Справа №485/1590/24
Провадження № 1-кп/485/27/26
06 квітня 2026 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024150010001493 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст.407 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 близько 19 год. 00 хв. 26.12.2023, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді навідника десантно - штурмового відділення десантно - штурмового взводу десантно - штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза його межами понад три доби, до 25.03.2024.
Своїми діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав, заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК з підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК, і просив закрити кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Прокурор вважав наявними, передбачені ч.5 ст.401 КК України підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності. Проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечує.
Заслухавши думки учасників справи, дослідивши докази по справі, суд прийшов до такого.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об'єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких - верховенство права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року № 3902-IX "Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану".
Указаним Законом, крім іншого, ст. 401 КК доповнено ч. 5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Також цим Законом унесено зміни до КПК, зокрема: абз. 2 ч. 2 ст. 286 та абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, відповідно до яких у разі наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим, а в разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
З наведеного вбачається, що ч. 5 ст. 401 КК передбачає як матеріальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності, так і процедурний порядок реалізації такого звільнення. Зокрема, питання щодо застосування цієї норми перебуває у взаємозв'язку з абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Отже, умови та процедура, визначені зазначеними нормами, у сукупності утворюють механізм звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності.
Відповідно до наказу № 87 від 25 березня 2024 року камандира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) старшого матроса ОСОБА_4 , вважати таким, що повернувся із самовільного залишення розташування військової частини НОМЕР_1 , з 25 березня 2024 року (а.п.79).
Таким чином, з установлених судом обставин ОСОБА_4 25 березня 2024 року до того часу коли набув чинності Закон № 3902-IX, після самовільного залишення військової частини добровільно повернувся до місця тимчасової дислокації військової частини, був зарахований наказом командира № 87 від 25 березня 2024 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та продовжував проходити військову службу.
Такі дії ОСОБА_4 свідчать про реалізацію ним наміру добровільно повернутися на військову службу шляхом продовження її проходження, що за правовою природою відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК.
Щодо наявності письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби, то ні ч.5 ст.401, ні статті 286 та 287 КПК не містять вимог щодо конкретної форми письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби (лист, наказ чи розпорядження).
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_4 після добровільного повернення до місця тимчасової дислокації військової частини наказом командира № 87 від 25 березня 2024 року був зарахований до списків особового складу військової частини, то цей наказ є належним письмовим підтвердженням згоди командира на проходження військової служби.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що встановлені судом умови - добровільне повернення ОСОБА_4 до військової частини і продовження проходження ним військової служби та наявність письмової згоди командира у вигляді наказу № 87, з урахуванням того, що ОСОБА_4 уперше під час воєнного стану притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, - дають підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК.
Також встановлено, що на даний час ОСОБА_4 військову службу не проходить. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини №315 від 01 листопада 2025 року ОСОБА_4 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом "б" за станом здоров"я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку з 01 листопада 2025 року.
Разом з тим, відповідно до висновку Верховного Суду висловленого у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №484/3679/23, стосовно процедурного порядку для реалізації звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, то вказані положення не є перешкодою до реалізації судом приписів ч. 5 ст. 401 КПК у їх взаємозв'язку із вимогами ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК щодо вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не вчиняв кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407, 408 КК України, під час дії воєнного стану, добровільно висловив своє бажання продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , до якої був зарахований за наказом командира даної військової частини, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, та закриття кримінального провадження.
Керуючись ч. 5 ст. 401, ч. 5 ст. 407 КК України, ст. ст. 284-286, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150010001493 від 19 червня 2024, - закрити, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1