Справа № 489/596/26
Провадження № 2/489/1118/26
Іменем України
06 квітня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Костюченка Г.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк», Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
В січні 2026 року АТ «Таскомбанк» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 002/23495784-СК_SB від 12.12.2023, яка станом на 30.09.2025 складає 53 277,55 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 12.12.2023 між АТ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 002/23495784-СК_SB, відповідно до умов якого позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 200000,00 грн., а саме надані кредитні кошти зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 59 % річних, строком користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.
Надіславши уточнену позовну заяву, представником позивача зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 30.09.2025, утворилася заборгованість в загальному розмірі 54 926,28 грн., з якої заборгованість по тілу кредиту - 30 000,00 грн., по процентам - 24 926,28 грн.
Посилаючись на наведені обставини позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідача та судові витрати по справі.
Ухвалою Інгульского районного суду міста Миколаєва від 29.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Правом на дання відзиву відповідач не скористався.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом, що 12.12.2023 АТ «ТАСКОМБАНК»» та ОСОБА_1 підписано Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах продукту «izibank».
Цією Заявою сторони узгодили, що ця Заява-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб разом з Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), Тарифами Банку, що розміщені на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» https://tascombank.ua, складають Договір про комплексне банківське обслуговування в Мобільному за стосунку (додатку) izibank (далі Договір).
У пункті 5 Заяви-договору відповідач підтвердив генерацію ключової пари Удосконаленого Електронного Підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним відкритим ключем, що буде використовуватися ним в Мобільному застосунку (додатку) izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документу), розрахунково-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських, платіжних та інших фінансових послуг. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
У той же день відповідачем були підписані Згода та запевняння Клієнта до Договору та Заява-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka», на підставі якої останньому відкрито поточний рахунок у валюті гривня для обслуговування картки.
Позивач виконав свої обов'язки за договором, встановивши на поточному рахунку відповідача кредитний ліміт на споживчі цілі та надавши останньому можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору № 002/23495784-СК_SB від 12.12.2023, відкритих на ім'я ОСОБА_1 за період з 12.12.2023 по 30.09.2025.
Випискою підтверджується користування кредитними коштами відповідачем у власних цілях.
Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка по рахунку є первинним документом, який підтверджує здійснені банківські операції по рахунку.
Разом з тим, відповідач взяті грошові зобов'язання за кредитним договором порушив належним чином не виконав, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, складеним станом на 30.09.2025 та відповідно до якого загальний розмірі заборгованості на вказану дату становить 54 926,28 грн., з якої заборгованість по тілу кредиту - 30 000,00 грн., по процентам - 24 926,28 грн.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, підтверджену розрахунком позивача.
Позивач направив на адресу проживання відповідача повідомлення-вимогу, в якій просив погасити заборгованість по кредитному договору №002/23495784-СК_SB від 12.12.2023, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 30000,00 грн. строком користування до 11.12.2025 та заборгованість по якому станом 27.08.2025 складала 62,5 грн. основного боргу, 20 561, 99 заборгованість по процентам, 29 937,50 грн - строкова заборгованість по основному боргу, 2 715,56 строкова заборгованість за процентами.
Повідомлення-вимога банку відповідачем залишена без виконання.
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
У постанові від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) Верховний Суд зазначив, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Відповідно до частин першої третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір з позивачем, отримав та користувався кредитними коштами, що стверджується матеріалами справи, тобто використовував їх на власний розсуд, а отже відповідач був обізнаний, що кошти взяті в борг і підлягають поверненню на умовах визначених позивачем.
Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості та контррозрахунку відповідачем не надано.
Враховуючи те, що кредитні кошти відповідачем не повернуті, що має наслідком порушення прав позивача, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 54 926,28 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Так як позов задоволено, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/23495784-СК_SB від 12.12.2023, яка станом на 30.09.2025, складає 54 926,28 грн. (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень 28 коп.) та судовий збір в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: м. Київ, вул. С.Петлюри,30;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 06.04.2026.
Суддя Г.С.Костюченко