Постанова від 19.03.2026 по справі 904/483/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/483/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Лисенко С.Ю. (в залі суду);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 (суддя Дичко В.О., повний текст якого підписаний 06.10.2025) та на додаткове рішення від 10.10.2025 у справі №904/483/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс», м. Дніпро

до Дніпровської міської ради м. Дніпро

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промтенс» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо нерозгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» від 13.12.2024 № 13/12-24 про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, для проєктування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем.

2. Зобов'язати Дніпровську міську раду на найближчому пленарному засіданні (сесії) розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» від 13.12.2024 № 13/12-24 про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, для проєктування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем та ухвалити рішення за результатами розгляду.

3. Зобов'язати Дніпровську міську раду прийняти рішення про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, для проєктування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем, із затвердженням умов передачі.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач звернувся до Дніпровської міської ради із заявою від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду з метою належного оформлення прав на землю під об'єктом нерухомого майна. Проте, на черговій сесії Дніпровської міської ради 29.01.2025 рішення, пов'язане з розглядом звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс», не приймалось, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі № 904/483/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс», що розгляд справи віднесено до юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2025 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс», скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 у справі № 904/483/25 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/483/25 та призначено підготовче засідання на 20.05.2025 об 11:30 год.

16 травня 2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Дніпровська міська рада заперечує проти позову та просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовної заяви.

20 травня 2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/483/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/3534/24 (904/6234/23) за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаін» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про зупинення провадження у справі №904/483/25, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/483/25 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.08.2025 о 10:00 год.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 у справі №904/483/25 позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо нерозгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх.№36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду.

Зобов'язано Дніпровську міську раду м. Дніпро на найближчому пленарному засіданні (сесії) розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, та прийняти рішення за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду.

Стягнуто з Дніпровської міської ради м. Дніпро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4 844,80 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 422,40 грн

У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.

Додатковим рішенням від 10.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» (вх. № 42868/25 від 01.10.2025) про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 52 250 грн задоволено частково.

Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 10 000 грн. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 та прийняти нове, яким відмовити в стягненні з Дніпровської міської ради витрат на правничу допомогу.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

- під час розгляду справи суд повинен був не тільки встановити факт подання заяви про передачу земельної ділянки в оренду та відсутності відповідного рішення сесії Дніпровської міської ради, оформленої у формі рішення щодо результату розгляду, а й суб'єктну відповідність заявника вимогам ст.122 Земельного кодексу України, надати оцінку змісту самої заяви на її повноту та відсутність підстав, що перешкоджали б Відповідачу прийняти рішення за результатами її розгляду, а також спосіб та порядок реалізації органом місцевого самоврядування своєї владної компетенції;

- наголошує, що з системного аналізу норм вбачається ігнорування Позивачем вимог ч.2 ст.124 та абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України, шляхом ініціювання укладання договору оренди на позаконкурсних засадах не з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об'єктів нерухомого майна, а з намірами зміни цільового та функціонального призначення об'єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:286:0049, що є прямим порушенням норм чинного законодавства;

- наведене, на думку апелянта, свідчить про наявність у заяві від 13.12.2024 №13/12-24 дефектів, що не давали об'єктивної можливості Дніпровській міській раді розглянути вказану заяву та прийняти в результаті її розгляду законне та обґрунтоване рішення, проте вказане жодним чином не підтверджує бездіяльність останньої. Навпаки, вчасна відповідь Відповідача та акцентування уваги Позивача на недоліках його заяви безумовне свідчить, що його заява розглядалась та досліджувалась Відповідачем та у разі її повноти стосовно неї було б прийнято відповідне рішення;

- саме Департамент по роботі з активами Відповідачем визначений як компетентний орган, що має право розглядати заяви з земельних питань, перевіряючи їх повноту та змістовність та у разі, наявності усієї необхідної інформації, що надає об'єктивну можливість сформувати певне рішення, формувати проєкт рішення;

- також Дніпровська міська рада не погоджується із ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2025, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, про що у скаргу включені заперечення відповідно до ч.3 ст.255 ГПК. Так, апелянт стверджує, що мотивувальна частина ухвали не містить жодних мотивів прийняття або відхилення аргументів, викладених Відповідачем в клопотанні, без посилань на норми права якими суд першої інстанції керувався при постановленні ухвали.

Звертає увагу, що предметом спору в справі №904/483/25 є вимоги про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради та зобов'язання її вчинити певні дії за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтенс" про передачу земельної ділянки в оренду з метою належного оформлення прав на землю під об'єктом нерухомого майна. Водночас, правомірність набуття права власності Позивача на будівлі та споруди, що розміщені за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 12 є спірною на час розгляду справи №904/483/25. Так, предметом спору у справі №904/3534/24 (904/6234/23) за позовною заявою Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАІН» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕНС» є визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна реєстраційний номер 2800725212020, розміщений за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.12, що розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 12101000000:03:286:0049.

З зазначеного простежується взаємозалежність справи №904/483/25 від справи №904/3534/24 (904/6234/23), оскільки у разі задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, ТОВ «ПРОМТЕНС» не матиме власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці. А отже, Позивач автоматично буде позбавлений права ініціювати позаконкурсне укладення договору оренду земельної ділянки комунальної власності, оскільки, виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, останній буде вважатись таким, що ніколи не був власником нерухомого майна. Тобто, є пряма залежність між набуттям права власності на об'єкт нерухомості та реалізацією позаконкурсного права строкового користування земельною ділянкою для обслуговування об'єкта нерухомості, що перебуває у власності.

Тому, вважає, що зазначені обставини, рівно як і позиція апелянта та її обґрунтованість, взагалі не були дослідженні судом першої інстанції та останнім не було надано оцінки.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2025, зауважує, що воно є невід'ємною частиною рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 по справі № 904/483/25. Таким чином, у разі задоволення апеляційної скарги вищевказане додаткове рішення втрачає силу.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтенс", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення і додаткове рішення залишити без змін, зазначив, що суд першої інстанції, зазначає, що: земельне законодавство прямо встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування не просто розглянути заяву, а й прийняти відповідне рішення; заява ТОВ «ПРОМТЕНС» була подана 13.12.2024, проте станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції (25.09.2025) - тобто протягом більш ніж 9 місяців - жодного рішення міської ради за результатами розгляду заяви прийнято не було, що явно свідчить про її бездіяльність; ключовим є те, що Дніпровська міська рада взагалі не прийняла жодного рішення у формі, передбаченій законом; чинним законодавством України не передбачено права відповідача делегувати повноваження щодо прийняття рішення про передачу в оренду земельних ділянок комунальної форми власності іншим органам.

Щодо права ТОВ «ПРОМТЕНС» на отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів зауважує, що єдиною умовою для застосування позаконкурсного порядку передачі земельної ділянки в оренду є наявність на ній об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності заявника і Закон не встановлює додаткових вимог щодо мети використання земельної ділянки, функціонального призначення об'єктів нерухомості або заборони на подальше будівництво чи реконструкцію. При цьому, наголошує, що у заяві від 13.12.2024 позивач просив передати земельну ділянку в оренду без зміни меж та цільового призначення.

Зауважує, що Апелянт посилається на нерелевантні постанови Верховного Суду (від 30.05.2024 № 552/4374/22, від 01.10.2024 № 910/20103/23 та інші), зокрема невірно тлумачить їх зміст.

Звертає увагу, що позиція Апелянта є суперечливою та непослідовною. У додаткових поясненнях від 08.09.2025 ТОВ «ПРОМТЕНС» під час розгляду справи у суді першої інстанції надавало через представника численні приклади рішень Дніпровської міської ради, якими земельні ділянки передавалися в оренду на позаконкурсних засадах саме для будівництва нових об'єктів:- рішення від 17.08.2022 № 75/26: передача земельної ділянки ТОВ «ГК ІСТЕЙТ» по фактичному розміщенню незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного будинку; - рішення від 21.09.2022 № 103/27: передача земельної ділянки ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСБУД» для проєктування, будівництва та обслуговування готелю. Таким чином, Дніпровська міська рада неодноразово приймала рішення про передачу земельних ділянок в оренду на позаконкурсних засадах для будівництва, що повністю спростовує її доводи про неможливість такої передачі ТОВ «ПРОМТЕНС». Крім цього, в матеріалах справи навіть наявний приклад рішення саме щодо відмови у наданні в оренду земельної ділянки, що додатково свідчить про недобросовісність та непослідовність поведінки Апелянта.

Наголошує, що ТОВ «ПРОМТЕНС» додало до заяви від 13.12.2024 усі необхідні документи, передбачені статтею 123 Земельного кодексу України для передачі в оренду земельної ділянки без зміни меж та цільового призначення, в той час як вимоги Департаменту щодо надання додаткових документів (план земельної ділянки «до рішення міської ради», акт обстеження земельної ділянки тощо) не передбачені статтею 123 Земельного кодексу України.

Щодо справи № 904/3534/24 (904/6234/23) та правомірності набуття позивачем права власності звертає увагу, що зазначений довід є неприйнятним та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Стосовно заперечень на ухвалу про відмову у зупиненні провадження у справі наголошує, що вони є безпідставними, оскільки предмети обох справ є різними, як і коло обставин і доказів, що підлягають встановленню і дослідженню. Таким чином, наголошує, що результат розгляду справи № 904/3534/24 не впливає на встановлення обставин у цій справі. Навіть якщо припустити, що у подальшому договір купівлі-продажу нерухомого майна буде визнано недійсним, це жодним чином не змінить того факту, що Дніпровська міська рада протягом тривалого часу не виконувала свій обов'язок щодо розгляду заяви особи, яка на момент подання заяви та на момент прийняття оскаржуваного рішення є зареєстрованим власником нерухомого майна.

Щодо додаткового рішення, стверджує, що оскільки апелянт пов'язує скасування цього рішення тільки з дійсністю основного рішення, а для його скасування відсутні підстави, тому відсутні підстави і для скасування додаткового рішення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 29.10.2025 здійснено запит справи №904/483/25 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

03.11.2025 справа №904/483/25 надійшла до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання скаржником доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума оплати 10900,80 грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

12.11.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 03.11.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію про оплату 10900, 80 грн.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за скаргою відповідача; судове засідання призначено на 19.03.2026; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

02.12.2025 (зареєстровано судом 03.12.2025) до суду від позивача надійшов відзив на скаргу.

17.03.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відзив.

Оскільки глава 1 «Апеляційне провадження» розділу ІV «Перегляд судових рішень» Господарського процесуального кодексу України не містить такого виду заяв по суті справи як відповідь на відзив на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає подані документи письмовими поясненнями до апеляційної скарги.

Також 17.03.2026 до суду від представника відповідача Лозовської З.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю явки в судове засідання через участь в іншій справі в Новокодацькому районному суді м. Дніпра, про що подані докази.

Крім того, 17.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/3534/24 (904/6234/23) за позовом Дніпровської міської ради до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН" та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕНС" про визнання правочину недійсним.

Клопотання обґрунтоване тим, що правомірність набуття права власності Позивача на будівлі та споруди, що розміщені за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 12 є спірною на час розгляду справи №904/483/25, в свою чергу, вказане є предметом спору у справі №904/3534/24 (904/6234/23).

19.03.2026 позивач подав заперечення щодо клопотання про зупинення провадження.

В судовому засіданні 19.03.2026 розглянуті клопотання відповідача про відкладення розгляду справи і зупинення провадження у справі та протокольними ухвалами відмовлено у їх задоволенні.

Щодо клопотання про відкладення суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що відповідача в суді першої інстанції представляли два інших представники, відмінних від заявника клопотання, отже, як юридична особа, апелянт не позбавлений права представляти себе як самостійно, так і через інших представників.

Щодо зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку, що предмети і підстави позовів є різними, як і коло обставин, що підлягають встановленню та доказів, що підлягають дослідженню. При цьому, за нормою п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що має місце у даному випадку.

В судовому засіданні 19.03.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

13 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Промтенс» звернулось до Дніпровської міської ради із заявою № 13/12-24 про передачу земельної ділянки в оренду. Указана заява зареєстрована Дніпровською міською радою 13.12.2024 за вх. № 36/2250 (т. 1, а.с. 12).

У заяві позивач просив розглянути клопотання на пленарному засіданні ради та прийняти рішення про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» (код ЄДРПОУ 45322040) без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, для проєктування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем.

До вказаної заяви позивач долучив такі документи (т. 1, а.с. 13-84):

1. Копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс».

2. Копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс».

3. Копію наказу про призначення директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс».

4. Копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О.

5. Копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження реєстрації права власності Дніпровської міської ради на земельну ділянку та права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» на об'єкт нерухомого майна.

6. Копію технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна.

7. Копію інформаційної довідки з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га.

8. Графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га.

Позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, очікував прийняття Дніпровською міською радою рішення за результатом розгляду поданої заяви.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю “Промтенс» указує, що на 62 черговій сесії Дніпровської міської ради VIII скликання, яка відбулась 29.01.2025 (т. 1, а.с. 93-102), жодного рішення, пов'язаного з результатом розгляду звернення позивача не приймалось (відсутність рішення або проєкту рішення Дніпровської міської ради про надання або відмову в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га), що свідчить про протиправну бездіяльність Дніпровської міської ради.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви Дніпровською міською радою не прийнято відповідного рішення про надання або відмову в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» вищевказаної земельної ділянки згідно з поданою заявою у визначений законом строк та в установленому порядку, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.

Відповідач не погоджується з доводами позивача, що вищезазначена заява (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» не розглянута у визначений законом строк та в установленому порядку. Повідомляє, що Дніпровська міська рада розглянула заяву позивача № 13/12-24 від 13.12.2024 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) та направила Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» лист-відповідь № 7/9-2 від 03.01.2025 “Про розгляд клопотання» (т.1, а.с. 223).

У вказаному листі-відповіді повідомлено, що долучений до клопотання пакет документів є неповним, тому додатково необхідно надати:

- план земельної ділянки до рішення міської ради, що забезпечує чітке відображення всіх елементів та написів, що містить графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, контурів об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- копію технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна в повному обсязі та в придатному для читання стані;

- акт обстеження земельної ділянки (на виконання рішення міської ради від 02.02.2011 №217/8 “Про обстеження стану земельних ділянок у м. Дніпропетровську», рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.06.2014 № 321 “Про обстеження стану земельних ділянок у м. Дніпропетровську»).

У листі-відповіді також повідомлено, що на підставі рішення міської ради від 20.03.2024 №57/48 “Про внесення змін до рішення міської ради від 19.10.2022 № 52/28 “Про затвердження Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради» Департамент по роботі з активами уповноважено від імені міської ради приймати рішення про відмову в задоволенні клопотання, яке викладається у формі листа.

Ураховуючи вищезазначене, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради відмовив у задоволенні клопотання від 13.12.2024 вх. № 36/2250.

Відповідач повідомляє, що позивач указані документи Дніпровській міській раді не надав.

На думку відповідача, вищевикладене спростовує доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» щодо протиправної бездіяльності Дніпровської міської ради.

Також відповідач заперечує щодо позовної вимоги про зобов'язання прийняти рішення про передачу земельної ділянки в оренду. Зазначає, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції такого органу, та не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки. Дніпровська міська рада наголошує, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі. Отже, суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов'язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту.

Позивач указує, що виключно рішенням відповідача вирішуються питання регулювання земельних відносин, у тому числі надання земельної ділянки в оренду або відмова в її наданні. Однак, рішення Дніпровської міської ради про надання земельної ділянки в оренду або відмову в її наданні не може оформлятись листом у відповідь на клопотання заявника, а повинно оформлятись розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промтенс» наполягає, що відсутність належним чином оформленого рішення Дніпровської міської ради про надання земельної ділянки в оренду позивачу або відмову в її наданні свідчить, що відповідач не прийняв жодного рішення, яке він уповноважений та зобов'язаний прийняти, тому допустив бездіяльність, яка порушила майнові права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс».

Зазначені обставини і є підставою звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що в місячний строк з дати реєстрації заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» № 13/12-24 від 13.12.2024 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) відповідач за результатами розгляду зазначеного звернення не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен прийняти за законом, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України. Таким чином, має місце протиправна бездіяльність відповідача з цього приводу.

При цьому суд визнав за необхідне забезпечити захист порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду із зобов'язанням Дніпровської міської ради на найближчому пленарному засіданні (сесії) розглянути заяву позивача від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, та прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Дніпровської міської ради прийняти рішення про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, для проєктування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем, із затвердженням умов передачі, суд зазначив, що така вимогам є неналежним способом судового захисту. Відтак, у її задоволенні відмовив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтенс" про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради та її зобов'язання розглянути на черговій сесії міської ради заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтенс" від 13.12.2024 №13/12-24.

Предметом спору в даній справі є бездіяльність колегіального органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, яка полягає в не розгляді заяви позивача на черговій сесії міської ради з прийняттям рішення.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26, ч.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується радами виключно на пленарних засіданнях ради - сесіях, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Виходячи з положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі справи за заявами, зокрема про вирішення спорів, пов'язаних з регулюванням земельних відносин в Україні.

Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).

Дніпровська міська рада у справі, що розглядається, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, Рада відповідно до ст. 5 Земельного Кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п.п. “а», “в» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

На підставі ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, суд констатує, що пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

На підставі абз. 5 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України “Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Згідно з абз. 4 ч. 12 ст. 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування здійснюється надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 16 ст. 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, способом волевиявлення сільської, селищної, міської ради, яка здійснює право власності від імені певної територіальної громади, є прийняття сесією такої ради рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

На підставі ч. 5 ст. 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а для розгляду питань щодо:

надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відведення земельних ділянок (крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини) - не менше одного разу на місяць;

передачі земельних ділянок у користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України “Про електронні комунікації» внесені до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг; передачі земельних ділянок у користування для розміщення лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; розроблення та затвердження документації із землеустрою з метою такої передачі; проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з метою такої передачі - не менше одного разу на два тижні (за наявності поданих до відповідної ради заяв).

Таким чином, суд першої інстанції правильно виснував, що чинним законодавством України не передбачено право органу місцевого самоврядування змінювати встановлену законом періодичність проведення сесій рад один раз на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів із питань відведення земельних ділянок.

Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із заявою № 13/12-24 від 13.12.2024 (вх.№ 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду (т. 1, а.с. 12), у якій просив розглянути клопотання на пленарному засіданні ради та прийняти рішення про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» (код ЄДРПОУ 45322040) без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, для проєктування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем.

До вказаної заяви позивач долучив такі документи (т. 1, а.с. 13-84):

2. Копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс».

3. Копію наказу про призначення директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс».

6. Копію технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна.

При цьому, згідно з інформаційною довідкою № 407880623 від 12.12.2024 (т. 1, а.с. 28-30) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 площею 1,8205 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2803498712101) з 22.09.2023 зареєстрована на праві власності за територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради; на вказаній земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 12 розташований комплекс об'єктів нерухомого майна загальною площею 10 674,9 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2800725212020), який з 21.09.2023 зареєстрований на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Промтенс».

Відповідно до витягів № НВ-9918183262023 від 17.04.2023, № НВ-9954516252024 від 22.11.2024, № НВ-9966152342025 від 06.06.2025 (т. 1, а.с. 87-89; т. 2, а.с. 7-12в) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку категорія земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 за місцезнаходженням: Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Карла Маркса (після перейменування - Дмитра Яворницького), 12 - землі історико-культурного призначення, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю. пов'язаною з отриманням прибутку.

Відповідач листом № 7/9-2 від 03.01.2025 “Про розгляд клопотання» (т. 1, а.с. 223) визнав поданий разом із заявою позивача № 13/12-24 від 13.12.2024 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду (т. 1, а.с. 12) пакет документів неповним та додатково просив надати:

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- копію технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна в повному обсязі та в придатному для читання стані;

Крім того, в листі № 7/9-2 від 03.01.2025 “Про розгляд клопотання» вказано, що Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради відмовляє в задоволенні клопотання від 13.12.2024 вх. № 36/2250.

Оскільки порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, юридичним особам з метою їх подальшого використання за цільовим призначенням установлено ст. 123 Земельного кодексу України і чинним законодавством України не передбачено право визначених у абз. 1 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України суб'єктів владних повноважень відступати від положень абз. 5 ч. 1 ст.123 цього Кодексу, є безпідставними доводи відповідача на недостатність документів і дефекти документів, що завадили йому прийняти відповідне рішення.

При цьому, оскільки за ст.204 ЦК України правомірність правочину презюмується, є безпідставними доводи скарги щодо необхідності суду встановити суб' 1єкту відповідність заявника вимогам ст.122 ЗК України.

Як критично відноситься суд апеляційної інстанції до посилань апелянта на те, що саме Департамент по роботі з активами Відповідачем визначений як компетентний орган, що має право розглядати заяви з земельних питань, перевіряючи їх повноту та змістовність та у разі, наявності усієї необхідної інформації, що надає об'єктивну можливість сформувати певне рішення, формувати проєкт рішення.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.24 п.3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.26 п.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до виключних повноважень Криворізької міської ради як колегіального органу місцевого самоврядування належить вирішення питань регулювання земельних відносин на сесіях міської ради шляхом прийняття відповідних рішень в порядку передбаченому законом, а повноваження у даній сфері є виключними в силу закону і не можуть бути делегованими іншим органом місцевого самоврядування.

Дніпровська міська рада не тільки не виконала вимоги закону щодо належного розгляду та прийняття відповідного рішення на черговій сесії міської ради, а і в протиправний спосіб надала для вирішення дане питання структурному підрозділу органу місцевого самоврядування, який за законом не має жодних повноважень на його вирішення, що обґрунтовано встановив суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи та надаючи їм належну правову оцінку.

У місячний строк з дати реєстрації заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» № 13/12-24 від 13.12.2024 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) відповідач за результатами розгляду зазначеного звернення не прийняв жодного рішення (ні позитивного, ні негативного), чим порушив вимоги абз. 2 ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо порушення норм земельного законодавства за фактом звернення юридичної особи і не прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування викладено в постанові Верховного Суду від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24.

Тим більше, якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, крім власника таких об'єктів.

Такий правовий висновок сформульовано в п. 6.20 постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22, п. 4.23 постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №917/1938/23, а також у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23.

Таким чином, невиконання вимог законодавства України Дніпровською міською радою щодо розгляду на сесії міської ради питання регулювання земельних відносин, що належать до виключної компетенції міської ради, зокрема заяви позивача № 13/12-24 від 13.12.2024 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду, порушує права та законні інтереси ТОВ "Промтенс" на подальше користування земельною ділянкою, є перешкодою у використанні об'єктів нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці.

Встановлені порушення свідчать, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність ради з приводу розгляду питання, віднесеного до її компетенції і повноважень.

Відтак, є обґрунтованим задоволення позову в частині захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду і зобов'язання Дніпровської міської ради на найближчому пленарному засіданні (сесії) розглянути заяву позивача від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, та прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача від 13.12.2024 № 13/12-24 (вх. № 36/2250 від 13.12.2024) про передачу земельної ділянки в оренду.

В той час, щодо позовної вимоги про зобов'язання Дніпровської міської ради прийняти рішення про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Промтенс» без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, для проєктування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем, із затвердженням умов передачі, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у її задоволенні з підстав неналежно обраного способу судового захисту, з урахуванням наступного.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проєктом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проєктах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

З наведеного слідує, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав (аналогічна позиці викладена в постанові Верховного Суд від 07.07.2021 у справі №910/6319/19, у постанові від 04.10.2023 у справі №910/8623/22).

З урахуванням наведеного, відповідна вимога у такому формулюванні взагалі не могла бути задоволена, оскільки фактично є втручанням в дискреційні повноваження Дніпровської міської ради, яка, в силу делегованих їй повноважень, має право прийняти як позитивне, так і негативне для позивача рішення у спірному питанні.

Згідно з висновком, наведеним у п. 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд звертає увагу на усталену практику Великої Палати Верховного Суду (п. 6.21 постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, п. 54 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, п. 99 постанови від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, п. 76 постанови від 22.06.2021 у справі №200/606/18, п. 155 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц), за якої обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

За правовим висновком, викладеним у п. 40 постанови Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21, за відмови органу місцевого самоврядування в передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщено об'єкти нерухомості позивача, належним способом захисту його права є звернення з позовом про визнання укладеним договору оренди щодо зазначеної земельної ділянки з одночасним оскарженням відповідних рішень, дій ради, які стосуються спірної земельної ділянки.

Таким чином, в цій частині рішення суду першої інстанції також відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Щодо доводів апелянта про ігнорування позивачем вимоги частини 2 статті 124 та абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, тобто ініціювання укладення договору оренди на позаконкурсних засадах не з метою обслуговування існуючих об'єктів нерухомого майна, а з намірами зміни функціонального призначення об'єкта нерухомості, то вони відхиляються, як такі, що суперечать нормам матеріального права.

Так, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, єдиною умовою для застосування позаконкурсного порядку передачі земельної ділянки в оренду є наявність на ній об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності заявника. Закон не встановлює додаткових вимог щодо мети використання земельної ділянки, функціонального призначення об'єктів нерухомості або заборони на подальше будівництво чи реконструкцію.

По-друге, позиція Апелянта суперечить самій суті норми абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22, якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана власником у користування будь-кому, крім власника таких об'єктів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1938/23 та від 17.04.2025 у справі № 904/186/23. Логіка законодавця полягає саме в тому, що власник нерухомості має виключне право на оформлення землекористування, оскільки ніхто інший не зможе повноцінно використовувати земельну ділянку, на якій розташовані чужі будівлі.

Крім того, ТОВ «ПРОМТЕНС» у заяві від 13.12.2024 просило передати земельну ділянку в оренду без зміни меж та цільового призначення. При цьому, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 станом на момент подання заяви та й досі залишається незмінним - 03.10 «Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку».

Стосовно заперечень на ухвалу від 26.06.2025 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи №904/3534/24 (904/6234/23), суд зауважує наступне.

Апелянт обґрунтовував заяву тим, що правомірність набуття права власності ТОВ «ПРОМТЕНС» на об'єкти нерухомого майна є спірною, оскільки у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3534/24 (904/6234/23) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

В той же час, існування судового спору щодо права власності на нерухоме майно не спростовує наявності такого права у ТОВ «ПРОМТЕНС» на момент звернення із заявою до міської ради.

Так, відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

Згідно з інформаційною довідкою № 407880623 від 12.12.2024, право власності ТОВ «ПРОМТЕНС» на об'єкти нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Звідси, доки це право не скасовано в судовому порядку, воно є чинним і підлягає захисту.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У справі № 904/483/25 встановленню підлягають наступні обставини: - чи дотримано Дніпровською міською радою встановлений законом строк розгляду заяви; - чи прийнято рішення за результатами розгляду заяви в установленому порядку; - чи є бездіяльність Відповідача протиправною.

Натомість, у справі № 904/3534/24 (904/6234/23) встановленню підлягають обставини правомірності набуття права власності і відповідності договору купівлі-продажу нормам чинного законодавства під час укладення правочину.

Таким чином, обставини, що є предметом дослідження у справі № 904/3534/24 (904/6234/23), не є обставинами, від яких залежить вирішення справи № 904/483/25, оскільки протиправність бездіяльності органу місцевого самоврядування визначається виключно фактом порушення процедурних строків розгляду заяви, а не матеріально-правовими відносинами власності.

З урахуванням того, що зібрані докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача і розглянув справу.

Щодо додаткового рішення.

Після ухвалення 25.09.2025 рішення суду, 01 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтенс» просило суд стягнути з Дніпровської міської ради на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 52 250 грн, з урахуванням часткового задоволення позову.

Адвокатом Лисенко Станіславом Юрійовичем на підтвердження надання професійної правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтенс» подано до суду ордер серії АЕ № 1357926 від 05.02.2025 (т. 2, а.с. 103), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане 13.05.2022 громадянину Лисенку Станіславу Юрійовичу (т. 2, а.с. 107), договір від 03.02.2025 про надання правничої допомоги (т. 2, а.с.104-105), акт від 29.09.2025 приймання передачі послуг до договору про надання правничої допомоги від 03.02.2025 року (справа № 904/483/25) (т. 2, а.с. 105-106).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтенс» про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат за надання правової допомоги. Ухвалено розгляд цієї заяви здійснювати без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

06 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому Дніпровська міська рада просить відмовити позивачу в заяві про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідач звертає увагу, що в акті від 29.09.2025 не зазначені кількість витраченого адвокатом часу та вартість кожної з наданих адвокатом послуг, що, на думку Дніпровської міської ради, суперечить ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також вважає, що подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтенс» додаткових пояснень у дні судових засідань (10.06.2025, 09.09.2025) призводило до затягування розгляду справи та штучного збільшення розміру правової допомоги.

Суд, першої інстанції встановив, що 03 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтенс» (далі замовник) та адвокатом Лисенком Станіславом Юрійовичем (далі адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (т. 2, а.с. 104-105, далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору відповідно до даного Договору, укладеного згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. у справі № 1-23/2009, ст. 59 Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 45, 46, 47, 48 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 500 МК України, ст. 271 КУпАП, норм ЦПК України, норм КАС України, норм ГПК України замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, надавати замовнику правову допомогу у вигляді представництва:

в судах, у тому числі, але не виключно, в місцевих загальних судах, в місцевих господарських судах, в місцевих адміністративних судах, в апеляційних судах з розгляду цивільних і кримінальних справ, в апеляційних судах з розгляду господарських справ, в апеляційних судах з розгляду адміністративних справ, в вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді при здійсненні розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, у Міжнародному комерційному арбітражі, у всіх судах всіх інстанцій, що розглядають спори з питань інтелектуальної власності, в антикорупційних судах всіх інстанцій, в усіх без винятку третейських судах, в Європейському суді з прав людини, в усіх без винятку міжнародних судових інстанціях при здійсненні розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, у справах про банкрутство та будь-яких інших без винятку справ в якості позивача, відповідача, третьої особи з самостійними вимогами або без самостійних вимог, цивільного позивача, цивільного відповідача, потерпілого, боржника, заявника, стягувача, заінтересованої особи, кредитора (ініціюючого кредитора), третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також в якості будь-якої іншої особи, що бере участь у справі при здійсненні цивільного, кримінального, адміністративного судочинства та при розгляді справ про адміністративні правопорушення, з усіх питань, пов'язаних з діяльністю довірителя;

а також у вигляді представництва в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, в органах нотаріату (перед приватними нотаріусами та у державних нотаріальних конторах), в прокуратурах (в т.ч. в Офісі Генерального прокурора), органах досудового розслідування, в антикорупційних органах (в тому числі, але не виключно, в органах Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та ін.), в усіх центральних і територіальних органах митної та податкової служби (ДПС), органах Служби безпеки України, правоохоронних органах, перед усіма фізичними та юридичними особами з усіх питань діяльності замовника.

Відповідно до пункту 1.2 Договору замовник погоджується оплачувати юридичні послуги адвоката в обсязі, строки та на умовах, передбачених цим Договором.

На підставі пункту 2.1 Договору адвокат користується без винятку всіма правами та бере на себе обов'язки, передбачені процесуальним законодавством, а саме:

- усіма правами, що передбачені ЦПК України, у тому числі ст.ст. 43, 49, ГПК України, у тому числі ст.ст. 42, 46, КАС України. у тому числі ст.ст. 44, 47, КПК України, у тому числі ст.ст. 56-58, 60-642, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства, у тому числі, але не виключно: має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, ухвали, постанови і вироки суду, інші судові акти, дії осіб, які провадять досудове розслідування, слідчого, прокурора, суду, користуватись іншими процесуальними правами, що надані законом, а також має право підписуватися від імені довірителя, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, має право укласти мирову угоду, має право подати зустрічний позов, подавати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду, подавати виконавчий документ; представляти інтереси замовника в справах про банкрутство як самого замовника, так і будь-яких його боржників;

- усіма правами, наданими клієнту згідно Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі, але не виключно, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження; крім того, розписуватися від імені клієнта в документах, пов'язаних з виконавчим провадженням, і інші права, передбачені законодавством про виконання судових рішень;

- правом подавати документи, в тому числіпозовні заяви, апеляційні, касаційні та інші скарги, листи, заяви, клопотання, подання, заперечення, пояснення та інші документи; підписувати документи, що подаються від імені клієнта, засвідчувати власним підписом копії документів клієнта, особисто отримувати документи, одержувачем яких є клієнт та розписуватись під час одержання документів.

На підставі пункту 2.2 Договору при виконанні зазначених в п. 2.1 обов'язків адвокат керується чинним законодавством України і цим Договором та має право вчиняти від імені замовника усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти замовник або його захисник, або його представник відповідно до норм діючого законодавства України.

Згідно з пунктом 3.1 Договору замовник бере на себе обов'язки:

а) своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання наданих йому доручень, передбачених цим Договором, в тому числі документами у потрібній кількості примірників;

б) оплачувати поточні витрати, необхідні для виконання адвокатом доручень за цим Договором, а також юридичні послуги адвоката;

в) видати довіреність на ім'я адвоката.

Відповідно до пункту 4.1 Договору замовник оплачує суму винагород адвоката на підставі наданого акта приймання передачі наданих послуг, виставленого адвокатом. Строк оплати рахунка 30 робочих днів, починаючи з отримання акта замовником.

Згідно з пунктом 6.1 Договору цей Договір укладений на строк до 31 грудня 2025 року та набирає чинності з моменту його підписання. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць.

Відповідно до пункту 7.1 Договору даний Договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

29 вересня 2025 року сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання передачі послуг до договору про надання правничої допомоги від 03.02.2025 року (справа №904/483/25) (т. 2, а.с. 105-106, далі Акт) про те, що адвокат надав, а замовник прийняв надані виконавцем послуги по справі № 904/483/25, а саме:

1. Збір та систематизація доказової бази для подання позовної заяви, вартістю 1250 грн.

2. Правовий аналіз матеріалів справи та розробка правової позиції, вартістю 2 500 грн.

3. Підготовка та подання позовної заяви до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, вартістю 5 000 гривень.

4. Підготовка та подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 у справі № 904/483/25, вартістю 5 000 гривень.

5. Участь в судовому засіданні (10.04.2025) в Центральному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 у справі № 904/483/25, вартістю 3 000 гривень.

6. Підготовка та подання додаткових пояснень у справі (02.05.2025), вартістю 2 500 гривень.

7. Участь в судовому засіданні (20.05.2025) в Господарському суді Дніпропетровської області, вартістю 3 000 гривень.

8. Аналіз відзиву Дніпровської міської ради, підготовка та подання відповіді на відзив від 30.05.2025, вартістю 5 000 гривень.

9. Участь в судовому засіданні (05.06.2025) в Господарському суді Дніпропетровської області, вартістю 3 000 гривень.

10. Участь в судовому засіданні (10.06.2025) в Господарському суді Дніпропетровської області, вартістю 3 000 гривень.

11. Підготовка та подання додаткових пояснень у справі (10.06.2025), вартістю 2 500 гривень.

12. Участь в судовому засіданні (26.06.2025) в Господарському суді Дніпропетровської області, вартістю 3 000 гривень.

13. Участь в судовому засіданні (07.08.2025) в Господарському суді Дніпропетровської області, вартістю 3 000 гривень.

14. Участь в судовому засіданні (26.08.2025) в Господарському суді Дніпропетровської області, вартістю 3 000 гривень.

15. Підготовка та подання додаткових пояснень у справі (08.09.2025), вартістю 2 500 гривень.

16. Участь в судовому засіданні (09.09.2025) в Господарському суді Дніпропетровської області, вартістю 3 000 гривень.

17. Участь в судовому засіданні (25.09.2025) в Господарському суді Дніпропетровської області, вартістю 3 000 гривень.

Згідно з Актом вартість наданих виконавцем послуг складає: 52 250 (п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).

Замовник оплачує суму винагороди адвоката на підставі наданого акта приймання передачі наданих послуг, виставленого адвокатом. Строк оплати рахунка 30 робочих днів, починаючи з дня підписання та отримання акта замовником.

Надані послуги за якістю і обсягами відповідають вимогам замовника.

Претензій замовник не має.

Замовник має право сплатити грошові кошти на рахунок адвоката або іншим зручним способом.

У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтенс» витрати за надання правової допомоги в сумі 52 250 грн, з урахуванням часткового задоволення позову.

Дніпровська міська рада не погоджується із сумою витрат на правничу допомогу, що просить стягнути позивач. Відповідач вважає, що заявлений розмір указаних витрат у сумі 52 250 грн не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Дніпровська міська рада зауважує, що в Договорі відсутній порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, що є істотними умовами договору.

Відповідач звертає увагу, що в акті від 29.09.2025 не зазначені кількість витраченого адвокатом часу та вартість кожної з наданих послуг, що суперечить ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Надані адвокатом послуги, а саме: збір та систематизація доказової бази для подання позовної заяви (1 250 грн), правовий аналіз матеріалів справи та розробка правової позиції (2 500 грн), підготовка та подання позовної заяви (5 000 грн), на думку Дніпровської міської ради, охоплюються однією послугою з підготовки позовної заяви та не можуть бути оцінені окремо.

Відповідач вважає, шо послуги з підготовки та подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2025 про відмову у відкритті провадження у справі № 904/483/25 (5 000 грн) та участь у судовому засіданні 10.04.2025 у Центральному апеляційному господарському суді (3 000 грн) також не можуть бути покладені на Дніпровську міську раду, оскільки ці послуги надавались до відкриття провадження у справі та не були спровоковані діями/бездіяльністю відповідача.

Крім того, Дніпровська міська рада звертає увагу, що поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтенс» під час розгляду справи призводила до затягування розгляду справи, зокрема, представником у дні судових засідань (10.06.2025, 09.09.2025) подавались додаткові пояснення (2 500 грн за кожне та по 3 000 грн за участь у судовому засіданні), що дублювали правову позицію, викладену в заявах по суті, та такі дії призвели до збільшення судових засідань у справі, оскільки представником позивача пояснення заздалегідь не були направлені іншій стороні у справі. На думку відповідача, вказані дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтенс» призвели до штучного збільшення розміру правової допомоги.

У зв'язку з вищевикладеним Дніпровська міська рада просить відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правову допомогу.

За наслідками розгляду, додатковим рішенням від 10.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» (вх. № 42868/25 від 01.10.2025) про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 52 250 грн задоволено частково; стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтенс» витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 10 000 грн. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовлено.

Здійснивши оцінку заявленої суми гонорару відповідно до критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність), враховуючи право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу (правову) допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін, а також заперечення Дніпровської міської ради щодо стягнення судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 10 000 гривень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з урахуванням наступного.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/22, з посиланням на постанову об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 52 250 грн.

Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З огляду на викладене, обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені позивачем згідно з положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, з урахуванням дослідження критерію розумної необхідності витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд першої інстанції, враховуючи право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу (правову) допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін, а також заперечення Дніпровської міської ради щодо стягнення судових витрат, обґрунтовано обмежив розмір правничих витрат і стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 10 000 гривень, в решті вимог заяви відмовив.

При цьому колегія суддів зауважує, що оскільки апеляційна скарга не містить жодних доводів невідповідності додаткового рішення суду ні нормам матеріального, ні нормам процесуального права, а пов'язана виключно з обґрунтованістю і законністю основного рішення суду, що підтверджено апеляційним судом за наслідками розгляду скарги на основне рішення суду, то і додаткове рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення і додаткового рішення суду - без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 та на додаткове рішення від 10.10.2025 у справі №904/483/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 у справі №904/483/25 - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі №904/483/25 - залишити без змін.

Судові витрати Дніпровської міської ради за подання апеляційної скарги на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 03.04.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Попередній документ

135441653

Наступний документ

135441655

Інформація про рішення:

№ рішення:	135441654
№ справи:	904/483/25
Дата рішення:	19.03.2026
Дата публікації:	07.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; купівлі-продажу, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (10.10.2025)
Дата надходження:	01.10.2025
Предмет позову:	визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

10.04.2025 16:10	Центральний апеляційний господарський суд
20.05.2025 11:30	Господарський суд Дніпропетровської області
05.06.2025 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
10.06.2025 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
26.06.2025 10:30	Господарський суд Дніпропетровської області
07.08.2025 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
26.08.2025 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
09.09.2025 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
25.09.2025 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
19.03.2026 12:30	Центральний апеляційний господарський суд