06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 205/7451/23
провадження № 61-3509ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
розглянув касаційну скаргу Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра
від 29 вересня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 11 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання незаконними дій державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії,
24 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати незаконнимидії державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському
і Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов'язання вчинити певні дії.
Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському
і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової С. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року з виконання виконавчого листа № 205/7451/23, виданого 24 травня 2024 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 4 026 грн.
Згідно з положеннями статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору стягувачем є Державна судова адміністрація України, втім у постанові державного виконавця від 30 січня 2025 року стягувачем зазначено Ленінський районний суд
м. Дніпропетровська, а тому вважає, що постанова не відповідає виконавчому документу в частині стягувача.
Зазначала, що постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року рекомендованим поштовим відправленням їй не направлялася, внаслідок чого вона не була повідомлена про початок примусового виконання рішення Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року у справі № 205/7451/23.
11 червня 2025 року заявниця звернулася до Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, з якими ознайомилася 12 червня 2025 року.
20 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової С. О. Втім, ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 червня 2025 року скаргу було повернуто заявнику без розгляду. Отримавши 17 липня 2025 року копію зазначеної ували ухвали повторно звернулася зі скаргою на дії державного виконавця - 24 липня 2025 року.
Просила суд поновити їй строк на оскарження постанови державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби
у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової С. О. про відкриття виконавчого провадження; визнати неправомірними дії державного виконавця Другого правобережного ВДВС у Чечелівському
і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової С.О. щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року; визнати протиправною
і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2
від 30 січня 2025 року, винесену державним виконавцем Другого правобережного ВДВС у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунаковою С.О.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 вересня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги на дії державного виконавця. Скаргу задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса) Бунакової С. О. про відкриття виконавчого провадження від 30 січня 2025 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу начальника Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишено без задоволення. Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 вересня 2025 року залишено без змін.
17 березня 2026 року через підсистему Електронний суд представник Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Астапенкова К. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 вересня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 205/7451/23.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанції недотрималися норм матеріального права та порушили норми процесуального права при розгляді скарги ОСОБА_1 , оскільки боржниця не надала суду першої інстанції належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на звернення до суду із скаргою.
Зазначили, що скарга на дії державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подана з порушенням положень
статті 447 ЦПК України, оскільки не містить належного обґрунтування протиправних дій державного виконавця, які призвели до порушення прав та інтересів скаржниці.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,
а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Положеннями статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вказують на те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод, до аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10.
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав на таке: «водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях
статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом, саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові
від 24 жовтня 2022 року у cправі № 910/18480/20.
Відповідно до частини першої 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Отже, за змістом цієї норми Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження простим поштовим відправленням.
У частині першій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь
у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Судами встановлено, що 30 січня 2025 року постановою державного виконавця Другого правобережного ВДВС у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року не отримувала, з матеріалами вказаного виконавчого провадження № НОМЕР_1 ознайомилась лише 12 червня 2025 року, що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Апеляційний суд встановив, що доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 копії оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року матеріали справи не містять.
23 червня 2025 року ОСОБА_1 вперше звернулась до Новокодацького районного суду міста Дніпра зі скаргою на дії державного виконавця.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 червня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання незаконними дій державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії повернуто без розгляду, з підстав передбачених частиною п'ятою статті 448 ЦПК України.
Копію ухвали суду від 27 червня 2025 року ОСОБА_1 отримала
17 липня 2025 року.
24 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась до суду із цією скаргою на дії державного виконавця та скасування постанови державного виконавця.
У постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) Верховний Суд вказав, що: «строки на подання скарги
є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано
з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Згідно з частиною третьою, четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду із скаргою, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що вперше скаргу на дії державного виконавця було подано в межах визначеного законом строку, дійшов правильного висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку для звернення зі скаргою на дії державного виконавця до суду.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
Другого правобережного відділу державної виконавчої служби
у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 вересня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року є необґрунтованою, а тому у відкриття касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Другого правобережного відділу державної виконавчої служби
у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 вересня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському
і Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання незаконними дій державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк