Справа №591/3586/26
Провадження № 6/591/164/26
Іменем України
01 квітня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сторчак Анжели Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,
установив:
01.04.2026 державний виконавець звернулась до суду з поданням, у якому просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань, покладених рішеннями, що входять до складу зведеного виконавчого провадження АСВП № 60370996 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження АСВП 60370996 (об'єднане 21.10.2019) про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . На даний час до складу зведеного виконавчого провадження АСВП 60370996 входить 9 виконавчих документів на загальну суму 16176950,46 грн. У рамках виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем направлено запити до правореєструючих органів з метою встановлення інформації щодо наявності зареєстрованого майна, а також до органів ДФС для з'ясування інформації щодо відкритих банківських рахунків. Державним виконавцем відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт коштів боржника та направлена до вказаній в ній банківських установ та сторонам виконавчого провадження. Згідно відповідей банківських установ залишок коштів на арештованому рахунку боржника недостатній для погашення заборгованості за виконавчими документами, що входять до складу зведеного виконавчого провадження або відсутній. Поряд з цим станом на даний час жодної суми коштів ОСОБА_1 на рахунок органу державної виконавчої служби самостійно не перерахував. Згідно з відповіді податкової служби встановлено, що боржник не отримує дохід. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстроване майно: 38/100 нежитлового приміщення, санаторію профілакторію «Росинка» зі спорудами та будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (не було реалізовано). Згідно відповіді на запит №: 321327117 від 12.03.2026 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону встановлено, що боржник неодноразово перетинав державний кордон. Як наголошує державний виконавець у поданні, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти). Як видно з обставин, боржник ухиляється від виконання виконавчих документів по зведеному виконавчому провадженню, не з'являється на виклики, не надає доступ до житла. З огляду на викладене, державний виконавець вважає, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є мірою, яка змусить останнього виконати свої зобов'язання з виконання судових рішень, які фактично не виконуються.
У судове засідання державний виконавець не прибув, про розгляд заяви повідомлявся належним чином.
У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження АСВП 60370996 (об'єднане 21.10.2019) про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 . На даний час до складу зведеного виконавчого провадження АСВП 60370996 входить 9 виконавчих документів на загальну суму 16176950,46 грн.
В рамках виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем направлено запити до правореєструючих органів з метою встановлення інформації щодо наявності зареєстрованого майна, а також до органів ДФС для з'ясування інформації щодо відкритих банківських рахунків.
Державним виконавцем відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт коштів боржника та направлена до вказаній в ній банківських установ та сторонам виконавчого провадження.
Згідно відповідей банківських установ залишок коштів на арештованих рахунках боржника недостатній для погашення заборгованості за виконавчими документами, що входять до складу зведеного виконавчого провадження або відсутній.
Державним виконавцем здійснено опис та арешт рухомого майна боржника з подальшою його реалізацією, а саме :
- земельної ділянки кадастровий номер 5924781500:06:004:0017 площею 1,8677 га, вид угідь: рілля, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, Битицька сільська рада (реєстраційний номер майна 850935359247);
-38/100 нежитлового приміщення, санаторію профілакторію «Росинка» зі спорудами та будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: база відпочинку, загальною площею 1773 кв.м, А-ІІІ, літній будинок, загальною площею 48,2 кв.м, Д-І, навіс - Л, водонапірна башня - ІІ.
Згідно з відповіді податкової служби боржник не отримує дохід.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстроване майно - 38/100 нежитлового приміщення, санаторію профілакторію «Росинка» зі спорудами та будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Не було реалізовано.
Згідно відповіді на запит № 321327117 від 12.03.2026 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону встановлено, що боржник неодноразово перетинав державний кордон.
Звертаючись до суду, орган ДВС вказує, що рішення на даний час боржником не виконані, будь-яких дій, спрямованих на їх виконання боржником не здійснено, боржник ухиляється від виконання виконавчих документів по зведеному виконавчому провадженню, не з'являється на виклики, не надає доступ до житла.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, може звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ у редакції від 10.12.2015 встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Згідно з частинами другою, четвертою статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.
Таким чином за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.
Слід зазначити, що у заяві державним виконавцем не наведено доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення. Наявність лише самого зобов'язання не наділяє правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.
У поданні державний виконавець зазначає, що боржник не з'являється на виклики, не надає доступ до житла, однак доказів на підтвердження вказаних фактів до подання не додано.
У матеріалах справи також відсутні докази вжиття державним виконавцем будь-яких інших заходів та вчинення додаткових дій у разі, якщо боржник без поважних причин не з'являвся за викликом виконавця.
Будь-яких доказів перешкоджання боржником у вчиненні виконавчих дій виконавцем також не надано.
Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов'язку. Тобто законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Так у справі Гочев проти Болгарії (Gochevv.Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
Окрім того навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Таким чином, обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає у виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного злісного ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Доводи державного виконавця не свідчать про умисне ухилення ОСОБА_1 від виконання боржником зобов'язань. Доказів, які б свідчили про доцільність обмеження боржника у праві виїзду за кордон, матеріли заяви не містять.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі дії боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо).
Також не надано доказів вчинення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань.
Також слід зауважити, що у заяві не обґрунтовано відсутність можливості виконання рішення суду без застосування до боржника заходів обмеження у праві виїзду за межі України.
Обмеження права виїзду боржника за межі України є крайнім заходом, який застосовується у випадку коли боржник має реальну можливість виконати рішення суду, але за рахунок саме виїзду за межі України не виконує його чи має намір не виконати його.
Проте подання не містить належного обґрунтування, а також доказів стосовно того, що такий захід, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України є єдиним дієвим заходом за рахунок якого можливо виконати рішення суду.
Відповідно державним виконавцем не доведено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника реально забезпечить виконання рішення суду.
В свою чергу, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 331/8536/17-ц.
Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи.
Достатніх та беззаперечних підстав для застосування судом саме такого виключного заходу в даному конкретному випадку відсутні.
Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Суд враховує, що відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Враховуючи викладене, а також те, що належних та беззаперечних доказів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань виконавцем не надано, суд вважає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника необґрунтованим та передчасним, а відтак воно не підлягає задоволенню.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 260, 441 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сторчак Анжели Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення.
Суддя Ю.О.Зеря