вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
25 березня 2026 рокуСправа № 912/93/26
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" (вул. Благодатна, 50, с. Суботці, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27444)
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (вул. Центральна, 18, с. Ясинове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27325)
про стягнення 9 134,69 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.;
представники сторін в судовому засіданні участі не брали,
у судовому засіданні підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" з вимогами:
- стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПАРК 17" заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 20.08.2015 за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно) в сумі 9 134,69 грн, в тому числі: основний борг - 7 771,50 грн, інфляційні втрати - 1 021,56 грн, 3 відсотки річних - 341,63 грн;
- розірвати договір оренди землі від 20.08.2015, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" 05.10.2015 за записом № 11467031 про інше речове право зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 1,2396 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049;
- зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПАРК 17" земельну ділянку площею 1,2396 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, про невиконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" обов'язків щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17".
Ухвалою від 19.01.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 17.02.2026.
30.01.2026 Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" подано відзив на позовну заяву та письмові пояснення.
22.01.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні.
03.02.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" подано відповідь на відзив.
Ухвалою від 17.02.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 17.03.2026.
17.03.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.03.2026.
У судовому засіданні 25.03.2026 сторони участі не брали, але про дату, час і місце проведення засідання були належно повідомлені.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
20.08.2015 між Копанєвим Василем Васильовичем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (далі - СТОВ "Агрофірма Ясенівська") було укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди, а.с. 45-46), на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СТОВ "Агрофірма Ясенівська" 18.07.2018 зареєстровано право оренди на земельну ділянку за записом № 27091824 про інше речове право (право оренди) (а.с. 12).
За умовами Договору оренди Копанєв Василь Васильович (далі - орендодавець) надає, а СТОВ "Агрофірма Ясенівська" (далі - орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (п. 1 Договору оренди).
Відповідно до п. 2 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка № 0607 кадастровий номер 3520584500:02:000:2049, земельна ділянка загальною площею 4,5749 га, у тому числі ріллі 1,2396 га.
Пунктом 8 Договору оренди сторони погодили, що договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі закінчення строку дії договору до збирання врожаю, орендодавець повинен дати змогу орендарю зібрати врожай.
Відповідно до п. 9, 10 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Орендна плата вноситься у такі строки з 01.07 до 31.12 кожного року (п. 11 Договору оренди).
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором з вини орендаря, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення (п.14 Договору оренди).
Відповідно до п. 39 Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 40 Договору оренди).
Згідно з п. 41, 42 Договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 45 Договору оренди).
Договір підписано сторонами та скріплено печаткою відповідача.
18.07.2018 право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за позивачем на підставі договору міни № 435 від 18.07.2018, що підтверджується інформаційною довідкою № 443403546 від 12.09.2025 (а.с. 12).
Матеріали справи свідчать, що 30.07.2024 ТОВ "АГРО-ПАРК 17" було направлено на адресу СТОВ "Агрофірма Ясенівська" вимогу № 30/07/24-АП17-06 про сплату заборгованості в сумі 240 658,58 грн за орендовані відповідачем земельні ділянки, в тому числі земельної ділянки з кадастровим № 3520584500:02:000:2049. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2500200010817, відповідач отримав вимогу 08.08.2024 (а. с. 17).
Відповіді на вимогу матеріали справи не містять.
ТОВ "АГРО-ПАРК 17" зверталось до СТОВ "Агрофірма Ясенівська" з претензією № 07/11/25-АП-17-04 від 07.11.2025, в якій просило сплатити заборгованість за орендовані відповідачем земельні ділянки на загальну суму 367 123,31 грн, яка, серед іншого, виникла внаслідок несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2500200181492, відповідач отримав претензію 13.11.2025 (а. с. 18 - 25).
Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
За твердженням позивача, заборгованість відповідача за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049 за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно) становить 7 771,50 грн, з яких:
1) за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року (включно) -1 838,10 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2022 рік становить 26 258,63 грн.
2) за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року (включно) - 1 838,10 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2023 рік становить 26 258,63 грн.
3) за період з 01 січня по 31 грудня 2024 року (включно) -1 931,85 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2024 рік становить 27 597,82 грн.
4) за період з 01 січня по 31 грудня 2025 року (включно) -2 163,45 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2025 рік становить 30 906,41 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що йому не було відомо про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ "АГРО-ПАРК 17", додаткові угоди з ТОВ "АГРО-ПАРК 17" як новим власником земельної ділянки не укладалися, рахунки про перерахування орендної плати від ТОВ "АГРО-ПАРК 17" не надходили. Також відповідач вважає, що позивач не довів факту систематичного порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати та не погоджується з нарахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу. До відзиву додано копію витребуваного договору оренди землі від 20.08.2015.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що ТОВ "АГРО-ПАРК 17" зверталося до СТОВ "Агрофірма Ясенівська" з вимогою №30/07/24-АП17-06 від 30.07.2024 та претензією №07/11/25-АП17-04 від 07.11.2025 про, зокрема, погашення заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками, у тому числі земельною ділянкою з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049, які залишилися відповідачем без задоволення. Водночас, позивач повідомив, що орендну плату за 2019, 2020, 2021 роки користування земельними ділянками, в тому числі спірною земельною ділянкою, відповідач сплатив 13.10.2021, що підтверджується заключною випискою по поточному рахунку позивача за період з 01.01.2021 по 31.10.2021. Позивач переконаний, що відповідач був обізнаний, що орендодавцем земельної ділянки є ТОВ "АГРО-ПАРК 17" та поінформований про необхідність виконання перед ним зобов'язань з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період 2022-2025 років.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Відносини пов'язані з орендою землі, зокрема, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до Закону України "Про оренду землі" (далі - Закону) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Як передбачено ч. 4 ст. 148-1 ЗК України внесення змін до договорів оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Отже, з моменту переходу права власності на земельну ділянку площею 1,2396 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049 до ТОВ "АГРО-ПАРК 17" до нього перейшли усі права та обов'язки попереднього орендодавця ( ОСОБА_1 ) за договором оренди земельної ділянки від 20.08.2015.
За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 1 - 3 ст. 21 цього Закону).
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі").
Як вже зазначалось, відповідно до п. 9, 10 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Орендна плата вноситься у такі строки: з 01.07 до 31.12 кожного року (п. 11 Договору оренди).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земляної ділянки (а.с. 13 - 15), нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049 становила: за 2022 рік - 26 258,63 грн; за 2023 рік - 26 258,63 грн; за 2024 рік - 26 258,63 грн; за 2025 рік - 30 906,41 грн.
За ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням (висновок у Постанові Верховного Суду від 11.05.2019 у справі № 6- 824цс19).
Докази сплати відповідачем орендної плати на суму 7 771,50 грн за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 у справі відсутні.
Відповідач наданий позивачем розрахунок орендної плати за спірний період не заперечив, контррозрахунку не надав.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок основної заборгованості відповідача з орендної плати за Договором, господарський суд дійшов висновку, що розмір заборгованості визначено правильно відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 7 771,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 021,56 грн та 3 % річних розмірі 341,63 грн.
Інфляційні втрати у розмірі 1 021,56 грн нараховано позивачем за такі періоди:
- за користування спірною земельною ділянкою за 2022 рік, за період з січня 2023 по листопад 2025 на суму боргу 1 838,10 грн, що становить 492,35 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2023 рік, за період з січня 2024 по листопад 2025 на суму боргу 1 838,10 грн, що становить 379,61 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2024 рік, за період з січня 2025 по листопад 2025 на суму боргу 1 931,85 грн, що становить 149,60 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2025 рік за січень 2026 на суму боргу 2 163,45 грн, що становить 0,00 грн.
Також 3% річних у розмірі 1 783,69 грн нараховано позивачем за такі періоди:
- за користування спірною земельною ділянкою за 2022 рік, за період з 01.01.2023 по 12.01.2026 на суму боргу 1 838,10 грн, що становить 167,39 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2023 рік, за період з 01.01.2024 по 12.01.2026 на суму боргу 1 838,10 грн, що становить, 112,25 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2024 рік, за період з 01.01.2025 по 12.01.2026 на суму боргу 1 931,85 грн, що становить 59,86 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2025 рік, за період з 01.01.2026 по 12.01.2026 на суму боргу 2 163,45 грн, що становить 2,13 грн.
Відповідач виконані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних не заперечив, контррозрахунків не надав.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевірив поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на суму 1 021,56 грн за визначені позивачем періоди та вважає такий розрахунок правомірним та арифметично правильними, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат - такими, що підлягають до задоволення.
Також суд перевірив поданий позивачем розрахунок 3% річних та зазначає, що здійснюючи такий розрахунок, позивач не врахував, що у 2024 році 366 днів (високосний рік).
Тому суд здійснив власний перерахунок 3% річних за визначені позивачем періоди:
- за користування спірною земельною ділянкою за 2022 рік, за період з 01.01.2023 по 12.01.2026 на суму боргу 1 838,10 грн, що становить 167,24 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2023 рік, за період з 01.01.2024 по 12.01.2026 на суму боргу 1 838,10 грн, що становить, 112,10 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2024 рік, за період з 01.01.2025 по 12.01.2026 на суму боргу 1 931,85 грн, що становить 59,86 грн;
- за користування спірною земельною ділянкою за 2025 рік, за період з 01.01.2026 по 12.01.2026 на суму боргу 2 163,45 грн, що становить 2,13 грн.
Отже, позовні вимоги про стягнення 3 % річних є обґрунтованим у розмірі 341,33 грн.
У задоволенні вимоги про стягнення 3 % річних на суму 0,30 грн слід відмовити.
Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає про таке.
Доводи відповідача щодо того, що йому не було відомо про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ "АГРО-ПАРК 17" суд вважає безпідставними з огляду на такі обставини.
На підставі наданої позивачем копії заключної виписки АТ КБ "Приватбанк" за рахунком позивача за період з 01.01.2021 до 31.10.2021 (а.с. 63-64) суд установив, що 13.10.2021 відповідач здійснив на користь позивача три оплати на суму 93 772 грн кожна з такими призначеннями платежу: "Орендна плата за 2019 за користування зем.ділянками згідно рах.№1 від 13.10.2021 р., у т.ч. ПДВ 20% = 15 628,67 грн.", "Орендна плата за 2020 за користування зем.ділянками згідно рах.№2 від 13.10.2021 р, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628,67 грн.", "Орендна плата за 2020 за користування зем.ділянками згідно рах.№2 від 13.10.2021 р, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628,67 грн."
Здійснення відповідачем оплати орендної плати за періоди, що передують спірному, спростовують його аргументи про необізнаність щодо зміни орендодавця за Договором.
Крім того, 30.07.2024 ТОВ "АГРО-ПАРК 17" направило на адресу СТОВ "Агрофірма Ясенівська" вимогу № 30/07/24-АП17-06, яка вручена відповідачу поштою 08.08.2024, а 07.11.2025 - претензію № 07/11/25-АП-17-04, яку відповідач отримав поштою 13.11.2025.
Суд також зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Як передбачено ч. 4 ст. 148-1 ЗК України внесення змін до договорів оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Суд встановив, що з моменту переходу права власності на земельну ділянку площею 1,2396 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049 до ТОВ "АГРО-ПАРК 17" до нього перейшли усі права та обов'язки попереднього орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 20.08.2015, тобто ОСОБА_1 .
Сторони не зобов'язані вносити зміни до договору оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки чи укладати будь-які інші додаткові угоди до Договору у зв'язку із зміною власника.
Щодо тверджень відповідача про не доведення позивачем факту систематичного порушення відповідачем умов договору суд зазначає про таке.
Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, яка звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Щодо поняття "несплата", вжите у п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4.). Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст. 285-287 цього розділу (п. 288.7).
Умовами Договору оренди встановлено розмір орендної плати на рівні 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції та встановлено строк її сплати - з 01.07 до 31.12 кожного року.
Отже, несплата відповідачем орендної плати за період 01.01.2022 - 31.12.2025 підпадає під кваліфікацію "систематична несплата орендної плати".
Суд враховує, що відповідач не повідомив і не довів наявність обставин, які є підставою для звільнення від сплати оренди.
Щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України при одночасному стягненні пені та інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачем не заявлялася вимога про стягнення з відповідача пені (на підставі п. 14 Договору оренди, як штрафної санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань). Натомість позивачем заявлено вимогу про стягнення основної суми боргу лише з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Інфляційні втрати та 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України та пеня - це різні механізми відповідальності: пеня є штрафною санкцією (неустойкою) за дні прострочення, тоді як нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні та 3% річних) - це компенсація знецінення грошових коштів та плата за користування чужими коштами. Нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України не є неустойкою і можуть стягуватися одночасно.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника (постанова Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
За такого, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо неправомірного нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Позивач також заявив позовну вимогу про розірвання договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки площею 1,2396 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи між сторонами продовжують існувати договірні орендні відносини, оскільки згідно з п. 8 Договору оренди землі, його укладено на 15 років.
Згідно зі ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору.
Як уже зазначалось судом, відповідно до п. 39 Договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін.
Також ст. 141 ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (постанова Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 903/775/23).
За приписами ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2216/19 вказано, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
З урахуванням того, що відповідач не здійснював сплату орендних платежів упродовж тривалого періоду, таке неналежне виконання умов договору суттєво позбавило орендодавця очікуваного результату від договору оренди.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що допущене відповідачем порушення є істотним у розумінні ст. 651 ЦК України, а тому вимога про розірвання договору оренди є правомірною, належно обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю на умовах, визначених договором, і не має права утримувати її з метою задоволення власних вимог до орендодавця.
У зв'язку з розірванням договору оренди землі за рішенням суду, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).
За результатами розгляду справи суд дійшов переконання, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність у відповідача заборгованості за Договором оренди, а також наявність підстав для розірвання Договору оренди та повернення земельної ділянки позивачу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
На підставі вищенаведеного в сукупності позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (вул. Центральна, 18, с. Ясинове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27325, ідентифікаційний код 30798692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" (вул. Благодатна, 50, с. Суботці, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27444, ідентифікаційний код 40138796) 7 771,50 грн основного боргу, 341,33 грн 3% річних та 1 021,56 грн інфляційних втрат, а також 9 983,67 грн судового збору.
Розірвати договір оренди землі від 20.08.2015, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" 05.10.2015 за записом № 11467031 про інше речове право зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 1,2396 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049.
Зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПАРК 17" земельну ділянку площею 1,2396 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:2049.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу та відповідачу через систему "Електронний суд".
Повний текст рішення складено 06.04.2026.
Суддя М.С. Глушков