Справа № 129/2336/24
Провадження по справі № 2/129/190/2026
"02" квітня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області у складі: головуючої судді Бондар О.В.,
розглянув без участі сторін та їх представників в місті Гайсині у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
22.07.2024 до суду заявлено позов, у якому представник позивача зазначив про те, що 29.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 3708485 в електронному вигляді підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 20000 грн. з строком кредитування 360 днів та зобов'язався вчасно повернути позичені кошти та сплатити проценти за користування кредитом 2% в день (730% річних); позивач свої зобов'язання виконав, перерахувавши на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грн. 29.05.2023; свої зобов'язання по поверненню кредиту та процентів відповідач не виконав, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним 129998,52 грн., яка складається з тіла кредиту 19999,98 грн, 109998,54 грн відсотків за користування кредитними коштами. 24.04.2023 ТОВ «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 на його заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» за договором про споживчий кредит № 3708485 від 29.05.2023 на підставі договору факторингу № 24/04/2024 від 24.04.2024.
Ухвалою судді Гайсинського районного суду від 22.07.2024 відкрито провадження у справі.
24.07.2024 за клопотанням представника позивача судом витребувано докази: інформацію з АТ «КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_2 .
16.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про надання йому позовної заяви з додатками.
19.08.2024 судом отримано інформацію з АТ «КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_2 , належного ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) та виписку з цього карткового рахунку за період з 29.05.2023 по 03.06.2023.
20.11.2024 судом ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог.
05.12.2024 суд отримав заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду.
11.12.2024 судом прийнято до розгляду заяву відповідача про перегляд заочного рішення та призначено до розгляду 04.02.2025.
Ухвалою суду від 04.02.2025 заяву відповідача задоволено, заочне рішення Гайсинського районного суду від 20.11.2024 у цій справі скасовано.
05.02.2025 відповідно до ухвали суду заяву про самовідвід головуючого судді задоволено.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 06.02.2025 головуючою визначено суддю Бондар О.В.
Ухвалою судді від 06.02.2025 відкрито спрощене провадження з викликом (повідомленням) сторін на 21.04.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, у разі неявки відповідача постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судове засідання 21.04.2025 не з'явився, відзиву до суду не подавав, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження в цій справі та судова повістка направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру №1308267.
Судове засідання відкладено на 09.07.2025 через неявку відповідача.
Представник позивача в судове засідання 09.07.2025 не з'явився, в поданій до суду заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, у разі неявки відповідача постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 09.07.2025 не з'явився, відзиву до суду не подавав, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження в цій справі та судова повістка направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру №1308267, також повідомлено відповідача про час і місце розгляду справи через оголошення на веб-сайті «Судова влада України» відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України.
Судове засідання відкладено на 17.11.2025 через неявку відповідача, судову повістку відповідачу направлено за адресою, яка була ним зазначена у заяві від 16.08.2024.
Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву до суду не подавав, 15.09.2025, 19.02.2026 та 12.03.2026 відповідачем було отримано судову повістку особисто. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження 61-185св23, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, що дає підстави суду провести заочний розгляд справи в порядку ст. 280 ЦПК України.
З урахуванням досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю з таких підстав.
Встановлено, що 29.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 3708485 в електронному вигляді підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 20000 грн. з строком кредитування 360 днів та зобов'язався вчасно повернути позичені кошти та сплатити проценти за користування кредитом 2% в день (730% річних); позивач свої зобов'язання виконав, перерахувавши на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грн. 29.05.2023, що підтверджується інформацію з АТ «КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_4 , належного ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) та виписку з цього карткового рахунку за період з 29.05.2023 по 03.06.2023, де 29.05.2023 на його картковий рахунок було зараховано 20000 грн; свої зобов'язання по поверненню кредиту та процентів, передбачених п. 1.4, 1.5 договору №3708485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також п.1.6 цього договору з визначеною орієнтовною загальною вартістю кредиту 164000 грн. (а.с.10-19), відповідач не виконав, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним 129998,52 грн., яка складається з тіла кредиту 19999,98 грн, 109998,54 грн відсотків за користування кредитними коштами. 24.04.2023 ТОВ «Факторингова Компанія «УКРГЛОБАЛ-Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 на його заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» за договором про споживчий кредит № 3708485 від 29.05.2023 на підставі договору факторингу № 24/04/2024 від 24.04.2024.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
В абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року в справі №404/502/18, від 07.10.2020 року в справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно зі ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; у ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №3708485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.05.2023 (а.с.24-30), паспорту споживчого кредитуза договором №3708485 від 29.05.2023 (а.с.21-22), довідки про переказ коштів в системі IPay.ua 244054047 29.05.2023 13:28:07 з ТОВ «Лінеура Україна» на картковий рахунок НОМЕР_2 (а.с.23), виписки з АТ «КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_4 , належного ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) за період з 29.05.2023 по 03.06.2023, де 29.05.2023 на його картковий рахунок було зараховано 20000 грн, заборгованість ОСОБА_1 складає 129998,52 грн., з яких тіло кредиту 19999,98 грн, 109998,54 грн відсотків за користування кредитними коштами.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем (позичальником) кошти в сумі 19999,98 грн., сума заборгованості за відсотками 109998,54 грн. за договором №3708485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.05.2023 в добровільному порядку позивачу, який отримав право вимоги до ОСОБА_1 на його заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» за договором про споживчий кредит № 3708485 від 29.05.2023 на підставі договору факторингу № 24/04/2024 від 24.04.2024,відповідачем не відшкодовані, то з метою захисту законних інтересів позивача борг з відповідача у розмірі 129998,52 грн. необхідно стягнути рішенням суду.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілуміж сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ураховуючи складність справи, кількість судових засідань з участю адвоката та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог судові витрати в сумі 2422,40 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 258, 259, 263, 264, 265, 267, 271-273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал Фінанс» (ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за договором №3708485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.05.2023 в розмірі 129998,52 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 52 копійки) та судові витрати: на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: