01 квітня 2026 рокуСправа № 921/777/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання: Бацько Р.Є.
за позовом: Фізичної особи-підприємця Дуровича Миколи Федоровича, АДРЕСА_1 ;
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт М", 47733, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Миролюбівка, вул. Млинова, 1;
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт", 03150, м. Київ, вул. В. Тютюнника, 5-В, фактичне місцезнаходження: 47733, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Миролюбівка;
до відповідача 3: Акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46007, м. Тернопіль, вул. Енергетична, 2;
про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, визнання договорів недійсними
За участю представників від:
Позивача: не з'явився
Відповідачі 1, 2, 3 не з'явилися
Суть справи.
Фізична особа-підприємець Дурович Микола Федорович звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт М" (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт" (відповідач 2), Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (відповідач 3) про:
- усунення перешкод фізичній особі-підприємцю Дуровичу Миколі Федоровичу (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у користуванні нерухомим майном, а саме ваговою з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт М" (ЄДРПОУ 43766806) за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вулиця Млинова, будинок 1;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт М" (ЄДРПОУ 43766806) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Миролюбівка, вул. Млинова, 1, на іншу адресу, на якій відсутні об'єкти нерухомості ОСОБА_1 ;
- визнання недійсним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №139000013, укладеного 21.07.2025 року між Акціонерним товариством "Тернопільобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконт" (ЄДРПОУ 30495874);
- визнання недійсними (нечинними) зміни технічних характеристик об'єкту "вагова з надвірними спорудами та будівлями" за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, с. Миролюбівка, вул. Млинова, 1, з внесенням відповідних змін в паспорт точки розподілу електричної енергії, відповідно до замовлених та виготовлених Технічних умов нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок від 13.08.2025 року за №(ідентифікатором) ТУ009419-130825-1-19-16-4-000000-1, замовником яких є ТОВ "Віконт М" (ЄДРПОУ 43766806);
- визнання недійсним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №139000008, укладеного 26.08.2025 року між Акціонерним товариством "Тернопільобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконт М" (ЄДРПОУ 43766806).
Рішенням суду від 11.03.2026 позовні вимоги задоволено частково. Усунуто перешкоди фізичній особі - підприємцю Дуровичу Миколі Федоровичу (код НОМЕР_1 ) у користуванні нерухомим майном, а саме ваговою з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, будинок 1 шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт М" (код 43766806) за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вулиця Млинова, будинок 1.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт М", (код 43766806) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Миролюбівка, вул. Млинова, будинок 1 на іншу адресу, на якій відсутні об'єкти нерухомості Дуровича Миколи Федоровича.
Позов в частині визнання недійсними договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії, визнання недійсними (нечинними) змін до технічних умов - відхилено.
13.03.2026 представник Фізичної особи-підприємця Дуровича Миколи Федоровича, адвокат Покотило Ю.В. через систему "Електронний суд", подав заяву від 12.03.2026 (вх.№1967) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).
Згідно ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Ухвалою суду від 25.03.2026 подану представником позивача заяву від 12.03.2026 року (вх.№1967 від 13.03.2026) призначено до розгляду в судовому засіданні 01.04.2026 та запропоновано відповідачам у строк до 01.04.2026 надати письмові заперечення щодо заяви.
Позивач участь представника в судовому засіданні 01.04.2025 не забезпечив, хоча про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином. Водночас заявою від 31.03.2026 (вх.№2523) заяву підтримав у повному її розгляд здійснювати без участі його представника.
Відповідачі участі повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином. Пояснень щодо заяви суду не надали.
Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява представника Фізичної особи-підприємця Дуровича Миколи Федоровича, адвоката Покотило Юрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі у справі підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Щодо стягнення судового збору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Частиною 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позовну заяву до Господарського суду Тернопільської області подано в електронній формі через систему "Електронний суд", до сплати Фізичною особою-підприємцем Дуровичем М.Ф. підлягав судовий збір в розмірі 12 112 грн.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви у справі №921/777/25 Фізичною особою-підприємцем Дуровичем М.Ф. сплачено судовий збір в розмірі 26 966,29 грн згідно платіжної інструкції №2.466770819.1 від 27.12.2025.
Приписами ч.3 ст. 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року у справі №921/777/25 позовні вимоги задоволено частково. Однак судом не вирішено питання про судові витрати в частині стягнення судового збору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідачів 1, 2 в розмірі 12 112 грн.
Отже, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню в частині стягнення судового збору в сумі 12 112 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Пунктом 4 ст. 1 вказаного Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 вказаного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" однією з форм винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 20.03.2023 між адвокатом Покотило Юрієм Володимировичем, що діє на підставі Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №476 від 05.10.2007, з однієї сторони, та Дурович Миколою Федоровичем, як Клієнтом, з іншої сторони, укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).
За умовами п.1.1. Договору, Клієнт доручає Адвокату захист та представництво прав та інтересів в усіх правоохоронних органах, органах державної реєстрації, органах держанвої виконавчої служби України, судах усіх інстанцій та юрисдикцій, з усіма правами, наданими позивачу,відповідачу, третій особі, заявнику, стгяувачу та боржнику, окрім права укладення мирової угоди і Адвокат приймає на себе виконання цього доручення.
19 вересня 2025 року між адвокатом Мандзя Василем Ігоровичем, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд", як Клієнтом, з іншої сторони підписано Акт №17 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової (адвокатської) допомоги №10/05/24 від 10.05.2024.
Відповідно до п.1 Акту виконаних робіт 9наданих послуг) від 11.03.2026 Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги по наданню правової допомоги: консультації з питань застосування господарського процесуального та цивільного законодавства. Збір та витребування необхідних документів, підготовка, оформлення, подання позовної заяви та інших заяв по суті, заяв та клопотань з процесуальних питань, представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях Господарського суду Тернопільської області у справі №921/777/25.
Вартість послуг за даним актом встановлена у розмірі 40 000 грн.
На підтвердження надання послуг правової допомоги Дуровичу М.Ф. також долучено ордер на надання правничої правової допомоги адвокатом Покотило Ю.В. №1127324 від 27.12.2025, у якому зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява б/н від 28.12.2025 сформована в системі "Електронний суд" у справі №921/777/25, підготовлена, підписана та подана до Господарського суду Тернопільської області адвокатом Покотило Ю.В.; адвокат брав участь в судових засіданнях, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами судових засідань.
У позовній заяві вказано попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку з розглядом цієї справи в сумі 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).
Як вже зазначалось вище, заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі відповідачем не надано.
Судом встановлено, що надані адвокатом послуги професійної правничої допомоги, стосуються даного спору, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, через їх не співмірність за критеріями, визначеними ст.126 ГПК України відповідачем суду не подано, як і не доведено таку не співмірність.
Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, а отже, у зв'язку з відсутністю клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, суд не вправі зробити це і у даній справі.
З огляду на те, що позивач в належному порядку обґрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, беручи до уваги ціну та предмет позову у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачами на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 40 000,00 грн.
В стягненні витрат на правову допомогу з відповідача 3 відмовляється, скільки в задоволенні позовних вимог до Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" відмовлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, 221, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Заяву задовольнити.
2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт М", Тернопільська область, Тернопільський район, село Миролюбівка, вул. Млинова, 1 (од 43766806) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт", м.Київ, вул. В.Тютюнника, 5-В (код 30495874) на користь фізичної особи - підприємця Дуровича Миколи Федоровича, АДРЕСА_3 (код НОМЕР_1 ) - 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. судового збору і 40 000 (сорок тисяч) витрат на професійну правничу допомогу адвоката
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 6 квітня 2026 року.
Суддя Ю.О. Чопко