16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/467/26
Провадження № 2-з/730/1/2026
Іменем України
"06" квітня 2026 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Луєнка Юрія Васильовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
02 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) адвокат Луєнко Юрій Васильович (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до суду з даною заявою, в якій просить забезпечити майбутній позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, застосувавши наступні заходи: накласти арешт на автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам експлуатувати автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 28.04.2018 перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 (далі - майбутній відповідач), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 28.04.2018. Вказаний шлюб не розірваний, але подружжя спільно не проживає, має конфліктні стосунки, у зв'язку з чим виник спір щодо спільного сумісного майна, набутого у період шлюбу. 13.10.2021, у період шлюбу, подружжям був придбаний автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований в ТСЦ 4641 на ім'я ОСОБА_3 , що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру МВС від 30.03.2026 року. На день подачі заяви свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходиться у майбутнього відповідача, який на даний час в супереч волі заявника самостійно володіє і користується на власний розсуд цим транспортним засобом. У нього також знаходяться ключі від автомобіля. Заявник з 18.02.2016 має посвідчення водія категорії «В», необхідної для керування таким транспортним засобом, і відповідний досвід водіння. Вона раніше, до погіршення стосунків з майбутнім відповідачем, також користувалася спірним автомобілем і бажає виділу його їй в особисту приватну власність в цілому зі сплатою майбутньому відповідачеві компенсації вартості його 1 / 2 частки. На даний час заявник готує позов до майбутнього відповідача про поділ зазначеного транспортного засобу як спільного сумісного майна подружжя, предметом якого буде вимога: Виділити ОСОБА_1 зі спільного сумісного майна подружжя у рахунок належної їй 1 / 2 частки та визнати за нею в цілому право особистої приватної власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1 / 2 частки автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 202 904, 50 (двісті дві тисячі дев'ятсот чотири) грн, яка буде попередньо внесена на депозитний рахунок суду при поданні позовної заяви.
Заявник уважає, що ефективними і необхідними заходами забезпечення майбутнього позову є: - накладення арешту на майно: автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . - заборона майбутньому відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії: експлуатувати автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
На переконання заявника, експлуатація спірного автомобіля протягом періоду вирішення судом спору щодо нього призводить до його знецінення внаслідок експлуатаційного зносу та створює високі ризики його пошкодження або знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тощо. У зв'язку з цим, доки суд вирішуватиме спір за вказаними у цій заяві вимогами, вартість автомобіля зменшиться, а позивач, у разі задоволення позову, одержить майно меншою вартістю, ніж та, яка визначена на початок звернення до суду з позовом та з якої визначено вартість його 1 / 2 частки, яку позивач сплатить майбутньому відповідачеві за таким рішенням суду, що призведе до несправедливого рішення та непропорційного вирішення спору. А в разі пошкодження автомобіля чи його фізичного знищення внаслідок ДТП, захист порушених прав позивача взагалі унеможливиться або суттєво утрудниться.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. ст. 151, 152 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі від 06.05.2020 у справі № 700/720/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру МВС щодо зареєстрованих ТЗ, автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 .
Ураховуючи зазначені обставини, суд вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню в частині накладення арешту на автомобіль, оскільки даний вид забезпечення позову є співмірним позовним вимогам та забезпечить в подальшому виконання рішення суду, а незастосування таких заходів може призвести до відчуження майна.
Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду про поділ майна подружжя, то з урахуванням вимог забезпечення виконання рішення у разі забезпечення позову, необхідно заяву позивача задовольнити шляхом накладення арешту на автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що єдино гарантовано дозволить виконати рішення суду.
Проте, не вбачається обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у виді заборони власнику автомобіля його експлуатувати може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, належних доводів позивачкою та її представником в цій частині вимог не надано, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви, відмовляючи у цій частині вимог.
На думку суду позбавлення відповідача експлуатувати транспортний засіб може стати надмірним тягарем для відповідача.
Доводи щодо того, що ТЗ втратить вартість, на даний час, є лише припущенням, позов на даний час, не подано.
Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Луєнка Ю.В. про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме майно - автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 .
Заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження рухомого майна: марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внести відомості про арешт рухомого майна, а саме: автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2012 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , до відповідного реєстру.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копію даної ухвали направити РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях - для виконання та учасникам справи - для відома.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя Ріхтер В.В.