ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2026Справа № 910/12811/24 (910/14036/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2, офіс 111, ідентифікаційний номер 32727466) арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича
до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" (34001, місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 27/3, кімната 204; ідентифікаційний номер 44604089)
2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 10, квартира 11; ідентифікаційний номер 43519066)
про визнання договору недійсним та витребування майна
в межах справи №910/12811/24
за заявою Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50, ідентифікаційний номер 14360506)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2, офіс 111, ідентифікаційний номер 32727466)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
1. Стислий виклад позиції позивача
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпоектконтроль", в якому просить суд:
- визнати недійсним договір: від 02.08.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3307840 транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпоектконтроль";
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" транспортний засіб IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , технічний паспорт на нього та ключі від вказаного автомобіля.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що:
- на момент укладення оспорюваного договору позивачеві було відомо про: наявність заборгованості перед бюджетом на суму понад 6 млн.грн; наявність простроченої заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т. Смарт трейдинг" та відкриту за позовом останнього справу № 910/21117/21 в межах якої стягувалася з позивача заборгованість у сумі 3 226 851,56 грн; наявність боргових зобов'язань перед Акціонерним товариством "Комінбанк"; наявність боргових зобов'язань перед Приватним підприємством "Укрпалетсистем" за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 812/10/20 від 27.10.2020 на загальну суму 907 471, 13 грн; наявність боргових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" за договором фінансового лізингу №FL305-07/20 від 20.07.2020, що свідчить про вчинення правочину у підозрілий період (протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство), під час наявної кредиторської заборгованості та після відкриття судових проваджень;
- попри наявність заборгованості перед кредиторами (простроченої та поточної) позивач відчужує наявні активи без обґрунтування ділової мети, доцільності, економічного ефекту та прибутку від них;
- має місце укладення спірного договору із заінтересованою особою, оскільки аналіз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дає можливість дійти висновку, що до складу учасників і керівників позивача і відповідачів входили особи, що становлять єдину групу взаємопов'язаних осіб.
У зв'язку з чим, позивач вказує, що наявні підстави для застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнання спірного правочину недійсним.
2. Стислий виклад позиції відповідачів
У своєму відзиві на позов відповідач-1 зазначає, що позов у частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" не відповідає приписам статті 388 Цивільного кодексу України, ґрунтується на припущеннях, а не на належних доказах, та спрямований на непропорційне втручання у право власності добросовісного набувача. За відсутності передбачених законом підстав для витребування майна позов підлягає відмові в повному обсязі.
У поданому відзиві відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, суперечать нормам матеріального права та спрямовані на досягнення результату, який не передбачений чинним законодавством України. Зміст позову свідчить про намагання позивача вийти за межі правового регулювання статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та фактично поширити її дію на правовідносини, які цією нормою не охоплюються.
Також, відповідач-2 зазначив, що позовна заява не містить доказів, які б підтверджували наявність сукупності умов, необхідних для кваліфікації спірного договору як фраудаторного. Позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між укладенням договору та настанням неплатоспроможності боржника, не обґрунтував реального порушення майнових інтересів кредиторів саме внаслідок цього правочину та не підтвердив недобросовісність поведінки сторін на момент його вчинення.
Крім того, твердження позивача про заінтересованість сторін ґрунтуються на припущеннях та ретроспективному аналізі змін керівних органів і учасників юридичних осіб у різні періоди часу.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12811/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на стадії ліквідаційної процедури введеної постановою суду від 14.08.2025.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпоектконтроль" про визнання договору недійсним та витребування майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 20 516,53 грн.
25.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків із доданими до неї квитанціями про сплату судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 прийнято позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпоектконтроль" про визнання договору недійсним та витребування майна до розгляду в межах справи № 910/12811/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 05.02.2026.
16.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача-2 про продовження процесуального строку на подання відзиву (документ сформований в системі "Електронний суд" 15.12.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 заяву відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпоектконтроль" про продовження процесуального строку на подання відзиву задоволено. Продовжено відповідачу-2 процесуальний строк для надання відзиву до 30.12.2025.
31.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву.
05.01.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповіді на відзиви.
13.01.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідачів надійшли заперечення на відповіді на відзиви.
Судове засідання 05.02.2026 відкладено на 19.03.2026.
У судовому засіданні 19.03.2026 представник позивача надав пояснення по суті позову та просив суд задовольнити позов.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про судове засідання повідомлялися належним чином.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 19.03.2026 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
02.08.2022 між ТОВ "Данко" та ТОВ "Укрпоектконтроль" було укладено договір купівлі-продажу 8048/2022/3307840 транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , відповідно до якого ТОВ "Данко" передав у власність відповідача-2 вказане майно, а останній зобов'язався сплатити за нього ціну в розмірі 120 000,00 грн.
Вказаний договір укладений сторонами в територіальному сервісному центрі МВС 8048 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Київ.
Однак, на момент укладення оспорюваних договорів ТОВ "Данко" було відомо про:
- наявність заборгованості перед бюджетом (акт камеральної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві від 03.03.2021 та прийняте на його підставі ППР (форма «Р») №39980415 на суму понад 6 млн. грн.; ППР Головного управління ДПС у Волинській області від 04.01.2022 №0083580705 на суму понад 500 тис. грн.);
- наявність простроченої заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т. Смарт трейдинг" та відкриту за позовом останнього справу № 910/21117/21 в межах якої стягувалася з ТОВ "Данко" заборгованість у сумі 3 226 851,56 грн;
- наявність боргових зобов'язань перед Акціонерним товариством "Комінбанк", у т.ч. за кредитними договорами від 13.09.2019 № 138/19, від 09.02.2022 № 16/22, від 29.07.2022 № 70/22;
- наявність боргових зобов'язань перед Приватним підприємством "Укрпалетсистем" за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 812/10/20 від 27.10.2020 на загальну суму 907 471,13 грн;
- наявність боргових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" за договором фінансового лізингу №FL305-07/20 від 20.07.2020 (рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/13646/22 було стягнуто заборгованість по лізингових платежах в розмірі 618 357,49 грн).
Водночас, як зазначає ліквідатор, попри наявність вказаної заборгованості перед кредиторами (простроченої та поточної) ТОВ "Данко" відчужує наявні активи без обґрунтування ділової мети, доцільності, економічного ефекту та прибутку від них.
Як вбачається із укладеного договору купівлі-продажу транспортного засобу, він був відчужений за ціною 120 000,00 грн, що є значно нижчою за ринкову вартість цього автомобіля, яка згідно з незалежною оцінкою могла становити від 1 507 845,00 грн до 1 621 208,00 грн без ПДВ.
Крім того, ліквідатор стверджує, що має місце укладення спірного договору із заінтересованою особою.
Так, на момент укладення спірного правочину учасником ТОВ "Данко" було Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройінжирінг", ідентифікаційний код 43357438, а кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_1 .
Керівником відповідача з 20.09.2021 є ОСОБА_2 (керівник Позивача з 07.04.2023). Учасником є ОСОБА_3 .
Відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області від 06.10.2025 №32413/38960-30-25/15.1, ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_1 .
Таким чином, ліквідатор зазначає, що вбачається укладення оспорюваного договору із заінтересованою особою (відповідачем), в розумінні визначення, наведеного у ст. 1 КУзПБ.
Отже, ліквідатор вважає, що оспорювана угода вчинялась без ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, за заниженою ціною, що не відповідала ринковій та між заінтересованими особами.
Крім того, відповідно до відповіді ГСЦ МВС України від 16.09.2025, транспортний засіб IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Активпостач", яке стало новим власником на підставі укладеного з відповідачем-2 договору купівлі-продажу 8047/2022/3380941 транспортного засобу від 07.09.2022.
Відтак, оскільки перехід права власності на транспортний засіб до відповідача-1 обумовлений недобросовісними діями сторін вказаних правочинів, внаслідок яких ліквідний актив за заниженою вартістю вибув із володіння ТОВ "Данко", тому останній, в силу ст. 216, 387 Цивільного кодексу України набуває права витребувати з незаконного володіння відповідача-1 означений транспортний засіб.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).
Застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.
Стаття 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак ця норма щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.
Вказане викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 917/373/18 (917/1878/20).
При цьому, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 155).
Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності:
об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості;
суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Будь який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
У постанові КЦС ВС від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17 суд дійшов висновку, що встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.
Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.
У порядку передбаченому ст. 42 КУзПБ можуть бути визнаними за спеціальними підставами окремі правочини боржника, що не виключає можливості визнання недійсними правочинів боржника також відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, оскільки тільки в межах провадження у справі про банкрутство законодавець визначив підсудність суду справ про визнання недійсними правочинів боржника, не обмежуючи підстав, за якими заявляються вимоги про визнання недійсним правочину (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ч. 3, 4 ст. 42 КУзПБ).
Суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/12811/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко".
Відтак, враховуючи дату відкриття провадження у справі № 910/12811/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" - 06.02.2025, судом встановлено, що спірний договір купівлі-продажу транспортного засобу від 02.08.2022, укладений за два роки і шість місяців до відкриття провадження про банкрутство ТОВ "Данко".
Так, провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
За цих умов категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами.
Отже, можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України, відповідно до частин першої, третьої якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно пункту 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Частиною третьою статті 13 ЦК України унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 (пункт 153); постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 (п.10.34); постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.11.2022 у справі №44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22)).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що станом на дату вчинення спірних правочинів у боржника вже була наявна заборгованість перед:
- Головним управлінням ДПС у м. Києві на суму понад 6 млн.грн та Головним управлінням ДПС у Волинській області на суму понад 500 тис. грн;
- Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т. Смарт трейдинг" на суму 3 226 851,56 грн;
- Акціонерним товариством "Комінбанк", у т.ч. за кредитними договорами від 13.09.2019 № 138/19, від 09.02.2022 № 16/22, від 29.07.2022 № 70/22;
- Приватним підприємством "Укрпалетсистем" за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 812/10/20 від 27.10.2020 на загальну суму 907 471,13 грн;
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" за договором фінансового лізингу №FL305-07/20 від 20.07.2020.
Відтак, суд вказує, що ТОВ "Данко" у період коли у нього вже були наявні зобов'язання у розмірі близько 10 мільйонів гривень, відчужило належне йому на праві власності майно за ціною нижчою від ринкової вартості транспортних засобів.
Згідно звіту про незалежну оцінку вживаних колісних транспортних засобів мінімальна вартість транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 становить від 1 507 845,00 грн до 1 621 208,00 грн без ПДВ.
В той час, як у договорі купівлі-продажу транспортного засобу вказано його вартість 120 000,00 грн.
Так, ТОВ "Данко" відчужило не тільки за заниженою ціною ліквідний актив, але й відчужило його у формі вантажних транспортних засобів, що забезпечували переміщення товарно-матеріальних цінностей (відповідно до даних ЄДРЮОФОПтаГФ, основним видом діяльності ТОВ "Данко" за КВЕД є 42.11 - будівництво доріг і автострад, а серед інших видів діяльності - видобуток корисних копалин, оптова торгівля, інші види будівництва), тобто ТОВ "Данко" було відчужено вкрай необхідний для забезпечення діяльності підприємства актив за ціною значно нижчою за ринкову, що свідчить про відсутність економічного ефекту в прирості або збереженні активів, а отже - про відсутність ділової мети для ТОВ "Данко".
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Данко" отримало грошові кошти за наслідком продажу вказаного транспортного засобу, як і не надано суду таких доказів відповідачем-2.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (див., зокрема, постанову від 11.01.2024 у справі №910/6614/20, від 07.11.2023 у справі №908/3468/13 тощо).
З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами арбітражного керуючого, стосовного того, що в спірних договорах відсутня ділова мета для ТОВ "Данко", оскільки, відсутній економічний ефект в прирості або збереженні активів, а так само відсутнє створення умов для такого приросту або збереження в майбутньому, відсутній прибуток від угод. Спірний договір не має розумного пояснення легальної мети та мотивів здійснення.
Також, судом враховано доводи ліквідатора стосовно того, що на момент укладення спірного правочину учасником ТОВ "Данко" було Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройінжирінг", ідентифікаційний код 43357438, а кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_1 .
Керівником відповідача з 20.09.2021 є ОСОБА_2 (керівник ТОВ "Данко" з 07.04.2023). Учасником є ОСОБА_3 .
Відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області від 06.10.2025 №32413/38960-30-25/15.1, ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_1 .
Відтак, суд погоджується з твердженнями ліквідатора щодо того, що оспорюваний правочин укладений із заінтересованою особою, в розумінні положень ст. 1 КУзПБ.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вбачає наявність правових підстав для визнання недійсним договору від 02.08.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3307840 транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль", оскільки за вказаним договором було відчужено боржником майно за ціною, нижчою від ринкової та враховуючи, що останній був укладений із заінтересованою особою.
Що стосується вимоги позивача про витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" транспортного засобу, то суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 було придбано ТОВ "Активпостач" у ТОВ "Укрпроектконтроль", на підставі договору купівлі-продажу 8047/2022/3380941 транспортного засобу від 07.09.2022, згідно якого ціна транспортного засобу становить 120 000,00 грн.
Водночас, як вже зазначалось судом, згідно звіту про незалежну оцінку вживаних колісних транспортних засобів мінімальна вартість транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 становить від 1 507 845,00 грн до 1 621 208,00 грн без ПДВ.
Тобто, з наведеного вбачається, що вартість транспортного засобу, зазначена у договорі купівлі-продажу 8047/2022/3380941 транспортного засобу від 07.09.2022, є значно нижчою від ринкової, що ставить під сумнів добросовісність набуття ТОВ "Активпостач" транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 .
Крім того, відповідачами не було надано суду доказів про здійснення розрахунків за вказаними договорами.
Суд також вказує, що відповідачами не було спростовано тверджень позивача стосовно відчуження транспортного засобу за заниженою ціною.
Більш того, ТОВ "Активпостач" також не було надано суду доказів, які б свідчили проте, що станом на час придбання ним транспортного засобу - 07.09.2022 його ринкова вартість була 120 000,00 грн.
Крім того, суд звертає увагу на те, що перше відчуження відбулося між заінтересованими особами в межах трирічного строку, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство, та за наявності підстав, передбачених ст. 42 Кодексу (заниження вартості активу, заінтересованість, відсутність ділової мети). Через місяць після придбання спірного автомобіля ТОВ "Укрпроектконтроль" відчужує його на користь ТОВ "Активпостач", що на переконання суду свідчить про 2 факти: по-перше, ТОВ "Укрпроектконтроль" не збиралося використовувати авто для своєї господарської діяльності (відсутня ділова мета), по-друге, воно усвідомлювало потенційну можливість застосування реституції. Таким чином, в діях "Укрпроектконтроль" фактично вбачається недобросовісність і умисел на виведення активу з володіння боржника, а також створення перешкод у його поверненні шляхом наступного перепродажу.
При цьому, судом враховано доводи ліквідатора стосовно того, що засновниками (учасниками) ТОВ "Данко" були ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . На даний час учасником ТОВ "Данко" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройінжирінг", ідентифікаційний код 43357438, а кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_1 .
Керівником ТОВ "Данко" у період з 22.05.2018 по 29.12.2021 була ОСОБА_5 . Останнім керівником (до порушення справи про банкрутство) є ОСОБА_2 .
ТОВ "Данко" є учасником (50%) Консорціуму "Євро Мастер" (ідентифікаційний код 44625816), уповноваженою особою (керівником) якого є ОСОБА_6 з 22.12.2023, а до нього був - ОСОБА_7 .
Керівником ТОВ "Активпостач" у період з 01.02.2022 по 29.01.2024 була ОСОБА_8 , а з 29.01.2024 - ОСОБА_5 .
Таким чином, ОСОБА_5 була керівником, як боржника, так і ТОВ "Активпостач".
ОСОБА_8 з 29.07.2020 до 05.08.2022 також була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісснаб" (ідентифікаційний код 42439818). До 05.08.2022 єдиним учасником ТОВ "Сервісснаб" була ОСОБА_9 , а з вказаної дати - ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 у свою чергу з 30.11.2023 є керівником ТОВ "Леконте" (ідентифікаційний код 44068293), учасником якого з 20.04.2021 є ОСОБА_1 , до вказаної дати - ОСОБА_7 . До ОСОБА_6 керівниками ТОВ "Леконте" були: ОСОБА_1 - з 08.03.2023 та ОСОБА_7 - з 11.03.2021.
Таким чином, ОСОБА_8 працювала керівником у ТОВ "Активпостач", та на підприємствах, контроль за якими через ОСОБА_6 здійснював учасник позивача ОСОБА_1 .
Відтак, суд погоджується з твердженнями ліквідатора, що аналіз зміни керівників та учасників сторін оспорюваних правочинів в межах організаційної структури таких сторін, а також поза їх межами вочевидь свідчить про їх діловий зв'язок між собою, а укладення оспорюваних договорів відбулося із заінтересованими особами (ТОВ "Укрпроектконтроль" та ТОВ "Активпостач"), в розумінні визначення, наведеного у ст. 1 КУзПб, і є фраудаторною угодою з метою збереження над цими активами контролю з боку зацікавлених осіб. Той факт, що в момент укладення спірних договорів немає прямого зв'язку між відповідними особами з боку боржника і ТОВ "Активпостач" не означає відсутності заінтересованості.
Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3).
Водночас, наявність у власника права на витребування майна залежить передусім від того, на якій підставі чи за її відсутності набувач заволодів спірним майном і, відповідно, чи є такий набувач добросовісним, а також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник передав це майно у володіння, адже коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є обмеженим.
Як було відзначено вище, відповідач-2 отримав транспортний засіб за відплатним договором від пов'язаної особи за заниженою ціною, що свідчить про недобросовісність дій сторін договору. У свою чергу відповідач-1 отримав у власність транспортний засіб також за відплатним договором за ціною, що явно також не відповідає ринковій. До того ж, з огляду на викладене вище вбачається взаємопов'язаність учасників та керівників позивача та відповідачів 1 і 2, що свідчить про недобросовісність поведінки всіх учасників цих відносин, а отже, неможливість застосування ст. 388 Цивільного кодексу України у даному випадку.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23) зазначив, що укладаючи фраудаторний правочин, боржник свідомо бажає настання правових наслідків у вигляді вибуття відповідного майна з його володіння. Набувач такого майна, який безпосередньо пов'язаний з боржником або з інших обставин не міг не знати про фраудаторний характер правочину, є недобросовісним набувачем.
Крім того, у постанові від 08.12.2022 у справі № 916/329/21 (916/3073/21) Верховний Суд зауважив, зокрема, що продаж спірного майна за ціною, яка є значно нижчою за ринкову, та несплата в повному обсязі визначеної сторонами договору ціни ставить під сумнів добросовісність сторін відповідного договору.
Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника . Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
Таким чином, оскільки перехід права власності на транспортний засіб до відповідача-1 обумовлений недобросовісними діями сторін вказаних правочинів, внаслідок яких ліквідний актив за заниженою вартістю вибув із володіння позивача, останній, в разі визнання судом договору недійсним, в силу ст. 216, 387 Цивільного кодексу України набуває права витребувати з незаконного володіння відповідача-1 означений транспортний засіб.
Отже, враховуючи наведені норми та встановлені обставини, суд не може вважати ТОВ "Активпостач" добросовісним набувачем транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , тому приходить до висновку про наявність підстав для витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" вказаного транспортного засобу.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову ліквідатора - визнання недійсним договору від 02.08.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3307840 транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , технічного паспорту на нього та ключів від вказаного автомобіля.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича - задовольнити.
2. Визнати недійсним договір від 02.08.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3307840 транспортного засобу IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" (ідентифікаційний номер 32727466) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" (ідентифікаційний код 43519066).
3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" (ідентифікаційний код 44604089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (ідентифікаційний номер 32727466) транспортний засіб IVECO Stralis 460 E6, 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , технічний паспорт на нього та ключі від вказаного автомобіля.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроектконтроль" (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 10, квартира 11; ідентифікаційний номер 43519066) на користь арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 16-22, офіс 323; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 10 258 (десять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн 50 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" (34001, місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 27/3, кімната 204; ідентифікаційний номер 44604089) на користь арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 16-22, офіс 323; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 10 258 (десять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн 50 коп.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 02.04.2026.
Суддя Сергій СТАСЮК