ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2026Справа № 910/12449/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., в порядку загального позовного провадження
справу № 910/12449/25
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція
оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтех Харвест"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної аудиторської служби України
про стягнення 12 712 000,00 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Онищенка А.О.;
від відповідача: Воронцова Д.Ю., Луцького М.І.;
від третьої особи: Аландаренко А.В., Стефаненка Д.В.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтех Харвест" про стягнення 12 710 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що під час виконання відповідачем зобов'язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-915-VDK-24 від 23.12.2024 виникла переплата за виготовлений та поставлений товар у загальному розмірі 12 710 000,00 грн, яка підлягає поверненню на підставі пунктів 2.1., 2.5. вказаного Контракту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.
13.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій серед іншого, позивач зазначив про помилку у розрахунку ціни позову, яка має становити 12 712 000,00 грн, а не 12 710 000,00 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають розгляду судом у межах ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 12 712 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 прийнято справу №910/12449/25 до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.11.2025.
15.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 12 712 000, грн.
04.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
Присутній у судовому засіданні 13.11.2025 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача позов не визнав та не заперечував щодо прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, оскільки остання подана з дотриманням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, ураховуючи заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, та з огляду на підстави заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу України та відкладено підготовче засідання у справі на 11.12.2025.
21.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про долучення доказів надіслання на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви з доданими до неї документами.
25.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про долучення доказів надіслання на адресу залученої третьої особи копії відзиву з доданими до нього документами.
03.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшло клопотання про долучення пояснень у справі № 910/12449/25.
У підготовчому засіданні 11.12.2025, на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України, було оголошено перерву до 15.01.2026.
30.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшло клопотання про долучення пояснень у справі № 910/12449/25.
12.01.2026 та 13.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заяви однакового змісту про долучення до матеріалів справи № 910/12449/25 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025, ухвалене у справі № 910/10047/25 за позовом ДП МОУ "АОЗ" до ТОВ "Грінтех Харвест" про стягнення 1 704 370,00 грн за державним контрактом № 22/3-907-VDK-24 від 23.12.2024.
Однак, на дату проведення судового засідання 15.01.2026 суддя Привалов А.І. перебував на лікарняному, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 розгляд справи призначено на 19.02.2026.
Ураховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 19.02.20256 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.03.2026.
03.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 910/12449/25 постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 910/10047/25 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/12494/25.
Присутній у судовому засіданні 19.03.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з посиланням на обставини, наведені в позовній заяві.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили.
Представники третьої особи у своїх поясненнях також просили позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні 19.03.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.12.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (за контрактом - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтех харвест" (за контрактом - виконавець) було укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 22/3-915-VDK-24 (далі - Контракт), за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити і поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення (далі - товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в специфікації товарів оборонного призначення (Додаток № 1), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти за участі НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України (далі - Військове представництво) та оплатити товар в строки та на умовах, визначених Контрактом.
Відповідно до п. 1.2 Контракту, підставою для укладення цього Контракту є Зміна до запиту на постачання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою КПКВК 2101150/11 для закупівлі Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на 2024-2026 роки, від 16.12.2024 № 220/19/583/дск, комерційна пропозиція виконавця (лист Виконавця від 17.12.2024 № 17-12-24-12, від 18.12.2024 № 18-12-24-12, від 19.12.2024 № 19-12-24-12 (вх. № 28215 від 18.12.2024, № 28349 від 18.12.2024, № 28563 від 19.12.2024), результати розгляду Колегіальним органом замовника затверджені Протоколом від 20.12.2024 № 22-188, Лист Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України від 18.12.2024 № 220/11/6942 (вх. № 28327 від 18.12.2024).
З листа виконавця № 19-12-24-12 від 19 грудня 2024 року, до якого долучено розрахунок ціни на безпілотний авіаційний комплекс "SPOOK 8", вбачається, що: виробнича собівартість вказаного товару складає 34750,00 грн, прибуток - 6000,00 грн, розмір прибутку в співвідношенні з виробничою собівартістю - 17,27%.
Згідно з п. 1.3 Контракту, сторони визнають та підтверджують, що укладання ними цього контракту здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та станом на дату укладання Контракту продовженого відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256 "Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва" (зі змінами та доповненнями), пункту 43 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами та доповненнями) за неконкурентною процедурою без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексів України.
У пункті 1.6 Контракту визначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику розрахунок ціни за формою, визначеною додатком 1 до Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2023 № 256 та висновок експерта (подається протягом шести місяців з моменту його видачі та не може бути прийнятий державним замовником у сфері оборони після закінчення цього строку), що визначає можливу орієнтовну (очікувану) вартість безпілотної системи (її складової частини), виданий спеціалізованою судово-експертною установою, яка відповідно до Закону України "Про судову експертизу" має право на виконання таких робіт.
У відповідності до п. 2.1 Контракту, вартість (ціна) товару за цим Контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі комерційної пропозиції, сформованої виконавцем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256 "Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва" (зі змінами та доповненнями).
Під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням безпілотних систем (їх складових) та/або засобів радіоелектронної боротьби, крім: організаційних витрат, витрат на проведення річних зборів, представницьких витрат, витрат на участь у виставках; витрат на службові відрядження працівників апарату управління суб'єкта господарювання, безпосередньо не пов'язаних з виконанням державного контракту (договору) чи оперативним контролем за його виконанням; витрат на страхування майна, а також винагороди за послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо), які не є обов'язковими відповідно до законодавства або умов договорів; витрат від браку (крім технічно неминучого браку та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і витрат від псування матеріальних цінностей у цехах (якщо інше не передбачено договором); оплати простоїв; сум безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; витрат від знецінення запасів; визнаних штрафів, пені, неустойки; комісійної винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам структурних підрозділів суб'єкта господарювання, що забезпечують збут; витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетингу); витрат на дослідно-конструкторські роботи, що не стосуються державного контракту (договору) на виготовлення та поставку безпілотних систем або виконані до укладення цього контракту (договору), якщо інше не визначено положеннями державного контракту (договору); збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери (крім розумних витрат на експлуатацію об'єктів соціальної сфери, які розташовані на території виконавця, які виконують функції, що вимагаються законодавством (медичні пункти тощо); витрат на проведення експертизи визначення можливої орієнтованої (очікуваної) вартості безпілотної системи спеціалізованою судово-експертною установою відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256.
Прибуток виконавця державного контракту (договору) у складі ціни може становити не більше 25 відсотків виробничої собівартості товарів, робіт та послуг.
Виконавець несе відповідальність за формування комерційної пропозиції на постачання товару за цим Контрактом, повноту та достовірність зазначених даних, у тому числі в частині розрахунку вартості (ціни) товару.
Замовник не несе відповідальності за формування комерційної пропозиції на постачання товару за цим Контрактом, повноту та достовірність, зазначених у ній даних.
Відповідно до п. 2.2 Контракту, загальна вартість (ціна) товару за Контрактом становить 164 000 000,00 грн.
Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 4 (є) пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за цим Контрактом за загальним фондом КПКВК 2101730 "Придбання обладнання оборонного призначення" у 2024 році становлять 114 800 000,00 грн.
Згідно з п. 2.3 Контракту, сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим Контрактом після його укладення не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим Контрактом.
Істотні умови цього Контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256 "Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва" (зі змінами та доповненнями)
Відповідно до п. 2.5 Контракту, сторони погодили та цим підтверджують, що у разі якщо фактичні витрати виконавця на виконання цього Контракту будуть менші за витрати, на підставі яких виконавцем сформована комерційна пропозиція щодо вартості (ціни) товару на момент його підписання (у тому числі розмір прибутку, виходячи із фактичних витрат), виконавець повідомляє про це замовника за один місяць до закінчення строку кінцевої поставки товарів з наданням замовнику уточненого розрахунку ціни за формою згідно з Додатком № 1 до Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256.
Сторони на підставі уточненого розрахунку ціни здійснюють коригування вартості (ціни) товару шляхом укладення Додаткової угоди до цього Контракту.
Остаточні розрахунки за Контрактом здійснюються після надання уточненого розрахунку ціни, передбаченого цим пунктом. Відповідальність за неправильність уточненого розрахунку ціни несе виконавець.
У разі коли прибуток виконавця у складі ціни перевищує встановлений пунктом 2.1 цього Контракту розмір, сторони вносять зміни в Контракт щодо зменшення його загальної вартості (ціни) або за погодженням з державним замовником у сфері оборони щодо збільшення кількості безпілотних систем (їх складових частин), що поставляються.
Сторони визнають та підтверджують, що відповідальність за формування комерційної пропозиції на постачання товару, а також за цільове використання отриманих за цим Контрактом у якості попередньої оплати коштів, несе виконавець.
За умовами п. 2.6 Контракту розрахунок проводиться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15-ти банківських днів після надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за державним контрактом, видаткова накладна та документів, зазначених в пункті 2.7. контракту (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунок замовника).
У пункті 2.9 Контракту визначено, що відповідно до вимог абзацу 2 пункту 10 Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256 та за рішенням державного замовника розрахунки за товар здійснюються шляхом проведення попередньої оплати в розмірі до 70% від вартості (ціни) товару за специфікацією (додаток № 1) у строк до 20 березня 2025 року (кінцевий строк поставки, зазначений у специфікації) з дати перерахування коштів на рахунок виконавця у такому порядку: до 70% від вартості товару за Контрактом здійснюється замовником шляхом проведення попередньої оплати на підставі рахунку, наданого виконавцем, за умови надання ним замовнику діючого на дату подання рахунку позитивного висновку військового представництва щодо спроможності виконавця виготовити та поставити товар за Контрактом і висновку експерта, що визначає можливу орієнтовну (очікувану) вартість безпілотної системи (її складової частини), виданий спеціалізованою судово-експертною установою відповідно до Закону України "Про судову експертизу".
Замовник письмово поінформує виконавця щодо рішення державного замовника стосовно можливості та порядку здійснення попередньої оплати за цим Контрактом протягом 2-х робочих днів з дати отримання такого рішення.
У разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у специфікації.
Попередня оплата здійснюється протягом 15-ти банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати, за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів), на рахунку замовника на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені цим контрактом, з наданням відповідних підтверджуючих документів.
У разі якщо попередня оплата здійснюється за партію товару, попередня оплата перераховується замовником виконавцю за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів та за відсутності прострочення поставки попередньої партії/попередніх партій товару.
Згідно з п. 2.10 Контракту, у разі перевищення суми перерахованої попередньої оплати над вартістю (ціною) товару, скоригованою відповідно до пункту 2.5 цього контракту, виконавець у строк до 3-х робочих днів на підставі вимоги замовника (направлення листа, або укладення відповідної додаткової угоди, тощо) зобов'язаний повернути замовнику відповідну різницю коштів.
Відповідно до п. 3.2 та п. 3.4 Контракту, якість товару перевіряється системою якості підприємства виконавця та НОМЕР_1 військовим представництвом Міністерства оборони України.
Приймання товару за якістю здійснюється шляхом проведення приймально-здавальних випробувань за участю НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України. Товар вважається прийнятим за якістю, якщо у разі проведення цих випробувань буде підтверджено відповідність безпілотних систем/засобам радіоелектронної боротьби, вимогам ТУ У 30.3-45059562-004:2024.
Товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місцезнаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено замовником виконавцю не менше ніж за 3 робочих дні до планової дати поставки. Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за державним контрактом, до якого додається технічна специфікація товару із зазначенням вартості комплектуючих. Виконавець зобов'язаний поставити товар не пізніше строку, визначеного в специфікації.
У пунктів 4.1 Контракту узгоджено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в Специфікації.
Контракт набирає чинності з дати його укладання та діє до 27 березня 2025 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
Якщо інше прямо не передбачено контрактом або чинним законодавством України, зміни до цього правочину можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди. Питання щодо внесення змін до цього Контракту може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення його строку.
Додаткові угоди до цього Контракту укладаються у письмовій формі, підписуються сторонами та є його невід'ємною частиною (пункти 11.1, 11.3 та 11.4 Контракту).
У пункті 11.6 Контракту узгоджено, що за результатами виконання зобов'язань за цим Контрактом сторони проводять остаточні розрахунки і складають акт, що засвідчує факт виконання цього Контракту і відсутність взаємних претензій, або цей Контракт припиняється за наявності інших умов згідно з розділом 12 цього Контракту.
Додатком № 1 до Контракту сторонами узгоджено Специфікацію товарів оборонного призначення, відповідно до якого поставці підлягають безпілотні літальні апарати "SPOOK 8" у кількості 1600 од. у строк до 01.03.2025, у кількості 1200 од. у строк до 20.03.2025 та у кількості 1 200 од. у строк до 20.03.2025, вартістю за одиницю - 41 000,00 грн та загальною вартістю 164 000 000,00 грн.
За результатами виконання зобов'язань за Контрактом, на виконання п. 11.6 Контракту, сторонами складено та підписано без будь-яких заперечень і зауважень Акт приймання-передачі товару за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 27 лютого 2025 року.
Листом № 87-04-25 від 15.04.2025 відповідач за результатами виконання Контракту надав уточнений розрахунок ціни, відповідно до якого виробнича собівартість товару (уточнена) - 39 257,00 грн; прибуток (уточнений) - 1 493,00 грн; розмір прибутку у співвідношенні з виробничою собівартістю (уточнений) - 3,8%.
25 квітня 2025 року за результатами перевірки закупівель державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" Державною аудиторською службою України складено Акт № 000800-21/10, відповідно до якого ТОВ "Грінтех Харвест" понесло фактичні витрати в менших розмірах, ніж передбачено умовами державних контрактів, комерційними пропозиціями, не виконало пункт 104 Порядку, затверджених постановою КМУ від 24.03.2023 №256 та пунктів 2.1, 2.5 Державних контрактів, в частині коригування вартості (ціни) Товарів № 1-4, у тому числі на підставі уточненого розрахунку ціни шляхом укладання додаткової угоди до цих Контрактів, та не надало Агенції уточнених розрахунків цін Товарів № 1-4 на загальну суму 22 539 570 грн (Державні контракти від 23.12.2024 № 22/3-907-VDK24 на загальну суму 1 704 370,00 гри; від 23.12.2024 № 22/3-910-VDK24 на загальну суму 943 200,00 гри; від 23.12.2024 № 22/3-015-VDK24 на загальну суму 12 712 000,00 гри; від 23.12.2024 № 22/3-916-VDK24 - 7 180 000,00 гри)".
На виконання вказаного Акту Державною аудиторською службою України направлено позивачу лист-вимогу № 000800-14/7273-2025 від 12.06.2025 про необхідність вжиття заходів щодо усунення порушення за укладеними з відповідачем державними контрактами на загальну суму 22 539 570,00 грн, зокрема, шляхом стягнення цих коштів з відповідача чи обравши інший спосіб реалізації права на їх повернення.
Листом № 24-10842 від 18.06.2025 позивач звернувся до відповідача із проханням надати пояснення, зокрема щодо неповернення коштів у розмірі 12 712 000,00 грн та надати оновлені уточнюючі розрахунки на підтвердження фактичних витрат за результатами виконання Контракту, а також на відповідність комерційної їх комерційній пропозиції щодо вартості (ціни) товару на момент підписання вказаного Контракту (у тому числі розмір прибутку, виходячи із фактичних витрат).
Листом № 02-07-25-ГХ від 01.07.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для повернення ним спірних грошових коштів за контрактом у вищевказаному розмірі, повторно надавши уточнений розрахунок, наданий Листом № 87-04-25 від 15.04.2025, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що умови Контракту виконані сторонами повністю та без будь-яких зауважень, і позивач у порядку та строки, встановлені Контрактом сплатив повну вартість безпілотних систем, а відповідач, виготовив, у попередньо узгодженій кількості та згідно з тактико-технічними характеристиками безпілотні авіаційні комплекси і поставив їх вчасно позивачу, і як виконавець Контракту, на якого поширюються вимоги Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та активних засобів протидії технічним розвідкам вітчизняного виробництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2023 № 256, виконав Контракт із дотриманням норм цього підзаконного нормативного акту.
Крім того, відповідач зазначає, що при поданні Комерційної пропозиції з метою ініціювання процедури укладення Контракту ТОВ "Грінтех Харвест" надало ДП "АОЗ" розрахунок ціни (калькуляцію) на товар, статті витрат та розмір прибутку, який повністю відповідав вимогам Порядку, і після виконання Контракту, відповідач надав позивачу уточнений розрахунок ціни на основі фактично понесених витрат, відповідно до якого виробнича собівартість товару виявилася вищою, а прибуток відповідача меншим, ніж це передбачалося при поданні Комерційної пропозиції.
Натомість, при проведенні перевірки ДП "АОЗ", Державна аудиторська служба України дійшла висновку, що відповідач не надав уточнюючі розрахунки на товар та поніс менші витрати на виконання Контракту, ніж передбачалося Комерційними пропозиціями, а тому ДП "АОЗ" та ТОВ "Грінтех Харвест" повинні були укласти додаткову угоду про зменшення вартості (ціни) Контракту, однак, документів, які б могли підтвердити обґрунтованість зазначених висновків, а також заявленої суми до стягнення, позивач не надав. При цьому, лист-вимога ДАСУ до ДП "АОЗ" про усунення порушень не є належним доказом, позаяк не дозволяє встановити обставини, що належать до предмета доказування, а суб'єктивні висновки ДАСУ, які не відповідають дійсності, не є безспірним доказом існування у відповідача заборгованості перед позивачем. За даними уточнених розрахунків, які були надані ДП "АОЗ" та перевірені ДАСУ під час зустрічної звірки із відповідачем, убачається відсутність будь-яких порушень ТОВ "Грінтех Харвест" порядку ціноутворення на товари оборонного призначення.
Третя особа у свої поясненнях зазначили про правомірність висновків, наведених в Акті № 000800-21/10 від 25.04.2024, складеного за результатами перевірки закупівель Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", зокрема, і за Державним контрактом від 23.12.2024 за № 22/3-015-VDK24.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
На підставі Державного контракту від 23.12.2024 за № 22/3-015-VDK24 між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
За приписами частин 1, 3 статті 180 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частинами першою, другою, третьою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до п. 2.2 Контракту, який кореспондується із умовами Специфікації, яка є Додатком № 1 до Контракту, загальна вартість (ціна) товару за Контрактом становить 164 000 000,00 грн.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту позивачем перераховано відповідачу кошти у розмірі 164 000 000,00 грн згідно платіжних інструкцій № 1244 від 27.12.2024 на суму 114 800 000,00 грн та № 725 від 10.03.2025 на суму 49 200 000,00 грн.
У пункті 11.6 Контракту узгоджено, що за результатами виконання зобов'язань за цим Контрактом сторони проводять остаточні розрахунки і складають акт, що засвідчує факт виконання цього Контракту і відсутність взаємних претензій, або цей Контракт припиняється за наявності інших умов згідно з розділом 12 цього Контракту.
За результатами виконання зобов'язань за Контрактом, на виконання п. 11.6 Контракту, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт приймання-передачі товару від 27 лютого 2025 року.
Таким чином, як установлено судом, кошти у сумі 164 000 000,00 грн були сплачені позивачем на виконання умов Контракту та у межах погодженої сторонами ціни товару.
Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду, укладений сторонами Контракт був виконаний сторонами в повному обсязі, як у частині постачання товару, так і в частині його оплати, що визнається обома сторонами спору, та в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України означені обставини не підлягають доказуванню.
Так, згідно з п. 2.3 Контракту, сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим Контрактом після його укладення не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим Контрактом.
Істотні умови цього Контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256 "Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва" (зі змінами та доповненнями)
Відповідно до п. 2.5 Контракту, сторони погодили та цим підтверджують, що у разі якщо фактичні витрати виконавця на виконання цього Контракту будуть менші за витрати, на підставі яких виконавцем сформована комерційна пропозиція щодо вартості (ціни) товару на момент його підписання (у тому числі розмір прибутку, виходячи із фактичних витрат), виконавець повідомляє про це замовника за один місяць до закінчення строку кінцевої поставки товарів з наданням замовнику уточненого розрахунку ціни за формою згідно з Додатком № 1 до Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256.
Сторони на підставі уточненого розрахунку ціни здійснюють коригування вартості (ціни) товару шляхом укладення Додаткової угоди до цього Контракту.
Остаточні розрахунки за Контрактом здійснюються після надання уточненого розрахунку ціни, передбаченого цим пунктом. Відповідальність за неправильність уточненого розрахунку ціни несе виконавець.
У разі коли прибуток виконавця у складі ціни перевищує встановлений пунктом 2.1 цього Контракту розмір, сторони вносять зміни в Контракт щодо зменшення його загальної вартості (ціни) або за погодженням з державним замовником у сфері оборони щодо збільшення кількості безпілотних систем (їх складових частин), що поставляються.
Сторони визнають та підтверджують, що відповідальність за формування комерційної пропозиції на постачання товару, а також за цільове використання отриманих за цим Контрактом у якості попередньої оплати коштів, несе виконавець.
Отже, умовами Контракту передбачено, що зміна вартості товару можлива виключно у разі настання випадків, передбачених Порядком, шляхом укладення між сторонами додаткової угоди у визначеному цим правочином порядку.
Частина 1 ст. 651 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, ст. 654 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У свою чергу, у пункті 11.4 Контракту узгоджено, що Додаткові угоди до цього Контракту укладаються у письмовій формі, підписуються сторонами та є його невід'ємною частиною.
Разом з тим, сторонами не надано до матеріалів справи додаткової угоди, укладеної між сторонами, якою було б узгоджено зміну вартості товару та відповідно загальну ціну Контракту, і як наслідок наявності у відповідача обов'язку з повернення позивачу коштів у розмірі 12 712 000,00 грн.
Також, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду в передбаченому контрактом порядку та/або з повідомленням про виникнення у відповідача відповідного обов'язку з повернення коштів у розмірі 12 712 000,00 грн.
У свою чергу, з наявного у матеріалах справи листування сторін, зокрема, листа позивача за вих. № 24-10842 від 18.06.2025 убачається, що позивач звертався до відповідача виключно щодо надання останнім пояснень щодо неповернення коштів та надання уточнюючого розрахунку.
Водночас, з позовної заяви убачається, що фактично заявлений позов обґрунтовано висновками Державної аудиторської служби України, зафіксованими у Акті за результатами перевірки закупівель державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" № 000800-21/10 від 25 квітня 2025 року, оскільки сторонами не здійснено коригування вартості (ціни) товару шляхом укладання додаткової угоди до Контракту у зв'язку з тим, що виконавець поніс фактичні витрати в менших розмірах, ніж передбачено умовами Контракту, комерційною пропозицією, чим не виконав вимоги пункту 104 Порядку, пунктів 2.1 та 2.5 Контракту, внаслідок не надання Агенції уточнених розрахунків, зокрема, по даному Контракту на суму 12 712 000,00 грн.
Суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача, а тому може нести негативні наслідки саме для позивача.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/59/19.
До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто укладання сторонами у справі Контракту, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі поставка відповідного оборонного товару та його оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто позивача у справі.
Отже, самі лише висновки Державної аудиторської служби України, не підтверджені в судовому процесі належними доказами щодо наявності підстав для повернення коштів у розмірі 12 712 000,00 грн є недостатніми для того, щоб виснувати позивачем вимоги до відповідача про неналежне виконання останнім свого обов'язку перед позивачем щодо повернення сплачених на виконання умов Контракту коштів.
Така позиція суду є усталеною судовою практикою. Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від 20.06.2019 у справі № 916/1906/18 та інших.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.04.2020 року № 802/342/17-а (пункти 37 та 38), вимога контролюючого органу в частині усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов'язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2025 у справі № 908/1267/24, Верховний Суд зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки.
Такі ж висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 808/6509/13-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 1740/1852/18, від 07 лютого 2020 року у справі №803/634/17, від 06 червня 2024 року у справі № 560/4308/22.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази (акт ревізії) не підтверджують належним чином правової підстави заявленого позову, а саме порушення відповідачем свого договірного обов'язку за Контрактом та/або наявність недобросовісності/обману з боку відповідача у договірних правовідносинах сторін.
Разом із цим, як вбачається зі змісту Контракту, останній було укладено між сторонами в межах реалізації експериментального проекту відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 256 (далі - Порядок).
У відповідності до пункту 8 Порядку вітчизняні виконавці державних контрактів (договорів) на виготовлення та поставку безпілотних систем (їх складових частин) під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту (договору) надають державному замовнику у сфері оборони розрахунок ціни за формою згідно з додатком 1 та висновок експерта (подається протягом шести місяців з моменту його видачі та не може бути прийнятий державним замовником у сфері оборони після закінчення цього строку), що визначає можливу орієнтовну (очікувану) вартість безпілотної системи (її складової частини), виданий спеціалізованою судово-експертною установою, яка відповідно до Закону України "Про судову експертизу" має право на виконання таких робіт. При цьому, прибуток виконавця державного контракту (договору) у складі ціни може становити не більше 25 відсотків виробничої собівартості товарів, робіт та послуг. У розрахунку прибутку не враховуються всі передбачені законодавством податки та збори. Відповідальність за неправильність розрахунку ціни несе виконавець державного контракту (договору).
Відповідно до абзацу 15 пункту 10 Порядку якщо строк кінцевої поставки за державним контрактом (договором) на виготовлення та поставку безпілотних систем та їх складових частин та/або засобів радіоелектронної боротьби (їх складових частин) та/або активних засобів протидії технічним розвідкам (їх складових частин) (зокрема партіями) перевищує два місяці з дати укладення такого державного контракту (договору), вітчизняні виконавці державного контракту (договору) уточнюють розрахунок ціни, на підставі якого було укладено державний контракт (договір), у тому числі розмір прибутку, виходячи із фактичних витрат, та за місяць до закінчення строку кінцевої поставки товарів надають державному замовнику в сфері оборони уточнений розрахунок ціни за формою згідно з додатком № 1.
За положеннями абзацу 16 пункту 10 Порядку розмір прибутку виконавця державного контракту (договору) у складі ціни в уточненому розрахунку має відповідати вимогам, встановленим пунктами 8 і 103 цього Порядку.
Абзацами 18, 19 пункту 10 Порядку встановлено, якщо прибуток виконавця державного контракту (договору) у складі ціни перевищує встановлені пунктами 8 і 103 цього Порядку розміри, сторони вносять зміни в державний контракт (договір) щодо зменшення загальної вартості (ціни) державного контракту (договору) або за погодженням з державним замовником у сфері оборони щодо збільшення кількості безпілотних систем (їх складових частин) та/або засобів радіоелектронної боротьби (їх складових частин) та/або активних засобів протидії технічним розвідкам (їх складових частин), що поставляються. Якщо прибуток виконавця державного контракту (договору) у складі ціни не перевищує встановлені пунктами 8 і 103 цього Порядку розміри, остаточні розрахунки здійснюються за цінами, встановленими державним контрактом (договором).
Враховуючи вищевказані приписи Порядку, а також положення пунктів 2.1., 2.5. спірного контракту, підставою для підписання сторонами додаткової угоди про зменшення вартості державного контракту є понесення виконавцем меншого розміру витрат на виконання державного контракту, ніж був зазначений у розрахунку ціни, який долучався до комерційної пропозиції, у результаті чого розмір прибутку виконавця перевищив 25% від виробничої собівартості товару.
Разом із цим, відповідно до уточнюючого розрахунку виконавця (долучений до листа відповідача від 15 квітня 2025 року № 87-04-25): виробнича собівартість товару (уточнена) - 39 257,00 грн; прибуток (уточнений) - 1 493,00 грн; розмір прибутку у співвідношенні з виробничою собівартістю (уточнений) - 3,8 %.
Отже, з наданого позивачем уточнюючого розрахунку прямо убачається, що фактична виробнича собівартість обумовленого товару за результатом виконання державного контракту збільшилась з 34 750,00 грн до 39 257,00 грн, а прибуток відповідача за результатом виконання державного контракту зменшився з 6000,00 грн до 1493,00 грн.
Доказів установлення у визначеному законом порядку факту недостовірності відображених у цьому розрахунку відповідачем даних матеріали справи не містять.
Отже, як установлено судом, сторонами виконано зобов'язання за Контрактом в повному обсязі, про що свідчить складений сторонами на виконання п. 11.6 Контракту та підписаний без заперечень та зауважень Акт приймання-передачі товару від 27 лютого 2025 року, і матеріали справи не містять як доказів звернення замовника до виконавця з обґрунтованими вимогами щодо зміни істотних умов Контракту, зокрема, в частині вартості одиниці товару та/або загальної ціни Контракту після отримання замовником сформованої виконавцем уточненої калькуляції витрат і ознайомлення позивача з її змістом, так і доказів відмови позивача від Контракту в зв'язку з неправильністю відомостей, відображених відповідачем у калькуляції.
Суд також враховує, що згідно наявної в матеріалах справи довідки Державної аудиторської служби України № 262610-31/206-з від 14 квітня 2025 року, яка була надана відповідачу за результатами проведення вказаним контролюючим органом зустрічної звірки документального та фактичного підтвердження виду, обсягу й якості операцій і розрахунків, що здійснювались між сторонами за період з 01.01.2024 по 28.02.2025, контролюючим органом було підтверджено достовірність даних, наведених відповідачем в уточнюючому розрахунку фактичної ціни спірного товару.
Натоміть, в Акті за результатами перевірки закупівель державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" № 000800-21/10 від 25 квітня 2025 року зазначено, що спірна сума грошових коштів була визначена контролюючим органом виключно на підставі порівняння показників розміру прибутку виконавця без співставлення його інших фактичних витрат, понесених у процесі виконання умов державного контракту, у тому числі всіх складових виробничої собівартості спірного товару, адміністративних витрат та витрат на збут товару.
Проаналізувавши інформацію наведену в Акті Державної аудиторської служби України №0008000-21/10 від 25.04.2025, суд установив, що контролюючий орган порівнював тотожні статті витрат вказаних вище розрахунків та у випадку встановлення того, що за уточненим розрахунком ціни розмір окремої зі статті витрат був нижчим, ніж попередньо заявлялося (прогнозувалось) відповідачем, служба доходила висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтех Харвест" Порядку №256. При цьому службою не бралось до уваги, що інші статті витрат є вищими, ніж заявлено в орієнтовних розрахунках ціни.
Такий підхід Державної аудиторської служби України не відповідає Порядку №256 який в частині формування розрахунку ціни та уточненого розрахунку ціни, передбачає виключно вимогу про граничний розмір прибутку виконавця державного контракту, який не може становити більше 25% виробничої собівартості безпілотної системи.
Тобто, згідно Порядку №256 слід оцінювати виробничу собівартість загалом, яка складається з ряду статей витрат та порівнювати саме загальну виробничу собівартість з розміром прибутку. І тільки в тому випадку, якщо розмір прибутку в уточненому розрахунку ціни становить більше 25% виробничої собівартості, наявні підстави для зменшення загального розміру контракту.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №915/222/24 конкретизовано, що акт Держаудитслужби, якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України. Такий акт перевірки має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених ст. 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт перевірки є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов'язку доведення обставин, на які вона посилається (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
За встановлених обставин, беручи до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами перевищення межі допустимого прибутку, є обґрунтованими твердження відповідача стосовно відсутності правових підстав для укладання додаткової угоди про зменшення ціни Державного контракту №22/3-915-VDK-24 від 23.12.2024.
Отже, розрахунки за контрактом правомірно проведено сторонами за цінами, узгодженими на момент укладення контракту, що узгоджується з приписами п. 10 Порядку.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 06.04.2026.
Суддя А.І. Привалов