Справа № 478/694/25 Провадження № 1-кп/478/20/2026
06 квітня 2026 року. Казанківський районний суд Миколаївської області,
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
(в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Казанка клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні, внесеного 27.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152270000230 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
В провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за №12025152270000230 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Ухвалою суду від 19.06.2025 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду, запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 29.03.2025 рокупродовжено.
06 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України. Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив продовжити відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Як зазначив захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , - наведені прокурором ризики необґрунтовані та недоведені, обвинувачений має постійне місце проживання, має сім'ю та стабільний фінансовий дохід, що усуває ризики переховування від суду. У зв'язку із наведеним, захисник просив суд розглянути можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляду домашнього арешту з носінням електронного браслету, що унеможливить переховування від суду обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання.
В судове засідання захисники обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Захисник ОСОБА_6 надіслав на адресу суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності захисника, згідно якого повідомив про причини неявки до суду через хворобу.
Захисник ОСОБА_7 надіслав на адресу суду клопотання про відкладення судового засідання, згідно якого повідомив про причини неявки до суду через хворобу та не заперечував щодо розгляду невідкладних клопотань без його участі.
В судове засідання законна представниця потерпілої, сама потерпіла та її представник - адвокат ОСОБА_8 не прибули. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Учасники судового провадження, зокрема захисник та обвинувачений проти розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою не заперечували.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку щодо можливості розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому без участі захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не заперечували щодо можливості розгляду даного клопотання без їх участі, а також без участі законної представниці потерпілої, потерпілої та її представника - адвоката ОСОБА_8 , які повідомлені про дату, час та місце судового засідання, але не з'явилися у судове засідання.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши докази при розгляді цього клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів клопотання ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 29.03.2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.06.2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 20.05.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 було продовжено до 28.06.2025 року включно.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.06.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 було продовжено до 17.08.2025 року включно.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 13.08.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 було продовжено до 11.10.2025 року включно.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 30.09.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 було продовжено до 28.11.2025 року включно.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 18.11.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 було продовжено до 16.01.2026 року включно.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 05.01.2026 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 було продовжено до 05.03.2026 року включно.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 24.02.2026 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 було продовжено до 24.04.2026 року включно.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначених частиною першою вказаної статті.
Згідно з положеннями ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися.
Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
При вирішені питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, та наявні ризики встановлені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились від часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року № 12369/86 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Аналогічна позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року № 33977/97, де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.
Так, ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для обвинувачення наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Окрім цього, суд вважає наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу у вказаному кримінальному провадженні, оскільки маючи родинні зв'язки із потерпілою та будучи особисто знайомим зі свідками, обвинувачений може отримати змогу схиляти їх до спотворення показів.
В даному випадку суд враховує сам факт можливості здійснення відповідних дій з боку обвинуваченого з особами, залученими до складу осіб, які беруть участь у даному кримінальному провадженні та оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, то ризик впливу на свідків та потерпілу може вплинути й на встановлення істини у кримінальному провадженні.
Також, наявний ризик того, що ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово судимий, що вказує на ризики продовження вчинити кримінальне правопорушення.
Вказані вище обставини унеможливлюють застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, яке не знизить вказані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки дане кримінальне провадження стосується злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для визначення обвинуваченому застави.
При цьому, доводи сторони захисту з приводу необґрунтованості клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд вважає відхилити, оскільки норми КПК України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям "ризик" - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Окрім цього, суд звертає увагу й на те, що стороною захисту не надано суду доказів, на які вона посилається як на підставу соціальної прив'язаності обвинувачення до певного місця, зокрема щодо місця реєстрації та/або постійного місця проживання обвинуваченого, місця можливого відбування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, родинних відносин та джерел його постійного доходу.
Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких слідчим суддею під час досудового слідства було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відповідно продовжено строк його дії продовжують діяти на даному етапі судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 177, 199, 314-317, 331, 369-372,383,395 КПК України, суд
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 до 04 червня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя