ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
м. Київ
06.04.2026Справа №910/15229/25
За позовомФізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни
доАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС)
провизнання права власності на транспортний засіб
Суддя Бойко Р.В.
Представники учасників судового процесу в підготовче засідання 24.03.2026 не з'явилися, у зв'язку з чим суд вирішив заяву Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни про закриття провадження у справі розглянути в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою постановлення ухвали у даній справі є дата складення її повного тексту.
У грудні 2025 року Фізична особа-підприємець Дядечко Тетяна Миколаївна звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якому просить суд визнати за позивачем право власності на автомобіль марки Fiat модель Doblo, колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Дядечко Тетяна Миколаївна вказує, що нею належним чином виконано свої зобов'язання за укладеним з відповідачем Договором фінансового лізингу №PLJ0FLOWWDBFD-1 від 30.11.2020, на виконання якого сторонами укладений Договір №PLJ0FLOWWDBFD-1 від 30.11.2020 купівлі-продажу предмету лізингу, та відповідно набуто право власності на автомобіль марки Fiat модель Doblo, колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 .
Як стверджує позивач, вказаний автомобіль перебуває у її користуванні і володінні, але розпоряджатись цим майном, незважаючи на виконання своїх зобов'язань за вказаним договором, Фізична особа-підприємець Дядечко Тетяна Миколаївна не може, оскільки Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) відмовлено у перереєстрації автомобіля на ім'я позивача з посиланням на те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", як попереднього власника транспортного засобу.
У змісті позовної заяви Фізична особа-підприємець Дядечко Тетяна Миколаївна виклала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 відкрито провадження у справі №910/15229/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 13.01.2026.
17.12.2025 через систему "Електронний суд" від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС) надійшли пояснення, в яких третя особа зазначає, що відмова у здійсненні реєстраційних дій щодо спірного автомобіля є законною і обґрунтованою, оскільки реєстрація транспортного засобу за новим власником, можлива лише за умови дотримання пункту 15 Порядку, тобто після видалення інформації про власника транспортного засобу - Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з Реєстру боржників.
17.12.2025 через систему "Електронний суд" від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС) надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника третьої особи.
09.01.2026 через систему "Електронний суд" від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС) надійшли додаткові пояснення, в яких третя особа зазначає, що 01.01.2026 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2025 №1727 "Про внесення зміни до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", якою доповнено перелік винятків не застосування вказаної норми, а саме: внесено зміни до пункту 15 Порядку, доповнивши його після абзацу тринадцятого новим абзацом такого змісту: "транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг". Відтак, третя особа вказує на те, що факт перебування лізингодавця Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в Єдиному реєстрі боржників з 01.01.2026 не є підставою для відмови в перереєстрації транспортного засобу на лізингоодержувача.
12.01.2026 через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни надійшло клопотання про відкладення засідання.
12.01.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшли пояснення, в яких відповідач не заперечує право власності позивача на транспортний засіб, всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобілів з боку банку було підписано і передано позивачу.
Також у своїх поясненнях відповідач вказує на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2025 №1727 чітко визначено перелік винятків із заборони на здійснення перереєстрації транспортного засобу у випадках, коли до сервісного центру МВС надходить звернення щодо транспортного засобу, відомості про лізингодавця при цьому містяться в Єдиному реєстрі боржників. Відтепер така заборона не застосовується, зокрема у разі, якщо: транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг". Таким чином, як зазначає відповідач, громадяни, які повністю виконали зобов'язання за договором фінансового лізингу та стали власниками транспортного засобу, можуть безперешкодно здійснити його перереєстрацію в сервісних центрах МВС.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 відкладено підготовче засідання на 29.01.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 повідомлено Фізичну особу-підприємця Дядечко Тетяну Миколаївну, що протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 відкладено підготовче засідання на 29.01.2026; запропоновано Фізичній особі-підприємцю Дядечко Тетяні Миколаївні надати пояснення щодо неможливості проведення перереєстрації автомобіля марки Fiat модель Doblo, колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2025 №1727 "Про внесення зміни до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
19.01.2026 через систему "Електронний суд" та засобами електронного зв'язку від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС) надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника третьої особи.
29.01.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 відкладено підготовче засідання на 03.03.2026 для надання можливості позивачу здійснити спробу самостійно провести перереєстрацію спірного автомобіля.
03.02.2026 через систему "Електронний суд" від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС) надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника третьої особи.
03.03.2026 через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни надійшло клопотання про відкладення засідання.
У зв'язку з неявкою учасників справи в підготовче засідання 03.03.2026 та з урахуванням клопотання позивача про відкладення засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 відкладено підготовче засідання на 24.03.2026.
05.03.2026 через систему "Електронний суд" від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС) надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника третьої особи.
23.03.2026 через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Вказана заява мотивована тим, що 07.03.2026 Фізичною особою-підприємцем Дядечко Тетяною Миколаївною було проведено державну реєстрацію транспортного засобу, на підтвердження чого надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки Fiat модель Doblo, колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 .
У заяві про закриття провадження позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат у справі, зокрема пропорційне стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Також у вказаній заяві позивачем викладено клопотання про розгляд заяви про закриття провадження у справі за відсутності представника Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни.
Позивач, відповідач та третя особа явку своїх представників в підготовче засідання 24.03.2026 не забезпечили, від учасників справи надходили заяви та клопотання про проведення засідань у справі без участі їх представників.
Суд, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни про закриття провадження у справі, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Позовні вимоги позивача у даній справі обґрунтовані наявністю підстав для визнання за Фізичною особою-підприємцем Дядечко Тетяни Миколаївни права власності на автомобіль марки Fiat модель Doblo, колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , на підставі укладеного з Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" Договору №PLJ0FLOWWDBFD-1 від 30.11.2020 купівлі-продажу предмету лізингу, з огляду на відмову Регіонального сервісного центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) у перереєстрації автомобіля на ім'я позивача з посиланням на те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", як попереднього власника транспортного засобу.
У заяві про закриття провадження позивач вказує на те, що Фізичною особою-підприємцем Дядечко Тетяною Миколаївною було проведено державну реєстрацію транспортного засобу, на підтвердження чого надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки Fiat модель Doblo, колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 .
Таким чином, оскільки Фізичною особою-підприємцем Дядечко Тетяною Миколаївною самостійно проведено державну реєстрацію автомобіля марки Fiat модель Doblo, колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 (що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу), визнання права власності на який є предметом спору у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У заяві про закриття провадження у справі позивачем було викладено клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.
У частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У правовідносинах щодо розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі слід керуватись положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. (Аналогічний висновок викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №910/5936/20).
Таким чином, з огляду на закриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку про можливість повернення Фізичній особі-підприємцю Дядечко Тетяні Миколаївні судового збору сплаченого за платіжною інструкцією №X9PX-HCEH-07CB-P6CH від 03.12.2025 у розмірі 4 612,13 грн.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн позивач просив покласти на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позовної заяви Фізична особа-підприємець Дядечко Тетяна Миколаївна виклала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікувала понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 30 000,00 грн.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №27/25 від 04.11.2025 (надалі - Договір про надання правової допомоги), укладений між Адвокатським бюро "Тетяни Сергієнко" (бюро) та Фізичною особою підприємцем Дядечко Тетяною Миколаївною (клієнт).
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а Бюро зобов'язується надати правову (правничу) допомогу клієнту у справі про визнання права власності в судовому порядку на автомобіль Fiat Doblo, 2020 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що придбаний за Договором купівлі-продажу предмету лізингу від 30.11.2020, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити виконану бюро роботу.
Пунктами 3.1, 3.4 Договору про надання правової допомоги визначено, що гонорар - винагорода бюро за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Розмір гонорару за даним договором складає 30 000,00 грн, та сплачується клієнтом на умовах попередньої оплати.
На підтвердження виконання зобов'язань за Договору про надання правової допомоги відповідачем надано Акт приймання-передачі виконаних робіт №01/26 від 16.03.2026 та платіжну інструкцію №BCT0-6X57-TCX2-CEAX від 17.11.2025 на суму 20 000,00 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт №01/26 від 16.03.2026 бюро було надано клієнту послуги загальною вартістю 20 000,00 грн, а саме: представництво інтересів у справі №910/15229/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", за участі третьої особи - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській ТА Сумській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання права власності на транспортний засіб, в тому числі: складання позовної заяви, направлення адвокатських запитів; участь в судових засіданнях, складання процесуальних клопотань; складання інших процесуальних документів та усні консультації.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У поясненнях на позовну заяву, поданих до суду 10.01.2026, відповідач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2025 №1727 чітко визначено перелік винятків із заборони на здійснення перереєстрації транспортного засобу у випадках, коли до сервісного центру МВС надходить звернення щодо транспортного засобу, відомості про лізингодавця при цьому містяться в Єдиному реєстрі боржників. Відтепер така заборона не застосовується, зокрема, у разі, якщо: транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг". Таким чином, як зазначає відповідач, громадяни, які повністю виконали зобов'язання за договором фінансового лізингу та стали власниками транспортного засобу, можуть безперешкодно здійснити його перереєстрацію в сервісних центрах МВС.
Відтак, на думку відповідача, оскільки позовні вимоги позивача є безпідставними, то і підстави для стягнення витрат на правову допомогу відсутні.
При цьому Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у своїх поясненнях зазначає, що не погоджується із заявленим розміром судових витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та суттю спору, а тому відповідач просить зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу шляхом відмови у їх задоволенні.
Щодо тверджень відповідача про те, що оскільки позовні вимоги позивача є безпідставними, то і підстави для стягнення витрат на правову допомогу відсутні, суд зазначає наступне.
Так, правила реєстрації та обліку транспортних засобів визначені статтею 34 Закону України "Про дорожній рух", частини перша та друга якої передбачають, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України (частини дев'ята та одинадцята статті 34 Закону України "Про дорожній рух").
Статтею 34-1 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною.
Таким чином, в силу зазначених норм закону перереєстрація автомобіля повинна здійснюватись у відповідності до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (надалі - Порядок №1388).
Згідно п. 27 Порядку №1388 (чинного станом на дату подання позову) транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.
Пунктом 7 Порядку №1388 (чинного станом на дату подання позову) визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Перехід права власності за договором лізингу є саме підставою для внесення змін до реєстраційних документів (перереєстрацією транспортного засобу).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Пунктом 15 Порядку №1388 (чинного станом на дату подання позову) визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, який не пов'язаний із набуттям майна за договором лізингу.
Таким чином, відповідно до Порядку №1388 (чинного станом на дату подання позову) позивач зобов'язаний зареєструвати автомобіль за собою, а до такої перереєстрації його експлуатація ним заборонена, а знаходження Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у реєстрі боржників виключає можливість такої перереєстрації та як наслідок правомірності експлуатації транспортного засобу. Тимчасове продовження допустимого строку експлуатації транспортного засобу без перереєстрації на час воєнного стану не змінює стану речей щодо обмеження прав власника автомобіля.
Повертаючись до призначення автомобіля, яке полягає в його експлуатації шляхом переміщення людей / товарів автодорогами, то заборона експлуатації транспортного засобу (через порушення обов'язку із перереєстрації) є обставиною, яка унеможливлює повну реалізацію прав власника таким майно.
Знаходження особи (продавця автомобіля) в Єдиному реєстрі боржників є наслідком дій такої особи та не знаходиться в полі впливу позивача, а відтак знаходженням у такому реєстрі банк обмежує право власності позивача на автомобіль, що полягає у неможливості виконати вимоги нормативно-правових актів щодо перереєстрації транспортного засобу для правомірної експлуатації автомобіля.
Так, постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2025 №1727, якою внесено зміни до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів в частині переліку винятків із заборони на здійснення перереєстрації транспортного засобу (транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг") набула чинності 01.01.2026.
Відтак, враховуючи, що позивач звернулась до суду з позовом 07.12.2025, то станом на дату подання позову знаходження Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у реєстрі боржників виключало можливість перереєстрації спірного автомобіля та як наслідок правомірності експлуатації транспортного засобу.
Таким чином, суд не погоджується з твердженнями відповідача про безпідставність позовних вимог, оскільки станом на момент подання позову не було врегулювано питання не застосування заборони у разі, якщо транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Попре наведене суд частково погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
По-перше, обсяг доказів, необхідних для вирішення даного спору, був незначним, відтак їх вивчення та аналіз, а також формування правової позиції не повинно було зайняти багато часу.
По-друге, з огляду на спірні правовідносини вбачається, що у даному спорі не здійснювались будь-які розрахунки (суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат тощо), а відтак підготовка позову не потребувала витрати значного часу адвокатом, тим більше із досвідом роботи у сфері надання професійної правничої допомоги на дату подання позову майже сім років.
По-третє, щодо участі представника в засіданнях, суд вважає за необхідне зазначити, в даній справі адвокат брала участь у засіданні 29.01.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Тобто адвокат не витрачала час для прибуття в засідання, в той час як це засідання тривало близько 5 хвилин.
По-четверте, щодо надання адвокатом таких послуг, як складання процесуальних клопотань, суд зазначає, що в межах даної справи адвокатом позивача було подано наступні процесуальні заяви та клопотання: заяву про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, клопотання про відкладення засідання (яке мотивоване відсутністю ухвали про призначення в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та необхідністю ознайомлення з поясненнями відповідача та третьої особи), клопотання про відкладення засідання (яке мотивоване можливістю самостійно провести державну реєстрацію автомобіля), а також клопотання про закриття провадження у справі (яке мотивоване відсутністю предмету спору, у зв'язку з проведенням державної реєстрації автомобіля).
В ухвалі про відкриття провадження судом було самостійно запропоновано, зокрема представнику позивача взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС та повідомлено, що у разі надходження відповідного звернення останнє буде рахуватись як задоволене судом та не потребуватиме прийняття з цього приводу окремого процесуального рішення. У зв'язку з чим суд не вважає витрати позивача на підготовку заяви про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та клопотання про відкладення засідання (яке мотивоване відсутністю ухвали про призначення в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та необхідністю ознайомлення з поясненнями відповідача та третьої особи) неминучими та обґрунтованими, оскільки позивачу / його представнику було достатньо подати до суду складене в довільній формі повідомлення. Більш того, за належного ознайомлення позивача / його представника із всім змістом ухвали суду про відкриття провадження у справі №910/15229/25 не було б жодної необхідності у складенні клопотання про відкладення засідання, а отже підстави для покладення таких витрат на відповідача відсутні.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 20 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності, з огляду на нескладність справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, у зв'язку з чим суд, враховуючи подання відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат, дійшов висновку про необхідність покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись статтями 231, 233, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання права власності на транспортний засіб закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Повернути Фізичній особі-підприємцю Дядечко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 612 (чотири тисячі шістсот дванадцять) грн 13 коп., сплачений за платіжною інструкцією №X9PX-HCEH-07CB-P6CH від 03.12.2025.
3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Дядечко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.
4. Ухвала набирає законної сили після її підписання та у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Роман БОЙКО