02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №757/59937/24-к
провадження № 13-34зво26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
розглянула заяву захисника ОСОБА_22 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_23 , про перегляд за виключними обставинами ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року та Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року у зв'язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, і
встановила:
1. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) 26 лютого 2026 року ухвалив остаточне рішення у справі «Строгуш та Кропачов проти України» (заяви № 9673/25 та № 11144/25) і констатував порушення стосовно ОСОБА_23 п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку із надмірною тривалістю тримання під вартою.
2. За допущене порушення ЄСПЛ визначив справедливу сатисфакцію - 1000 та 250 євро, які держава-відповідач має сплатити заявнику.
3. Посилаючись на вищевказане рішення ЄСПЛ, захисник звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали постановленої слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року, а також ухвали Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року стосовно ОСОБА_23 . Вказані ухвали заявник просить скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про продовження строку дії стосовно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави в період з 19 грудня 2024 року по 16 лютого 2025 року.
4. Обґрунтовуючи заяву, адвокат зазначає, що судове рішення Великої Палати за результатом розгляду цієї заяви на виконання остаточного рішення ЄСПЛ про скасування судових рішень, чинність яких формально легітимізує тримання ОСОБА_23 під вартою протягом періоду, визнаного ЄСПЛ надмірним і таким, що не ґрунтувався на відповідних та достатніх підставах, дозволить повноцінно виконати рішення ЄСПЛ від 26 лютого 2026 року, в частині індивідуальних заходів, та сприятиме ефективному відновленню порушених прав заявника; відкриє правову можливість розпочати судовий процес щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного взяття і тримання ОСОБА_23 під вартою, оскільки повністю підпадатиме під визначення «іншого рішення суду» у розумінні пункту 1-1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в порядку ст. 1176 Цивільного кодексу України з метою повного відновлення порушених прав заявника.
5. Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
6. Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК України передбачено, що Велика Палата має право переглянути судові рішення у випадку, зокрема, коли міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановить порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
7. За змістом абз. 9 ч. 1 ст. 1 та глави 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошової компенсації, вжиття індивідуальних та/або загальних заходів.
8. Одним із способів виконання рішень ЄСПЛ є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
9. Очевидно, що належним засобом restitutio in integrum, коли мова йде про констатоване ЄСПЛ порушення ст. 5 Конвенції може бути розгляд у тому чи іншому вигляді питання про можливість звільнення особи з-під варти (чи то при наступному продовженні тримання під вартою, чи при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу тощо), а це питання належить до компетенції не Великої Палати, а відповідного слідчого судді (під час досудового розслідування) або суду (під час судового розгляду), рішення яких можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
10. Захисник у своїй заяві порушує питання про перегляд за виключними обставинами ухвал щодо продовження тримання його підзахисного під вартою, які вже вичерпали свою дію.
11. У випадку, коли ж предметом перегляду є ухвали про обрання або продовження запобіжного заходу, строк дії яких на момент розгляду заяви вже закінчився, застосування цієї процедури втрачає практичну мету, оскільки на сьогодні вони вже не утворюють правову підставу тримання заявника під вартою.
12. У будь-якому разі ОСОБА_23 , як стверджує захисник, уже був звільнений з-під варти 20 листопада 2025 року.
13. Таким чином, Велика Палата не вбачає правових підстав для відкриття провадження за заявою захисника ОСОБА_22 про перегляд за виключними обставинами оскаржуваних ухвал.
Керуючись статтями 459, 462, 464 КПК України, Велика Палата
ухвалила:
Відмовити у відкритті провадження за заявою захисника ОСОБА_22 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_23 , про перегляд за виключними обставинами ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року та Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року.
Заяву й усі додані до неї матеріали повернути особі, яка їх подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачОСОБА_1
СуддіОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_24 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21