Справа № 127/40367/25
Провадження №11-сс/801/222/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
31 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року,
якою задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль марки «LAND ROVER RАNGE ROVER» та ключ-брелок до нього, шляхом заборони його використання, відчуження іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020030000513 від 06.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України,
встановив:
Короткий зміст судового рішення та встановлені слідчим суддею обставини
Клопотання прокурора мотивовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020030000513 від 06.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.
В рамках вказаного провадження було затримано, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_7 .
В ході проведення розслідування було встановлено, що ОСОБА_7 та інші невстановлені особи могли використовувати автомобіль марки «LAND ROVER RАNGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (vin) НОМЕР_2 , який зареєстровано на ОСОБА_9 , як знаряддя для вчинення кримінального правопорушення та останній може містити на собі сліди, які в подальшому можуть бути використані, як докази в кримінальному провадженні. У зв'язку з чим, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду №127/39857/25 від 22.12.2025 було проведено обшук вказаного автомобіля, під час якого виявлено та в подальшому вилучено: автомобіль марки «LAND ROVER RАNGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (vin) НОМЕР_2 та ключ-брелок до нього, які визнані речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2025 клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку 23.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду №127/39857/25 від 22.12.2025, а саме автомобіль марки «LAND ROVER RАNGE ROVER» та ключ-брелок до нього, шляхом заборони його використання, відчуження іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження. Виконання ухвали доручено прокурору відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 .
Постановлене рішення мотивовано тим, що враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, наявні достатні правові підстави для накладення арешту на автомобіль марки «LAND ROVER RАNGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (vin) НОМЕР_2 , який зареєстровано на ОСОБА_9 , з метою з'ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою попередження втрати, пошкодження зазначеного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що це майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_7 , просить: поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2025; скасувати зазначену ухвалу; постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт автомобіля марки «LAND ROVER RАNGE ROVER» та ключ-брелка до нього; зняти арешт з вказаного транспортного засобу та ключ-брелка до нього і повернути його законному володільцю.
В обґрунтування своїх доводів захисник посилається на: 1. Відсутність фактичного зв'язку майна зі злочином. В матеріалах клопотання та в ухвалі відсутні конкретні дані, які б підтверджували використання цього автомобіля при вчиненні злочину. Злочин, за версією слідства, був вчинений із використанням іншого транспортного засобу. Під час обшуку автомобіля жодних речей чи документів, які б мали значення для кримінального провадження, не виявлено. 2. Порушення прав третьої особи - власника майна. Автомобіль належить ОСОБА_9 , яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні. 3. Порушення принципу пропорційності. Арешт транспортного засобу є істотним втручанням у право мирного володіння майном, яке гарантоване ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, арешт був накладений за відсутності власника та його представника. 4. Порушення гарантій адвокатської діяльності. У транспортному засобі знаходились адвокатські документи ОСОБА_7 , який є фактичним користувачем даного транспортного засобу.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 та особа в інтересах якої подано апеляційну скаргу - ОСОБА_7 просили поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2025, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі власника та фактичного користувача транспортного засобу, а її копія була отримана ними лише 27.02.2026, про що свідчить відповідна розписка. Також підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскаржуваного судового рішення, пояснення учасників, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків у своїх доводах.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належить вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження в разі надходження такого клопотання.
Частиною першою статті 117 КПК України визначено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Відповідно до ст. 309, 310 КПК України ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти діб.
Як убачається з матеріалів судового провадження, власник майна, його фактичний користувач та їхні представники не були присутні в судовому засіданні під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно. Копію оскаржуваної ухвали було отримано лише 27.02.2026 під час часткового ознайомлення з матеріалами кримінального проводження, про що свідчить копія письмової розписки адвоката ОСОБА_8 .
З наведених підстав право на подання апеляційної скарги у зазначених осіб виникає з моменту, коли вони дізнались про наявність ухвали про накладення арешту на майно.
Таким чином, дані обставини суд вважає поважними та такими, що дають підстави для поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді.
З урахуванням наведеного суд вважає, що з огляду на зміст положень ст. 117 КПК України вказана обставина є суттєвою та має бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України, ухвала слідчого судді має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
На думку колегії суддів, приймаючи рішення про задоволення клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя у повній мірі врахував положення ст. ст. 170-173 КПК України.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020030000513 від 06.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України. В рамках цього кримінального провадження ОСОБА_7 було затримано, в порядку ст. 208 КПК України. 23.12.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 186 КК України.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Факт користування автомобілеммарки «LAND ROVER RАNGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (vin) НОМЕР_2 , який зареєстровано на ОСОБА_9 , ОСОБА_7 не заперечується.
Окрім того, постановою ст. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 від 23.12.2025 вищевказаний транспортний засіб визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні.
Доводи апелянта про відсутність фактичного зв'язку майна, а саме автомобіля марки «LAND ROVER RАNGE ROVER» та ключ-брелка до нього, зі злочином спростовуються тим, що його фактичним користувачем є ОСОБА_7 , якого було затримано в порядку ст. 208 КПК України під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020030000513 від 06.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.
Окрім того, накладення арешту на даний транспортний засіб та ключ-брелок до нього зумовлено, зокрема, необхідністю з'ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, тому посилання апелянта у своїх доводах на те, що арешт ґрунтується не на доказах, а на припущеннях, оскільки на час обшуку автомобіля жодних речей чи документів, які б мали значення для кримінального провадження, виявлено не було, колегія суддів вважає передчасними.
Твердження апелянта про те, що постановляючи ухвалу про арешт вищезазначеного транспортного засобу, слідчим суддею було порушено права власника майна - ОСОБА_9 , яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим та у разі встановлення інших фактів, їх доведеності чи спростування, у зв'язку з чим відпаде необхідність у застосуванні заходів забезпечення збереження майна, його можна буде повернути власникам в порядку ст. 174 КПК України.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З зазначених вище підстав, колегія суддів також вважає безпідставними доводи адвоката ОСОБА_8 про те, що накладений арешт є істотним втручанням у право мирного володіння майном, яке гарантоване ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилання апелянта на те, що арешт на транспортний засіб слідчим суддею було накладено за відсутності його власника, що є втручанням у право володіння майном, спростовується тим, що чинним законодавством, зокрема ч. 2 ст. 172 КПК України, перебачено можливість розгляду клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. В даному випадку, слідчим суддею було враховано, що необхідність розгляду клопотання про накладення арешту без виклику власника майна - ОСОБА_9 була зумовлена наявними об'єктивними ризиками, зазначеними у клопотанні прокурора та перевіреними під час розгляду даного клопотання слідчим суддею.
Окрім того, адвокатом в апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтованого аргументу, який би давав підстави вважати, що накладення арешту на транспортний засіб, в якому знаходились адвокатські документи підозрюваного ОСОБА_7 , порушує гарантії його адвокатської діяльності. Зокрема, не зазначено в чому саме полягає таке порушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У контексті ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Знаряддя вчинення кримінального правопорушення - це ті предмети, які використовує злочинець при вчиненні злочину, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Зрештою інші доводи представника заявника, які зводяться до того, що автомобіль «LAND ROVER RАNGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (vin) НОМЕР_2 , не є знаряддям вчинення злочину, не містить слідів кримінального правопорушення, колегію суддів не враховуються, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.
Наразі слідчий суддя правильно врахував наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на автомобіль, а також те, що досудове розслідування знаходиться на початковому етапі та дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на даний автомобіль.
Відтак, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення слідчим суддею ухвалено у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 399, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4