30 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 199/7405/19
Провадження № 61-6354св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра (раніше - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська) від 15 січня 2024 року в складі судді Куцевола В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в складі колегії суддів Космачевської Т. В., Агєєва О. В., Халаджи О. В. у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІРАМІСУ», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди та
У вересні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили суд:
- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІРАМІСУ»(далі - ТОВ «ТІРАМІСУ») та фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 143 024,55 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 5 000,00 грн, судовий збір в розмірі 1 430,00 грн;
- стягнути солідарно з ТОВ «ТІРАМІСУ» та ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 143 024,55 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 5 000,00 грн, судовий збір в розмірі 1 430,00 грн.
15 січня 2024 року рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра (раніше - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська) позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ «ТІРАМІСУ» та ФОП ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмір 143 024,55 грн. Стягнуто з ТОВ «ТІРАМІСУ» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 715,00 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 2 500,00 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 715,00 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 2500,00 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ «ТІРАМІСУ» та ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмір 143 024,55 грн. Стягнуто з ТОВ «ТІРАМІСУ» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 715,00 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 2500,00 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
16 квітня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «ТІРАМІСУ» залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра (раніше - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська) від 15 січня 2024 року залишено без змін.
14 травня 2025 року ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра (раніше - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська) від 15 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що в суді апеляційної інстанції справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , належним чином про дату, час і місце судового засідання її повідомлено не було, що відповідно до частин першої, третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У справі предметом позову є вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої переобладнанням отриманого в оренду приміщення без згоди власників, у розмірі по 143 024,55 грнз кожної, загалом на 286 049,10 грн.
Указана сума не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ФОП ОСОБА_1 мотивувала тим, що 16 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд розглянув справу без її участі, без повідомлення належним чином про час і місце розгляду справи.
Однак такі обставини матеріалами справи не підтвердилися.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Встановлено, що 20 травня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ТІРАМІСУ» на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра (раніше - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська) від 15 січня 2024 року (т. 3, а. с. 91).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 отримала 28 травня 2024 року (т. 3, а. с. 99).
Судову повістку-повідомлення про розгляд справи в апеляційному порядку 21 серпня 2024 року об 11 год. ОСОБА_1 отримала не пізніше 01 липня 2024 року (дата отримання біля підпису не зазначена, проте рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення повернулося до суду 01 липня 2024 року) (т. 3, а. с. 97, 103).
Судову повістку-повідомлення про розгляд справи в апеляційному порядку 16 жовтня 2024 року об 11 год. 30 хв. отримано за довіреністю ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 120, 123).
Судову повістку-повідомлення про розгляд справи в апеляційному порядку 12 лютого 2025 року о 14 год. 20 хв. ОСОБА_1 отримала 01 січня 2025 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 3, а. с. 138, 151).
Судове засідання від 12 лютого 2025 року проведено за участі ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 147).
Про відкладення розгляду справи на 20 лютого 2025 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 була повідомлена особисто під підпис згідно з розпискою (т. 3, а. с. 148).
Судову повістку-повідомлення про розгляд справи в апеляційному порядку 16 квітня 2025 року о 14 год. 40 хв. ОСОБА_1 отримала 01 березня 2025 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 3, а. с. 158, 163).
У судове засідання 16 квітня 2025 року, тобто в день ухвалення постанови, ОСОБА_1 не з'явилася (т. 3, а. с. 169).
Згідно з частиною п'ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
За вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, суд апеляційної інстанції дотримався вимог цивільного процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідачки, забезпечив останній можливість реалізувати надані їй законом права, проте в судове засідання, призначене на 16 квітня 2025 року, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, ОСОБА_1 не з'явилася.
Відтак посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції розглядав справу без її участі, за відсутності, без повідомлення належним чином про час і місце розгляду справи, є безпідставним.
З огляду на викладене колегія суддів не встановила порушень апеляційним судом норм процесуального права, оскільки заявниця була належним чином повідомлена про дату, місце і час судового засідання, однак у судове засідання не з'явилася.
Заявлені відповідачкою підстави для обов'язкового скасування в касаційному порядку судового рішення не знайшли свого підтвердження, тому касаційне провадження в справі відкрито за відсутності обов'язкових підстав перегляду судового рішення.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформульовано правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
З огляду на викладене, оскільки оскаржуване судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, а підстав, визначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, немає, продовження розгляду касаційної скарги не відповідатиме завданням цивільного судочинства, касаційне провадження в справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 19, 260, 394, 396 ЦПК, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження в справі № 199/7405/19 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра (раніше - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська) від 15 січня 2024 року в складі судді Куцевола В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в складі колегії суддів Космачевської Т. В., Агєєва О. В., Халаджи О. В. у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІРАМІСУ», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська