31 березня 2026 року
м. Київ
справа № 175/10123/23
провадження № 51-1985км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання захисника прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_2.
на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року.
Оскаржені судові рішення
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України (КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
2. Суд визнав доведеним, що 27 червня 2023 року приблизно о 17:00 в умовах воєнного стану засуджений на виконання вказівок представника іноземної організації - начальника отделения разведки Командования ВВ МВД ДНР ОСОБА_8 , через месенджер «Telegram» передав інформацію про місцеперебування військовослужбовців Збройних сил України (ЗСУ) в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» на АДРЕСА_1 та належних їм автомобілів поблизу. Того ж дня приблизно о 19:30 збройними силами Російської Федерації було здійснено ракетний удар по приміщенню згаданого кафе, внаслідок якого загинуло 13 та поранено 64 людини.
3. Дії засудженого кваліфіковано за частиною 2 статті 111 КК як надання представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану.
4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
5. Захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України ( КПК), просить скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК у зв'язку з відсутністю в діянні засудженого складу злочину.
6. Захист вважає, що винуватість засудженого не доведено поза розумним сумнівом, а рішення судів ґрунтуються на припущеннях, висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
7. На думку сторони захисту, висновок судів щодо необхідності довічної ізоляції від суспільства засудженого є необґрунтованим з огляду на те, що він офіційно працював, не притягався до кримінальної відповідальності.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Захисник підтримав доводи скарги та просив її задовольнити.
9. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.
10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що скаргу слід залишити без задоволення.
12. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412?414 КПК.
13. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
14. Захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
15. Суд переконався, що викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ґрунтуються на обставинах, які встановлені на підставі доказів, безпосередньо досліджених під час судового розгляду та оціненими судом з дотриманням вимог статті 94 КПК.
16. Свій висновок суд зробив на підставі показань самого засудженого, який підтвердив, що попри відому йому заборону відеозйомки в м. Краматорську він приховано зняв на відео кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», військовослужбовців та автомобілі на прилеглій території і відправив запис ОСОБА_8 . Суд ретельно дослідив та належно оцінив інші письмові докази, у тому числі й з електронних джерел, зміст яких детально відображено у вироку.
17. Суд у вироку переконливо спростував твердження засудженого про те, що, виконуючи прохання свого товариша, він не міг передбачити, що надана ним інформація може бути використана ворогом і в результаті його дій загинуть люди. На підставі наданих сторонами доказів суд дійшов обґрунтованого висновку, що засудженому було відомо про те, що ОСОБА_8 з 2014 року обіймає військову посаду в органах ДНР та негативно ставиться до України, однак виконав його прохання зняти відео роботи кафе, де знаходились військові.Переконавшись, що відео переглянуте, засуджений видалив його. Після ракетного удару ОСОБА_8 декілька разів телефонував засудженому, який згодом надіслав відео на підтвердження наслідків удару.
18. За таких обставин суд погоджується з висновком про те, що засуджений не міг не розуміти, що українські військові є пріоритетною ціллю для ворожих збройних сил, які мають необхідні засоби для ураження.
19. Сторона захисту не навела будь-яких аргументів, здатних посіяти розумний сумнів у правильності такого висновку.
20. Суд першої інстанції, оцінивши докази у справі, дійшов переконливого висновку, що пред'явлене засудженому обвинувачення доведене поза розумним сумнівом, його діям надано правильну правову кваліфікацію за частиною 2 статті 111 КК.
21. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину і обґрунтовано залишив вирок без змін, надавши умотивовані відповіді на доводи захисту в апеляційній скарзі, які майже повністю повторюються у касаційній скарзі. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
22. Обираючи вид та розмір покарання суд першої інстанції врахував винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану та наслідки скоєного у вигляді загибелі та поранення великої кількості людей. За результатами судового розгляду не було встановлено пом'якшуючих покарання обставин.
23. Касаційна скарга не містить підстав вважати, що обране засудженому покарання є несправедливо суворим, і переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судів про те, що більш м'яке покарання не досягне мети убезпечення суспільства від нових злочинів.
24. За таких обставин у Суду немає підстав для сумніву, що призначене покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, принципам справедливості, співмірності діяння та кари,індивідуалізації покарання.
25. Таким чином, Суд у ході касаційного розгляду не встановив таких порушень матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування або зміни оскаржуваних рішень, а тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 , залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3