Справа № 438/954/25 Головуючий у 1 інстанції: Пантелєєв Д.Г.
Провадження № 22-ц/811/3234/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
16 березня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,
встановив:
25.06.2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, по 5000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 15.09.2012 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який не розірвано, проте, шлюбні відносини між ними фактично припинені.
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка з дітьми проживає окремо від відповідача, дітей виховує фактично сама, відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча є працездатною та фізично здоровою особою, працює далекобійником в Республіці Польща.
Просила позов задовольнити.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 28 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 5000 грн. на кожну дитину щомісяця, починаючи з 25.06.2025 року, і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання судового рішення в межах стягнення суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши по 2000 грн. на утримання кожної дитини щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що дійсно на даний час проживає окремо від позивачки, з якою разом проживають діти, однак, не відповідає дійсності той факт, що він не надає матеріальної допомоги на утримання дітей.
Вказує, що він, як батько, приймає участь у житті дітей, утримує їх, намагається забезпечити належний рівень життя та задовольнити їхні матеріальні потреби.
Вважає, що розмір аліментів по 5000 грн. на кожну дитину є надто завищеним, незважаючи на те, що він проживає в Польщі, проте, стабільного доходу у нього немає, окрім того, він несе витрати на власне утримання та проживання, жодних доказів на підтвердження того, що у нього є можливість сплачувати аліменти в розмірі 10000 грн. на двох дітей, матеріали справи не містять.
Просить врахувати, що він не відмовляється від сплати аліментів, проте, погоджується сплачувати аліменти в розмірі по 2000 грн. на кожну дитину. Вважає, що такий розмір аліментів є доцільним та відповідатиме інтересам дітей, рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, не погіршить їх матеріального становища і визначення такого розміру аліментів призведе до дотримання прав дітей на утримання від батька відповідно до закону.
Додає, що позивач разом з дітьми проживає в Англії, де знаходиться на повному соціальному державному забезпеченні, а також проживає в безплатному житлі, отримує грошову допомогу на себе та на двох дітей, діти харчуються безкоштовно, навчання теж є безкоштовним, держава виділяє кошти на шкільне приладдя та одяг.
Звертає увагу на норму ч.2 ст.182 СК України, якою встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований мінімум дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2025 року становить 3196 грн., віком до 6 років - 2563 грн. При цьому, визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
03.10.2025 року позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону й перебування одного із членів колегії суддів у відпустці в період з 09 по 13 березня 2026 року включно, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 16.03.2026 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 15.09.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , виданого 15.09.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції Львівської області.
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.
Згідно довідки від 18.06.2025 року, виданої ПП «Борислав-Комфорт» про склад сім'ї, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з ОСОБА_2 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч.ч.7, 8 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2563 грн., від 6 років до 18 років - 3196 грн.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Отже, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц (провадження №61-21318св18)).
Встановивши, що діти сторін проживають разом із матір'ю та перебувають на її утриманні, а відповідач не надає коштів на їх утримання, докази про протилежне відсутні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, оскільки основний тягар утримання припадає саме на матір. При цьому, на обох батьків покладається забезпечення таких умов дітям до досягнення ними віку вісімнадцяти років. Про свій обов'язок щодо утримання дітей не заперечує відповідач в апеляційній скарзі.
Таким чином, висновок суду про стягнення аліментів є законним та обґрунтованим.
В апеляційній скарзі відповідач фактично не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру присуджених з нього аліментів - 10000 грн., які вирішено стягувати в користь позивачки на утримання двох дітей.
Аналізуючи зазначені вище норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.
Однак, цей розмір є мінімальною межею. Максимальна межа, навпаки, не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.
Як стверджує відповідач, він згідний сплачувати аліменти в розмірі 4000 грн. на двох дітей, зазначаючи, що він проживає за кордоном і несе витрати на своє утримання та проживання. Разом з тим, жодних доказів про це не надає. Відтак, за відсутності доказів про доходи, колегія суддів позбавлена можливості дійти висновку про неспроможність відповідача сплачувати аліменти у розмірі, про який просила позивачка.
На переконання колегії суддів, визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі - 10000 грн. на двох дітей, якраз і забезпечить надійний захист їхніх інтересів та отримання позивачкою надійного стабільного матеріального утримання з боку батька дітей.
Суд першої інстанції, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо дітей, у тому числі й щодо їх утримання, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановивши вказані обставини, зокрема, що діти сторін у справі проживають разом із позивачем, а відповідач спроможний надавати матеріальне утримання, дійшов правильного висновку, що справедливим, розумним та достатнім є стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 грн. на кожну дитину щомісячно.
Доводи апеляційної скарги про можливість відповідача сплачувати аліменти в розмірі по 2000 грн. на кожну дитину є неспроможними, оскільки такий розмір аліментів є нижчим від мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, який в свою чергу становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто, відповідач вправі, в подальшому, заявити позов про зменшення розміру аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану.
Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухваленняя, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 березня 2026 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич