6 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 523/812/26
провадження № 51-1127 ск 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року та Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року,
установила:
Як убачається з матеріалів за касаційною скаргою та наявних у Верховному Суді даних, 15 січня 2026 року слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси постановив ухвалу, якою залишив без задоволення скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 5 січня 2026 року.
Таке рішення Одеський апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2026 року залишив без змін, а подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_4 оскаржив їх у касаційному порядку.
Перевіривши подану скаргу та копії судових рішень, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках.
Норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) установлюють, що порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частини 1, 2 ст. 1 КПК).
Відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом (п. 1 ч. 2 ст. 36). Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись принципом верховенства права (ст. 48). Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на її апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 14).
Провадження в суді касаційної інстанції здійснюється за правилами гл. 32 КПК. У цій главі міститься норма процесуального права, котрою визначено перелік судових рішень, що належать до предмета перевірки за касаційною процедурою. Конкретне унормування предмета ревізії суду касаційної інстанції є втіленням принципу юридичної визначеності.
За правилами ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таке рішення суду першої інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Отже, ураховуючи нормативне врегулювання, оспорювані ухвали не належать до предмета перевірки касаційного суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Тому необхідно відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року та Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3