вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/823/26
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши заяву Керівника Фастівської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі
за позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Тимофія Рудяка, 3) в інтересах держави
в особі Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, площа Соборна, буд. 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ІНВЕСТ БУД" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Брандта, буд. 51)
про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками,
Без виклику представників учасників процесу
встановив:
До Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява № 57-1484вих-26 від 24.03.2026 р. (вх. № 9483 від 24.03.2026 р.) керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ІНВЕСТ БУД" про стягнення загалом 22547627,49 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками.
За змістом прохальної частини позовної заяви Фастівська окружна прокуратура просить суд стягнути з ТОВ «АТЛАС ІНВЕСТ БУД» на користь Фастівської міської ради загалом 22547627,49 грн., з яких: 17561904,01 грн. - безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3211200000:09:009:0312 площею 1,3822 га, 3211200000:09:009:0313 площею 4,0282 га, 3211200000:09:009:0314 площею 3,2826 га, 3211200000:09:009:0315 площею 2,4379 га, 1130409,12 грн. 3% річних та 3855314,36 грн інфляційних втрат, а також судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2026 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2026 р.
02.04.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшла заява № 51-171ВИХ-26 від 02.04.2026 р. (вх. № 2818 від 02.04.2026 р.) про забезпечення позову про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками, за якою прокурор просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ІНВЕСТ БУД» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Брандта, буд. 51, код 44588942) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ІНВЕСТ БУД», у межах суми позову та судового збору в загальному розмірі 22818199,02 грн.
При цьому заявник посилається на те, що 10.09.2021 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ІНВЕСТ БУД» перейшло право власності на 18/25 частин майнового комплексу по вулиці Брандта, будинок 50, в місті Фастів, Київської області. У подальшому, 25.10.2025 р. між ТОВ «АТЛАС ІНВЕСТ БУД» (продавець) та ТОВ «АТЛАС ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Брандта, будинок 50, який розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 3211200000:09:009:0312 площею 1,3822 га, 3211200000:09:009:0313 площею 4,0282 га, 3211200000:09:009:0314 площею 3,2826 га, 3211200000:09:009:0315 площею 2,4379 га.
Згідно листа Головного управління ДПС у Київській області від 11.02.2026 р. № 2486/5/10-36-04-11 ТОВ «АТЛАС ІНВЕСТ БУД» податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ГУ ДПС у Київській області не подавались. Отже, як зазначає прокурор, ТОВ «АТЛАС ІНВЕСТ БУД», як власник нерухомого майна, яке розташоване на земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 3211200000:09:009:0312 площею 1,3822 га, 3211200000:09:009:0313 площею 4,0282 га, 3211200000:09:009:0314 площею 3,2826 га, 3211200000:09:009:0315 площею 2,4379 га по вулиці Брандта, будинок 50, в місті Фастів, Київської області, не уклавши відповідних договорів оренди з їх власником, а саме - з Фастівською міською радою, не здійснивши державної реєстрації такого права та не сплачуючи орендну плату, в період з 10.09.2021 р. по 24.10.2025 р. фактично використовувало вказані земельні ділянки для обслуговування об'єктів нерухомості без достатньої правової підстави, що, в свою чергу, є підставою для стягнення з товариства в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, яка не сплачувалася відповідачем.
Прокурор зазначає, що в даному випадку позовні вимоги спрямовані на захист порушених економічних інтересів територіальної громади міста Фастова щодо надходження бюджетних коштів. В умовах складної економічної ситуації загостреною є проблема із наповненням державного і місцевого бюджетів, а тому пріоритетним напрямом представницької діяльності є забезпечення своєчасного та ефективного реагування прокурорів на факти неналежного використання бюджетних коштів та своєчасного їх надходження до бюджетів усіх рівнів. Недоотримання коштів орендної плати місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що безумовно порушує інтереси держави та становить суспільний інтерес, який має неабияке виняткове значення для суспільства. Фактично звернення прокурора до суду в цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, спрямоване на забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету та їх використання за цільовим призначенням для задоволення відповідних потреб територіальної громади та суспільства.
Як вказує прокурор, позовна заява містить позовну вимогу майнового характеру щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ІНВЕСТ БУД» на користь Фастівської міської ради коштів у загальному розмірі 22547627,49 грн. Натомість, статутний капітал відповідача складає лише 2500000,00 грн. Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно.
Дослідивши заяву Керівника Фастівської окружної прокуратури про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
Водночас, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 р. у справі № 910/11037/23, від 01.04.2024 р. у справі № 922/5184/23.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Водночас, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 р. у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 р. у справі № 914/2157/19.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів та обгрунтувань, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір щодо відповідного, зазначеного в заяві, предмета, та що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, його адекватність та співмірність.
При цьому, обов'язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з відповідністю чи вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Водночас, слід відзначити, що згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 19.02.2025 р. у справі № 916/4912/24 Верховний Суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пункті 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, а також були закріплені, зокрема і у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі № 910/8671/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 916/3686/22, від 09 квітня 2024 року у справі № 917/1610/23, від 04 жовтня 2024 року у справі № 913/289/24, від 07 жовтня 2024 року у справі № 908/1291/24 та інших.
У постанові від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, аналізуючи питання забезпечення позову в контексті необхідності обґрунтувати припущення про можливість власника розпоряджатися своїм майном, зазначила, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача… При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 р. у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 р. у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 р. у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 р. у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 р. у справі № 922/3929/23 та ін.
Поряд з цим, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 р. у справі № 910/3158/20).
У постанові від 08.07.2025 р. у справі № 916/143/24 Верховний Суд зазначив про те, що стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
За висновком суду, наведені прокурором у даній справі в заяві про забезпечення позову обставини щодо невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за користування земельними ділянками, неспівмірного розміру статутного капіталу відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, а саме - 2500000,00 грн. статутного капіталу проти 22547627,49 грн. стягуваної суми, відсутність інформації про наявність у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, підтверджують обґрунтоване припущення прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову у формі накладення арешту на грошові кошти відповідача, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать відповідачу, у межах суми позову та судового збору в загальному розмірі 22818199,02 грн., може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Також суд вбачає, що обраний прокурором вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову та судового збору в загальному розмірі 22818199,02 грн. є співмірним з позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушить права та інтереси відповідача, наведений в заяві захід забезпечення позову виключає можливість спричинення будь-яких збитків, відсутні підстави та необхідність в зустрічному забезпеченні, а також визначений захід забезпечення не завдає шкоди правам та охоронюваним інтересам осіб, що не є учасниками судового процесу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову визначеним прокурором шляхом, а саме - шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу, у межах суми позову та судового збору, може призвести до утруднення чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення та за наявності рішення суду по суті про задоволення позовних вимог, обраний прокуратурою спосіб захисту може стати неефективним, оскільки необхідно буде застосовувати додатково інші способи захисту порушених прав позивача, а також докладати зусиль з метою відновлення становища, яке існувало до порушення.
Крім того, вищенаведений обраний позивачем захід забезпечення позову є адекватним та дозволяє не допустити незворотності певних наслідків, а також забезпечить дотримання необхідного балансу інтересів між усіма учасниками спірних правовідносин, які беруть участь у справі.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви Керівника Фастівської окружної прокуратури № 51-171ВИХ-26 від 02.04.2026 р. (вх. № 2818 від 02.04.2026 р.) про забезпечення позову у даній справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За приписами ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 137, 140, 144, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Заяву Керівника Фастівської окружної прокуратури № 51-171ВИХ-26 від 02.04.2026 р. (вх. № 2818 від 02.04.2026 р.) про забезпечення позову у справі № 911/823/26 задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ІНВЕСТ БУД» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Брандта, буд. 51, код 44588942), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать йому, у розмірі 22818199 (двадцять два мільйони вісімсот вісімнадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 02 коп.
Стягувач: Фастівська окружна прокуратура (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Тимофія Рудяка, 3, код 0290999628)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ІНВЕСТ БУД» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Брандта, буд. 51, код 44588942)
Дана ухвала є виконавчим документом відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено окремо від рішення суду в порядку та строки, визначені статтями 254-256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 06.04.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна