вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
01 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1285/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп», м. Київ
про стягнення 1 920 848,93 грн
За участю представників:
позивача - Гнатюк Ю.А., в порядку самопредставництва;
відповідача - не з'явився.
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп» 1 892 462,00 грн штрафу та 28 386,93 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору №358-25 про закупівлю автомобільного бензину від 21.07.2025.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/1285/25 визначено головуючого суддю Андрейчука Л.В, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2025 року.
Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою від 28 січня 2026 року суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 907/1285/25 та призначити судовий розгляд справи по суті на 25 лютого 2026 р.
У зв'язку з призначенням судді Андрейчука Л.В. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, розпорядженням керівника апарату суду від 03.03.2026 року № 02-02/34/26 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/1285/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 року.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року справу № 907/1285/25 прийнято до провадження в новому складі суду, в порядку ч. 14 ст. 32 ГПК України повторно розпочато розгляд справи по суті та призначено на 01 квітня 2026 року судове засідання у справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з визначених у позовній заяві підстав, надала суду пояснення щодо спірних у цій справі правовідносин.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 09.03.2026 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 09.03.2026 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 09.03.2026 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 01.04.2026 року.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з поставки пального у погоджені в Договорі про закупівлю автомобільного бензину, А-95, Євро5, Е5 від 21.07.2025 строки, у зв'язку з чим позивач скористався правом розірвання Договору відповідно до його п. 12.3. з урахуванням пропуску строку постачання першої партії товару, а за порушення строків поставки такої партії позивачем нараховано 28 386,93 грн пені та 1 892 462,00 грн штрафу, з вимогами про стягнення яких подано означений позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача
Відповідачем не подано відзиву на позов відповідно до ст.ст. 165, 178 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
21 липня 2025 року між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп», як Постачальником укладено Договір про закупівлю автомобільного бензину, А-95, Євро5, Е5 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Товароодержувачу автомобільний бензин, А-95, Євро5, Е5, Код ДК 021-2015: 09130000-9 «Нафта і дистиляти», кількість, ціна, інформація, асортимент та технічна документація наведені в Специфікації (Додаток 1) та Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі -Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа військової частини за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Товар повинен відповідати Специфікації (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Специфікація).
Підписаним сторонами Додатком 1 до Договору (Специфікацією) визначено асортимент товару (автомобільний бензин, А-95, Євро5, Е5), країна походження - Литва, Румунія, України, його кількість - 1230 тон, ціну за одиницю (55 990,00 грн за тону) та загальну вартість - 68 867 700,00 грн, товароодержувачів (військові частини за місцем поставки Товару) із зазначенням кількості товару, що підлягає поставці до кожної з них.
Ціна Товару та порядок здійснення її оплати визначені в розділах ІІІ, IV Договору, за змістом п.п. 3.1., 4.1., 4.2. яких загальна вартість по Договору становить 68 867 700,00 грн.
Покупець здійснює оплату за Товар в безготівковій формі за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів Покупцем за цим Договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку Покупця.
Розрахунки за Товар здійснюються впродовж 30 (тридцяти) днів з дати поставки (передачі) Товару Товароодержувачу та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.
У разі, якщо поставка здійснена лише частково (видаткова накладна підписана лише на частину Товару, зазначеного у Специфікації (Додаток 1) оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену кількість Товару. Оплата здійснюється відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Умови поставки товару визначено у розділі V Договору, у п. 5.1. якого визначено, що строк поставки визначається у Графіку постачання (Додаток № 4), що є невід'ємною частиною цього Договору. Допускається дострокова поставка Товару за погодженням Сторонами.
Згідно з підписаним сторонами Додатком 4 до Договору (Графік постачання) визначено строки поставки Товару за Договором п'ятьма партіями (до 30.07.2025, 15.08.2025, 31.08.2025, 15.09.2025 та 23.09.2025) із зазначенням обсягу пального, що підлягає поставці в межах кожної партії (169 тон, 286 тон, 244 тони, 288 тон та 243 тони відповідно) та найменування Товароодержувачів - військових частин за місцем поставки Товару.
Відповідно до п.п. 5.2., 5.7. Договору місце поставки Товару, визначено в Специфікації (Додаток 1) до цього Договору. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки Товару, про шо Сторони укладають Додаткову угоду до цього Договору, яка є його невід'ємною частиною.
Поставка Товару здійснюється транспортом Постачальника. Транспортні засоби, що використовуються для перевезення Товару, повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. Поставка Товару Товароодержувачу здійснюється на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року).
До кожної партії товару що постачається. Постачальник обов'язково надає Покупцю видаткові накладні (не менше двох примірників) до моменту здійснення поставки Товару, підписані уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника.
Уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника складається акт приймання-передавання товару (далі - акт або акт приймання-передавання товару) (Додаток 3) у трьох примірниках (перший - Товароодержувачу, другий - Покупцю, третій - Постачальнику) та надається Покупцю до моменту здійснення поставки Товару.
Покупець повертає Постачальнику підписані акт приймання-передавання товару та акт приймання-передачі запасів, які Постачальник надає в день поставки Товароодержувачу разом з Товаром та документами, визначеними п. 5.4. цього Договору.
У разі надсилання документів поштою в загальному порядку, витрати, пов'язані з оформленням документів на перевезення та їх передачею покладаються на Постачальника.
Після підтвердження Товароодержувачем отримання поставленого Товару шляхом підписання трьох примірників акту приймання-передавання товару, акти залишаються у Товароодержувача.
При отриманні товару Товароодержувач має право підписати товаро-транспортну накладну (ТТН) та завірити її печаткою (п.п. 5.8., 5.9. Договору).
За змістом п. 12.1. Договору він набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами та діє до 31.12.2025 року. Припинення дії Договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із Сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою Стороною свого зобов'язання за Договором.
При цьому, у п. 12.3. Договору визначено право односторонньої відмови Покупця від Договору, зокрема, в разі порушення Постачальником строків постачання Товару та, в такому разі, Договір вважатиметься розірваним в термін, передбачений повідомленням Покупця, але, водночас, таким термін не може складати менше ніж три календарні дні з моменту направлення Покупцем письмового повідомлення про односторонню відмову від Договору на юридичну адресу та/або електронну адресу Постачальника.
За твердженням позивача, яке на заперечено відповідачем, останнім неналежним чином виконано зобов'язання за Договором в частині своєчасної у визначений в Додатку 4 до Договору строк поставки першої партії Товару (до 30.07.2025), у зв'язку з чим Покупцем 31.07.2025 на електронну адресу Постачальника надіслано лист-повідомлення №06.1/6835-25-Вих від 31.07.2025 про одностороннє розірвання з 03.08.2025 Договору у визначеному пунктом 12.3. цього Договору порядку.
Згідно з п. 8.3. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено. за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Крім того, у п. 8.6. Договору визначено, що у разі розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання Товару та/або поставки Постачальником Товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від частини невиконаних зобов'язань.
У зв'язку з наведеним, за порушення Постачальником визначених в Додатку 4 до Договору строку поставки першої партії Товару (169 тон за ціною 55 990,00 грн за тону) Покупцем нараховано Постачальнику:
- відповідно до п. 8.3. Договору пеню за період з 31.07.2025 по 02.08.2025 (3 календарних дня) 28 386,93 грн у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань з поставки (9 462 310,00 грн);
- згідно з п. 8.6. Договору штраф у розмірі 20% від частини невиконаних зобов'язань (9 462 310,00 грн) на суму 1 892 462,00 грн, - з вимогами про стягнення яких заявлено позов у цій справі.
Надіслана 01.09.2025 на електронну адресу відповідача претензія від 01.09.2025 за №06.1/7946-25-Вих про сплату до 01.10.2025 нарахованих позивачем штрафу та пені залишена ТОВ «Інноватор груп» без відповіді та задоволення.
Відповідачем позовні вимоги по суті допущеного прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної поставки Товару та розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій не заперечено, як і не надано суду доказів поставки Товару за Договором у визначений в Додатку 4 до нього строк.
Щодо підсудності.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Станом на дату подання позову у цій справі (13.11.2025) та постановлення Господарським судом ухвали про відкриття провадження у справі відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача було зареєстровано за адресою: 90400,0 м. Хуст Закарпатської області, вул. Петенька Воєводи, буд. 5.
Водночас, відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчать, що після відкриття провадження у цій справі, а саме: 18.11.2025 відповідачем змінено адресу місцезнаходження на: 01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1А, офіс 44.
Згідно з ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
З урахуванням викладеного, справа №907/1285/25 підлягає розгляду в Господарському суді Закарпатської області, позаяк зміна юридичної адреси відповідача відбулася вже після постановлення ухвали про відкриття провадження у цій справі.
Щодо спірних правовідносин.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (тут і надалі - ГК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов'язок Продавця передати Покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 с. 662, ст. 663 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання умов Договору відповідачем, як Постачальником, в частині своєчасного, у визначений у Додатку 4 до Договору строк поставки першої партії (169 тон) Товару у визначеному в п. 5.7. Договору порядку, а відтак, правомірною слід вважати відмову Покупця від Договору у визначеному в п. 12.3. Договору порядку (лист-повідомлення №06.1/6835-25-Вих від 31.07.2025), а відтак, сам Договір є розірваним з 03 серпня 2025 року.
При цьому, суд враховує, що приписами ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Означені обставини не заперечуються відповідачем у справі, а порушення строків поставки першої партії стало підставою для нарахування Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України 28 386,93 грн пені та 1 892 462,00 грн штрафу, стягнення яких є предметом судового розгляду в цій справі.
Щодо вимог про стягнення пені.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За встановленими у справі обставинами у пункті 8.3. Договору сторонами визначено, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю, зокрема, пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено. за кожний день такого прострочення.
Означений пункт Договору узгоджується з приписами частини 2 статті 231 ГК України, за змістом яких у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд, з урахуванням встановленого в Додатку 4 до Договору строку поетапної поставки, яке відповідачем порушено в частині поставки першої партії товару (169 тон за ціною 55 990,00 грн за тону на загальну суму 9 462 310,00 грн) та з огляду на реалізоване Постачальником право відмови від Договору з 03.08.2025, - встановив правильність відповідних арифметичних розрахунків, а відтак позовні вимог в частині стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені в сумі 28 386,93 грн підлягають до задоволення судом як обґрунтовані та документально доведені.
Щодо вимог про стягнення штрафу.
Відповідно до положень п. 8.6. Договору, у разі розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання Товару та/або поставки Постачальником Товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від частини невиконаних зобов'язань.
Визнаючись з підставністю позову в частині заявленого позивачем до стягнення штрафу, нарахованого у зв'язку з розірванням Договору в односторонньому порядку за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання Товару, суд враховує, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідна правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17 та від 01 червня 2021 року в справі №910/12876/19.
Судом встановлено, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо поставки Товару, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його та передбачивши, окрім нарахування пені за прострочення термінів поставки відповідно до п. 8.3. Договору, також і штраф у випадку, якщо у зв'язку з цим Покупець вимушений в односторонньому порядку розірвати Договір.
Доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до Постачальника відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань, передбачених розділом 8 Договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.
З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування відповідачу штрафу згідно з п. 8.6. Договору внаслідок розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання Товару у розмірі 20% від частини невиконаних зобов'язань на суму 1 892 462,00 грн (20% від частини невиконаних зобов'язань - 9 462 310,00 грн), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення судом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом відповідача у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор груп» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1А, офіс 44, код ЄДРПОУ 39440850) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 11, код ЄДРПОУ 23311317) 28 386,93 грн (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят шість гривень 93 копійки) пені, 1 892 462,00 грн (один мільйон вісімсот дев'яносто дві тисячі чотириста шістдесят дві гривні 00 копійок) штрафу та 23 050,19 грн (двадцять три тисячі п'ятдесят гривень 19 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 06 квітня 2026 року.
Суддя Лучко Р.М.