8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
06 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3915/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стірфарм", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто", м. Златопіль
про стягнення коштів
02.04.2026 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останнє просить суд, керуючись нормами ст. 244 ГПК України, ухвалити у справі №922/3915/25 додаткове рішення, у частині не вирішеного питання про судові витрати, які поніс позивач, що пов'язані з правничою допомогою адвоката та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" понесені судові витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката у розмірі 10 208,33 грн.
В обґрунтування поданої заяви, ТОВ "Стірфарм" вказує на те, що 25.12.2025 Господарським судом Харківської області винесено рішення у справі №922/3915/25, яким суд вирішив: "Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (64107, Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль, вул. Ринкова, 38, кім. 31-А, код ЄДРПОУ 37706791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код ЄДРПОУ 38473905) 460 911,00 грн. основної заборгованості, 7 803,91 грн. три проценти річних, 12 384,56 грн. інфляційних втрат та 7 216,49 грн. судового збору". Разом з тим, прохальна частина позовної заяви про стягнення заборгованості, трьох процентів річних та індексу інфляції, містила п. 7, який викладено наступним чином: "Покласти на відповідача судові витрати (пов'язані зі сплатою судового збору та правничою допомогою адвоката)". У якості додатків до позовної заяви було додано: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та їх обґрунтування (додаток до позовної заяви); копію договору про надання правничої допомоги №15/10/2025 від 15.10.2025; копію акту від 16.10.2025 про надання правничої допомоги (до договору про надання правничої допомоги №15/10/2025 від 15.10.2025; платіжну інструкція від 20.10.2025 на суму 6 458,33 грн; копію акту від 31.10.2025 про надання правничої допомоги (до договору про надання правничої допомоги №15/10/2025 від 15.10.2025; платіжну інструкцію від 31.10.2025 на суму 3 750,00 грн.
У заяві про ухвалення додаткового рішення заявник вказує, що на день звернення до суду ТОВ "Стірфарм" понесено судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у загальному розмірі 10 208,33 грн та акцентує увагу на тому, що відповідачем не надавалися жодні заперечення, стосовного понесених позивачем судових витрат. Проте, як вбачається з рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 у справі № 922/3915/25 судом не вирішено питання про судові витрати, які поніс позивач, що пов'язані з правничою допомогою адвоката, докази чого наявні у матеріалах справи та подавалися разом із позовною заявою.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стірфарм", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 460 911,00 грн основної заборгованості, 7 803,91 три проценти річних, 12 384,56 грн інфляційного збільшення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 05.11.2025 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
25.12.2025 Господарським судом Харківської області у справі №922/3915/25 ухвалено судове рішення, яким позов задоволений та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (64107, Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль, вул. Ринкова, 38, кім. 31-А, код ЄДРПОУ 37706791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код ЄДРПОУ 38473905) 460 911,00 грн основної заборгованості, 7 803,91 грн три проценти річних, 12 384,56 грн інфляційних втрат та 7 216,49 грн судового збору.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 ГПК України).
Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 907/850/22.
Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позовної заяви позивачем не було визначено розміру понесених судових витрат на правничу допомогу, які він просив стягнути, а до позовної заяви позивачем був доданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи та їх обґрунтування, в якому позивач з посиланням на ст.ст. 129, 221 ГПК України зробив заяву, що: "позивач повідомляє, що не має можливості, до закінчення судових дебатів у справі, подати докази, що підтверджують розмір судових витрат у зв'язку з розглядом справи, адже такі будуть понесені у майбутньому. А тому, позивач заявляє, що не може до закінчення судових дебатів у справі, подати докази, що підтверджують розмір судових витрат, які мають бути сплачені, у зв'язку з розглядом справи. Такі докази, у разі їх наявності, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.".
Отже, судом відхиляються твердження позивача про те, що судом при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо стягнення з відповідача заявлених судових витрат на правничу допомогу.
Як свідчать матеріали справи, у справі №922/3915/25 судове рішення було ухвалено господарським судом 25.12.2025, з огляду на що докази понесення витрат на правничу допомогу позивач мав надати протягом п'яти днів після ухвалення рішення, тобто не пізніше 31.12.2025.
Разом з тим, заяву про ухвалення додаткового рішення було подано до суду 02.04.2026, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що представник позивача, звернувшись із заявою 02.04.2026, не дотримався вимог частини 8 статті 129 ГПК України щодо строку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення від 25.12.2025 у справі №922/3915/25, а отже заява про ухвалення додаткового рішення відповідно приписів вказаної норми процесуального закону підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 118, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стірфарм" про ухвалення додаткового рішення у справі №922/3915/25 про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 06 квітня 2026 року.
СуддяО.В. Погорелова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.