Справа № 441/1131/25 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.
Провадження № 22-ц/811/2323/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
03 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
секретар: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання дітей, -
11.06.2025 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту самостійного утримання ОСОБА_1 дітей своєї дружини ОСОБА_3 , а саме - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Метою встановлення юридичного факту зазначив захист прав та інтересів дітей.
Оскаржуваною ухвалою у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання дітей відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2.
Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права та з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначив, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд не врахував обставини, які свідчать про те, щозаявник дбає про інтереси дітей та приймає активну участь у їхньому розвитку та вихованні. При цьому, суд взяв до уваги інтереси батька, який не виконує свої батьківські обов'язки, та дійшов помилкового висновку про те, що встановлення факту утримання дітей вітчимом суперечитиме його інтересам. Вважає, що суд неправильно визначив суть заяви, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про наявність у даній справі спору про право. У заяві йшлося не про самостійне утримання чи обмеження прав інших осіб, а про встановлення факту утримання дітей заявником, що має юридичне значення для отримання соціальних гарантій та документів, що в свою чергу сприяє захисту права та інтересів дітей. Установлення зазначеного юридичного факту має значення для реалізації прав заявника та прав дітей на державну допомогу як багатодітної родини та на оформлення пільг та соціальних гарантій, передбачених законом. Іншого способу підтвердження факту самостійного утримання дітей законом не передбачено.
Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до положень ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України).
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Частиною 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту самостійного утримання дітей своєї дружини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник посилався на свою участь у вихованні, навчанні та розвитку дітей та на невиконання їхнім батьком покладених на нього батьківських обв'язків, зокрема обов'язку щодо їх утримання.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявника ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного утримання ним, як вітчимом, дітей своєї дружини ОСОБА_3 , яка працевлаштована та має стабільний дохід, а також за наявності біологічного батька дітей - ОСОБА_6 , не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки з поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту самостійного утримання дітей своєї дружини вбачається спір про право між батьками дітей щодо виконання ними обов'язків з їх виховання, тому заявлені ним вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження та підлягають розгляду в порядку позовного провадження, що згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра