06 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/511/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги засновниці Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026
у справі за позовом засновниці Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1
до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Рушничок"
про визнання недійсними записів про кінцевого бенефіціарного власника та вибулих учасників товариства,
1. Засновниця Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просила визнати недійсними і такими, що підлягають вилученню з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записи про кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_2 , здійснені за реєстраційною дією 1003051070074002597 та неправомірно без вчинення реєстраційної дії внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вибулих за власним бажанням у 1999-2010 роках юридичну особу СМБП "Оксамит", ОСОБА_15. ОСОБА_16, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19.
2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань спірних недостовірних відомостей про кінцевого бенефіціарного власника та учасників товариства.
3. Господарський суд Житомирської області рішенням від 22.12.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, у задоволенні позову відмовив.
4. 18.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга засновниці Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1 (подана 13.03.2026 засобами поштового зв'язку) на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
6. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
Щодо підстав касаційного оскарження
7. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
9. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
10. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
11. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
12. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
13. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
14. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
15. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
16. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
17. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
18. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
19. Втім, Бондарчук З.П. не посилається на жодну з підстав касаційного оскарження, що визначені у ч.2 ст.287 ГПК.
20. Крім того, скаржниця не зазначає чітко норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), які суди попередніх інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування.
21. У зв'язку із вищезазначеним, скаржниці необхідно чітко вказати підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 9-18 цієї ухвали.
Щодо сплати судового збору
22. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
23. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".
24. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
25. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
26. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").
28. У касаційній скарзі скаржниця просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
29. Враховуючи предмет позову, а також вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 при її подачі повинна було сплатити судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, розрахований таким чином: ((1 вимога х 3 028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025) х 200%) = 6 056,00 грн.
30. Водночас до касаційної скарги ОСОБА_1 надала квитанцію AT "Укрпошта" від 13.03.2026 (номер чека: 207949, код транзакції: 607208388706, ID транзакції: 2206885359) про сплату судового збору у розмірі 6 053,00 грн.
31. Таким чином, скаржниці необхідно доплатити 3 (три) грн судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026.
32. Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржниці, що з наданої нею квитанції AT "Укрпошта" від 13.03.2026 вбачається, що у призначенні платежу вказана дата складання повного тексту оскаржуваної постанови - 26.02.2026, а не дата ухвалення такої постанови - 24.02.2026.
33. З урахуванням цього, при доплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн за подання касаційної скарги скаржниці необхідно вказати саме дату ухвалення оскаржуваної нею постанови суду апеляційної інстанції - 24.02.2026.
34. Оскільки ОСОБА_1 не надала документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
35. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
36. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу засновниці Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 у справі №906/511/25 залишити без руху.
2. Надати засновниці Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити засновниці Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко