06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 991/3097/23
провадження № 51 - 1181 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2026 року,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4 ч. 2, ч. 3, ч. 5 зазначеної статті.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вказує про незаконність вироку Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2026 року щодо нього через істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому не зазначає таких порушень КПК, які з огляду на положення 370, 404, 412, 413 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Натомість доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з установленими судами фактичними обставинами та оцінкою доказів, що відповідно до ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Окрім цього, засуджений не зазначає конкретних порушень вимог норм матеріального та процесуального права, які, на його думку, були допущені апеляційним судом при перевірці вироку, зважаючи на приписи ст. 419 КПК та не зазначив, які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту не були розглянуті апеляційним судом.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка засудженого з приводу участі у касаційному розгляді, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК.
Згідно положень ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються. Обов'язок долучення копій судових рішень, що оскаржуються, покладено кримінальним процесуальним законом саме на особу, яка подає касаційну скаргу, однак до касаційної скарги засудженим долучено лише резолютивну частину ухвали апеляційного суду, через що не можливо встановити обставини вказаного провадження та перевірити доводи його касаційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.
Що стосується клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, то колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 430 КПК таке питання вирішується лише після відкриття касаційного провадження.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2026 року стосовно нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3