06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 695/2335/21
провадження № 61-11379св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі ліквідатора - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Співак Марія Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПрАТ «Банк Михайлівський») в особі ліквідатора - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд), ФГВФО, третя особа - приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Співак М. А. (далі - приватний нотаріус Співак М. А.), про визнання права власності у порядку спадкування на грошові кошти, зобов'язання вчинити дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Указувала, що за її заявою приватний нотаріус відкрила спадкову справу. До спадкової маси, зокрема включено грошовий вклад ОСОБА_2 у сумі 50 000,00 грн, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».
Указувала, що приватний нотаріус зверталася із запитом до уповноваженої особи банку про наявність грошових коштів та заповідальних розпоряджень на кошти, дату відкриття рахунків, суми грошових вкладів та залишок коштів на рахунках на ім'я ОСОБА_2 . Після цього 17 березня 2021 року приватний нотаріус відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про права на банківський вклад у сумі 50 000,00 грн.
Підставою відмови у видачі свідоцтва стала відповідь Фонду про розпочату процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та відсутність інформації про належність грошових коштів померлому.
Інших документів, які б підтверджували (посвідчували) право власності померлого батька на грошові вклади, вона не має, тому надати їх нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину не може.
Позивач указувала, що із документів, наданих Фондом на запит приватного нотаріуса, вона з'ясувала, що 03 жовтня 2016 року прийнято рішення про визнання нікчемним правочину на переказ коштів, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно розрахунковий центр» (далі - ТОВ «Інвестиційний-розрахунковий центр») 19 червня 2016 року у сумі 50 000,00 грн із призначенням: «повернення коштів за договором від 27 січня 2016 року № 980-21-000182088» на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», що належить ОСОБА_2 . Однак це повідомлення Фонд не направляв на її адресу та не повідомляв ОСОБА_2 з приводу «списання» цих коштів, які він на законних підставах розмістив на рахунку ПАТ «Банк Михайлівський».
При цьому Фонд письмово відмовив у видачі коштів спадкодавця, вказавши, що відповідно до статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» передала до Фонду інформацію про вклад ОСОБА_2 сумою у розмірі 3 691,97 грн, яка 09 серпня 2016 року виплачена через мережу відділень АТ «Правекс-Банк». Додаткова інформація до Переліку за вкладами ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 до Фонду не передавалась.
Позивач указувала про неможливість отримати у порядку спадкування грошові кошти банківського вкладу, що стало підставою для звернення до суду.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на грошові кошти банківського вкладу у сумі 50 000,00 грн, які були перераховані 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за призначенням платежу «повернення коштів за договором від 27 січня 2016 року № 980-021-000182088» на рахунок № НОМЕР_1 у ПрАТ «Банк Михайлівський», який відкритий на ім'я спадкодавця - ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ФГВФО надати приватному нотаріусу Співак М. А. письмові відомості про наявність на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПрАТ «Банк Михайлівський», що належить спадкодавцю ОСОБА_2 , коштів банківського вкладу останнього у сумі 50 000,00 грн;
- зобов'язати уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПрАТ «Банк Михайлівський» подати до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відомості щодо включення її як спадкоємця на вклад ОСОБА_2 , яка має право на відшкодування коштів у сумі 50 000,00 грн за вкладами у ПрАТ «Банк Михайлівський» за рахунок ФГВФО за рахунком № НОМЕР_1 , у порядку спадкування за законом;
- зобов'язати ФГВФО здійснити фактичну виплату їй в порядку спадкування за законом, після смерті вкладника ОСОБА_2 , гарантованої суми відшкодування у сумі 50 000,00 грн на підставі даних про рахунок вкладника ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , який був відкритий у ПрАТ «Банк Михайлівський».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, ухваленим у складі судді Мальцева Д. О., у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Банк Михайлівський» в особі ліквідатора - ФГВФО, ФГВФО, третя особа - приватний нотаріус Співак М. А., про визнання права власності у порядку спадкування на грошові кошти, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав не доведеним, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . Тому суд позбавлений можливості встановити місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Банк Михайлівський» в особі ліквідатора - ФГВФО, ФГВФО, третя особа - приватний нотаріус Співак М. А., про визнання права власності у порядку спадкування на грошові кошти, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на вклад за договором
№ 980-21-000182088 на суму 50 000,00 грн.
Зобов'язано уповноважену особу ФГВФО подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором № 980-21-000182088 на суму 50 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ФГВФО на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 816,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн, а всього 4 540,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Суд апеляційної інстанції встановив, що між банком та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий цент» укладений договір доручення, за умовами якого банк виступив повіреним. Встановивши, що ОСОБА_2 не був повідомлений банком про непоширення гарантій банку на кошти, повернуті з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий цент» на його рахунок за договором позики з небанківською установою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кошти ОСОБА_2 прирівнюються до вкладу, а спадкодавець - до вкладника. ОСОБА_2 мав право на відшкодування за вкладом із моменту набрання чинності Закону України від 15 липня 2016 року № 1736-VІІІ. Відповідач не довів правових підстав невключення ОСОБА_2 до Переліку вкладників банку, як мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Вимога позивачки, сформульована про визнання права власності у порядку спадкування за законом на грошові кошти за договорами банківського вкладу не відповідає закону, оскільки правильним вирішенням спору в цій частині є визнання права на вклад, що відповідатиме судовій практиці Верховного Суду.
ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2 , який прирівнюється до вкладника, отже, її право на отримання вкладу підлягає захисту шляхом зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивачки як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором.
Оскільки спадкові права ОСОБА_1 захищено в судовому порядку, позовна вимога про зобов'язання Фонду надати приватному нотаріусу письмові відомості про наявність на рахунку, відкритому в банку, що належить спадкодавцю ОСОБА_2 , коштів банківського вкладу, задоволенню не підлягає.
Короткий зміст касаційної скарги
У вересні 2025 року представник ФГВФО - адвокат Сидоренко Ю. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ФГВФО залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
17 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У жовтні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду, у зв'язку з відставкою судді Гулька Б. І., 26 листопада 2025 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справ, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Підставами касаційного оскарження зазначає:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19).
Заявник указує, що повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», делеговані Паламарчуку В. В., 06 листопада 2020 року відкликані Фондом. Після 06 листопада 2020 року ліквідацію банку здійснює безпосереднього Фонд. Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення щодо особи, повноваження якої на час ухвалення рішення були відкликані.
Звертає увагу, що кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договором банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою.
Оскільки у ПАТ «Банк Михайлівський» розпочато процедуру ліквідації, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж передбачено вище вказаним Законом.
Звертає увагу, що на кошти, залучені як позика до небанківської фінансової установи, не поширюються гарантії щодо їх відшкодування.
Фонд, у межах своїх повноважень, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визнав нікчемною угоду, укладену між банком та ТОВ « Інвестиційно-розрахунковий центр.
Вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув позов з порушенням предметної юрисдикції, оскільки цей спір є публічно-правовим, тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладений договір № 980-021-000182088, за яким ОСОБА_2 передає ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» грошові кошти, а останнє зобов'язується повернути кошти та виплатити проценти. Сума вкладу - 50 000,00 грн, днем надання коштів вважається день їх зарахування на поточний рахунок ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр».
Пунктами 6, 7 статті 1 договору визначено рахунки, на які підлягає поверненню сума процентів та вкладу, а саме ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр»: № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2, відкриті у ПАТ «Банк Михайлівський».
Договір підписано ОСОБА_2 та представником ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр».
Відповідно до квитанції від 27 січня 2016 року ОСОБА_2 перерахував ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» 50 000,00 грн з призначенням платежу «переказ коштів згідно з договором від 27 січня 2016 року № 980-021-000182088».
Із довідки про стан рахунку № НОМЕР_2 встановлено, що станом на 19 травня 2016 року на рахунку обліковувалося 50 000,00 грн.
Також, 27 січня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 укладений договір № 980-021-000003500 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)».
За умовами цього договору банк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок у гривні № НОМЕР_2 , для зберігання грошей клієнта та його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Співак М. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 . Зареєстровано спадкову справу (витяг №60535387 від 12 травня 2020 року).
17 березня 2021 року приватний нотаріус Співак М. А. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, підставою відмови у видачі свідоцтва приватним нотаріусом є факт письмового звернення (запит нотаріуса від 26 серпня 2020 року № 275/01-16) до ПАТ «Банк Михайлівський»: м. Київ, бульв. Шевченка, 35, про надання підтверджуючих даних щодо грошових коштів на ім'я померлого ОСОБА_2 та зареєстровану належним чином 02 жовтня 2020 року відповідь Фонду. У цій відповіді значиться інформація про розпочату процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», а інформація про належність грошових коштів померлому - відсутня.
Крім того, у матеріалах спадкової справи наявна довідка Ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» від 03 жовтня 2016 року, видана на ім'я ОСОБА_2 , де вказано, що зарахуванням коштів на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № НОМЕР_4 у сумі 50 000,00 грн, що відображене в цій інформаційній довідці, є нікчемним правочином у силу положень статті 215 ЦК України та пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 580/2186/21 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за її адміністративним позовом до ФГВФО, уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука В. В. про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
При цьому правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI).
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банк, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 03 жовтня 2016 року ПАТ «Михайлівський» повідомив ОСОБА_2 про нікчемність правочинів, а саме щодо переказу коштів (трансакція), що здійснені: ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року на суму 141,81 грн, з призначеним платежу «оплата процентів за договором від 27 січня 2016 року № 980-021-000182088» на рахунок № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 ; ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року у сумі 50 000,00 грн з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором від 27 січня 20165 року № 980-021-000182088» на рахунок № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 .
При цьому суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у цій справі, виходив, зокрема із того, що здійснення транзакцій під час дії постанови Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» не є достатньою підставою для визнання цих транзакцій нікчемними.
Як було зазначено вище, у частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За правилами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
При цьому, Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (далі - Закон № 629-VIII), який набрав чинності 12 серпня 2015 року частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Разом з цим, з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для запобігання таким зловживанням у майбутньому, 15 листопада 2016 року № 1736-VІІІ прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг» (далі - Закон № 1736-VІІІ), яким також внесені зміни до Закону № 4452-VI.
19 листопада 2016 року набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону № 4452-VІ, внесені Законом № 1736-VІІІ, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Фонд зобов'язаний ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом № 1736-VІІІ розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством. А саме, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором, і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що правочин з надання ОСОБА_2 (спадкодавцем позивача) позики ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та операції з перерахування коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок ОСОБА_2 у банку, були вчинені після віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних.
Поряд з цим, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у справі № 826/20089/16, суди встановили, що 11 листопада 2014 року між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладений договір доручення № 1, згідно з умовами якого ПАТ «Банк Михайлівський», в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», як довірителя, на умовах строковості та платності.
У відповідності до предмету договору доручення ПАТ «Банк Михайлівський» мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до цього договору доручення.
На виконання вищезазначеного договору доручення ПАТ «Банк Михайлівський» від імені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - договори позики).
Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ «Банк Михайлівський» виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі № 980-021-000182088», укладеному 27 січня 2016 року між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та спадкодавцем ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 повідомлявся банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти у сумі 50 000,00 грн станом на 19 травня 2016 року, повернуті на рахунок позивача за договором позики з небанківською фінансовою установою від 27 січня 2016 року.
Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону № 4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а ОСОБА_2 , відповідно, прирівнюється до вкладника.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем ОСОБА_2 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, визнавши за нею в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на вклад на суму 50 000,00 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема в постановах від 21 грудня 2019 року у справі №823/1674/18 (адміністративне провадження №К/9901/68435/18), від 04 червня 2019 року у справі №826/20089/16 (провадження №К/9901/45589/18), 31 травня 2023 року у справі № 200/2303/19 (провадження №61-1070св23) та інших щодо застосування Закону № 4452-IV та Закону № 1736-VIII до спірних правовідносин.
Доводи касаційної скарги про незгоду з висновками суду апеляційної інстанції про те, що правочин, укладений 27 січня 2016 року між ОСОБА_2 та банком, не є нікчемним правочином у силу вимог статті 38 Закону №4452-IV, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, зокрема статті 38 Закону № 4452-IV, з урахуванням змін, внесених Законом № 1736-VІІІ та того факту, що оспорюваний правочин укладено після внесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю.
Ураховуючи положення частини третьої статті 34 Закону № 4452-VI, яким Фонд має право призначити уповноважену особу Фонду чи декілька уповноважених осіб, якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суд вирішив права особи, яка припинила своє існування на час розгляду справи - уповноваженої особи Фонду та не можуть бути підставою для скасування по суті правильного судового рішення.
Не підлягають задоволенню доводи касаційної скарги в частині порушень юрисдикції, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за її адміністративним позовом до Фонду, уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука В. В. про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. При цьому суд апеляційної інстанції урахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, дійшов обґрунтованого висновку про недопущення порушень права на доступ до правосуддя, тому правильно розглянув цей спір за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судового збору не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк