту 10000 грн, заборгованості по відсотках нарахованих первісним кредитором 19200 грн, заборгованості по відсотках нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» 17550 грн.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів достатніми та допустимими доказами укладення 30.06.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та отримання нею кредиту. Твердження відповідачки про те, що кредитний договір вона не укладала, а стала жертвою шахрайський дій, не ґрунтується на достатніх доказах. Відповідачка не виконала зобов'язання за кредитним договором, тому слід стягнути з неї на користь позивача наявну заборгованість.
Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення кредитного договору відповідачкою та отримання нею кредиту на умовах, визначених договором про надання кредиту № 4777971 від 30.06.2024 року.
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 30.06.2024 року зараховані кошти в сумі 10000 грн., що не спростовано апелянткою.
Суд правильно вказав, що витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024243000002144 не доводить факт шахрайських дій щодо відповідачки та не спростовує факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору та отримання кредитних коштів.
За змістом ч.6 ст. 82 ЦПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За наведеного доводи апеляційної скарги про неукладення ОСОБА_1 кредитного договору не ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні спору не застосував норми Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII), що врегульовують спірні правовідносини.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору №4777971 від 30.06.2024 року стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1,5 %.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону №1734-VIII денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIII для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
За ч. 5 ст. 8 Закону №1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону №1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, згідно частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що набрала чинності 24.12.2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1734-VIII тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, відповідно до ч.5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону «Про споживче кредитування», денна процентна ставка, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.
Кредитний договір укладений після набрання чинності цим Законом і при його виконанні мають застосовуватися вказані положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 30.06.2024 року по 27.02.2025 року первинним кредитором нараховано проценти в сумі 19200 грн. за період з 30.06.2024 року по 04.11.2024 року.
Проте згідно ч.5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону «Про споживче кредитування» в період з 30.06.2024 року по 20.08.2024 року проценти підлягають стягненню за ставкою 1,5 %, а за період з 21 серпня 2024 року по 04.11.2024 року та з 28.02.2025 року по 24.06.2025 року - відповідно до денної процентної ставки 1%.
Тож проценти за період з 30.06.2024 року по 20.08.2024 року складають 7800 грн. (52 дні х1,50 %); за період з 21.08.2024 року по 04.11.2024 року 7600 грн. (76 днів х 1 %); за період з 28.02.2025 року по 24.06.2025 року - 11700 грн. (117 днів х 1 %). Всього заборгованість по процентах за користування кредитом складає 27100 грн.
З врахуванням наведеного рішення суду слід змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 30.06.2024 року по тілу кредиту 10000 грн., заборгованість по процентах 27100 грн.
Суд правильно виходив з того, що згідно наданих позивачем доказів, понесені ним витрати на професійну правничу допомогу складають 10000 грн., при цьому не оцінював співмірність цих витрат за відсутності відповідного клопотання представника відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1-2, 13 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову (на 79,36 %), з відповідачки слід стягнути на користь позивача 9858,41 грн (10000 +2422,40)х79,36%) понесених судових витрат.
Апеляційна скарга задоволена на 20,64 %, тому з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню 749,97 грн. (3633,60х20,64%) понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.
З урахуванням ч. 10 ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідачку обов'язок сплатити на користь позивача різницю понесених судових витрат 9108,44 грн. (9858,41 грн.-749,97 грн.).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, ЄДРПОУ 40966896) 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 27100 грн. заборгованості по процентах, та 9108,44 грн. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 03 квітня 2026 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк