6 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 953/8215/23
провадження № 51-411 ск 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 1 листопада 2024 року,
установила:
ОСОБА_4 звертався з касаційною скаргою на згадане судове рішення. Подану скаргу через її невідповідність ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - Суд) ухвалою від 23 лютого 2026 року залишив без руху і надав строк для усунення недоліків. У рішенні Суду також було зазначено, у чому саме полягали допущені недоліки скарги, і роз'яснено, що у разі невиконання вимог згаданої норми права в установлений строк касаційна скарга повертається особі, яка її подала.
У межах наданого строку ОСОБА_4 повторно звернувся до суду касаційної інстанції. Проте з тексту нового звернення убачається, що при його поданні вимог ст. 427 КПК знову не додержано й повною мірою не усунуто недоліків, на які було вказано в ухвалі від 23 лютого 2026 року.
Беручи до уваги правила п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів уважає, що касаційні скарги (первісну та нову) необхідно повернути їх авторові на таких підставах.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження забезпечується у визначених законом випадках.
Приводом для ревізії судових рішень у касаційному порядку є звернення особи, зміст якого має кореспондуватися з нормативним урегулюванням.
У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК перевіряється і розглядається Судом у межах позиції скаржника та її правового обґрунтування. Тому в ст. 427 цього Кодексу законодавець установив конкретні вимоги до змісту скарги, наслідком недодержання котрих є її повернення.
За правилами ст. 427 КПК скаржник повинен умотивувати свою позицію, зазначивши, у чому полягає незаконність оспорюваних рішень з огляду на підстави для їх скасування судом касаційної інстанції, визначені в ст. 438 цього Кодексу. Тобто має бути відображено, які істотні порушення норм права допустили, на думку автора скарги, суди попередніх інстанцій, і сформулювати свою вимогу відповідно до ст. 436 КПК. Обов'язковість викладення цього також зумовлено принципом юридичної визначеності, корелюється з приписами ч. 1 ст. 433, ч. 3 ст. 442 вказаного Кодексу.
Окресленого не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
Так, у новій касаційній скарзі ОСОБА_4 знову просить скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Однак заявлена вимога сформульована усупереч ст. 436 КПК (повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги), адже процесуально неможливо скасувати лише вирок за наявності ще й ухвали суду апеляційної інстанції.
Водночас, незважаючи на те, що під час касаційної процедури не проводиться слідство, не досліджуються та не оцінюються з погляду достовірності докази, а перевіряється правильність застосування норм права відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій фактів, ОСОБА_4 не виклав обґрунтування незаконності вироку й необхідності його скасування на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, ураховуючистатті 370, 374, 412, 413 цього Кодексу. Натомість автор скарги, посилаючись на статті 410, 411 вказаного Кодексу, ставить під сумнів повноту розгляду справи й установлені фактичні обставини кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не належить до предмета перевірки за касаційною процедурою і таких підстав для скасування судових рішень у ст. 438 цього Кодексу законодавець не передбачив.
Крім того, попри переглядвироку судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 не навів у розрізі положень гл. 31 КПК доводів, які би свідчили про здійснення апеляційного провадження з істотними порушеннями вимог цього Кодексу й постановлення незаконної ухвали. Скаржник також не зазначив, яких аргументів сторони захисту не розглянув апеляційний суд і не дав на них відповідей у своєму рішенні.
Таким чином приписів ст. 427 КПК не виконано.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 429 вказаного Кодексу передбачено повернення касаційної скарги, якщо особа не усунула в установлений строк недоліків касаційної скарги, яку було залишено без руху. А тому касаційні скарги (первісну та нову) належить повернути авторові.
Прийняте рішення не перешкоджає новому зверненню до Суду в порядку, встановленому законом, з урахуванням положень ст. 117 КПК.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 1 листопада 2024 року разом з усіма доданими до них матеріалами повернути особі, яка їх подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3