Додаткова постанова
06.04.2026 м. Дніпро Справа № 908/3166/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Кучеренко О. І., Кошлі А. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3166/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж"
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція"
про стягнення коштів в розмірі 17 004 569,89 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення заборгованості за договором № 21646-20/1 (20-121-04-21-11039 від 30.12.2021) у загальному розмірі 17 004 569,89 грн, з яких: 10 316 637,24 грн основного боргу, 1 121 828,31 грн - 3% річних за період з 01.03.2022 по 14.10.2025, 5 566 104,34 грн - інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2021 між Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" (правонаступником якого є відповідач) та позивачем було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на енергоблоці № 5 Запорізької АЕС. Позивач виконав роботи на загальну суму 10 316 637,24 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), підписаними сторонами 30.12.2021. Відповідно до п. 2.4 договору оплата мала бути здійснена протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки, тобто не пізніше 28.02.2022. Відповідач зобов'язання з оплати не виконав, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі № 908/3166/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" суму основного боргу в розмірі 10 316 637,24 грн, 3% річних у розмірі 1 121 828,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 566 102,63 грн та судовий збір у розмірі 204 054,82 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026, АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (далі - апелянт, скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та ухвалити нове рішення з урахуванням позиції скаржника.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі № 908/3166/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 призначено справу № 908/3166/25 до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2026 о 12 год. 30 хв.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 908/3166/25 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі № 908/3166/25 залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору покладено на апелянта.
26.03.2026 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" про ухвалення додаткового рішення, де заявник просив ухвалити у справі № 908/3166/25 додаткове рішення про стягнення з Акціонерого товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Запорізька АЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду судового рішення апеляційним судом у розмірі 5 500,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально - монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги у справі №908/3166/25 у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
01.04.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія " Енергоатом" надано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, в якому просить зменшити заявлений розмір витрат правничої допомоги до мінімально можливого розміру.
Заперечення обгрунтоване тим, що заявником в якості додатків долучено копію договору б/н від 06.10.2025, укладеного між ТОВ «НМВП «Електропівденмонтаж» та Адвокатським об'єднанням «Фінанси і право» в особі Адвоката Ференця Олександра Євгеновича про надання послуг, пов'язаних із стягненням в судовому порядку заборгованості на користь Замовника з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» щодо оплати виконаних Замовником робіт, Акту надання-прийому професійних правничих послуг від 25.03.2026 на суму 5 500,00 грн. Однак доданий договір б/н від 06.10.2025 не містить відомостей стосовно того, за яким Договором на виконання робіт, укладеним між Позивачем та Відповідачем надається правнича допомога.
Крім того, звернено увагу суду, що позивачем в Акті про надання правничої допомоги зазначена вартість відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 3 000,00 грн і участь в судовому засіданні в розмірі 2 500,00 грн, однак, на переконання відповідача, зазначена вартість послуг є завищеною, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу позивач повторив свою позицію, озвучену в судовому засіданні в суді першої інстанції та викладену в процесуальних документах, наявних в матеріалах справи, а участь в судовому засіданні, яка відбувалась в режимі відеоконференцзв'язку не зайняло багато часу та також звелося до стислого оголошення своєї позиції, підтриманої рішенням суду першої інстанції. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу у цій справі не відповідають критерію розумності.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3166/25 в апеляційній інстанції та відповідні заперечення відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
У позовній заяві Позивачем зазначений попередній розмір заявлених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн (Сорок тисяч гривень 00 копійок), який складається з оплати таких послуг: складання позовної заяви з детальним розрахунком заборгованості- 5 000,00 грн; складання відповіді на відзив, апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги або відзиву на касаційну скаргу - 3 000,00 грн за кожний документ (всього орієнтовно 3 документа); представництво інтересів Позивача в суді - 2 500,00 грн за кожне судове засідання (всього орієнтовно 8 засідань у трьох інстанціях).
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів бере до уваги, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголосила:
- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п'яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту постановлення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04.06.2025 у справі №912/2005/24, постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 12.03.2025 у справі №910/87/24, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, від 15.04.2025 у справі №910/6138/24).
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення можуть бути прийняті докази понесення витрат на правничу допомогу, які датовані після його ухвалення або, якщо вони датовані до ухвалення судового рішення, - в разі визнання поважними підстав їх неподання до судових дебатів, в інакшому випадку (якщо докази датовані до ухвалення судового рішення і сторона не заявляє клопотання про визнання поважними підстав неподання таких доказів до судових дебатів) - такі докази не можуть бути прийняті судом і в задоволенні відповідної заяви сторони слід відмовити.
Суд звертає увагу, що постанову суду ухвалено 25.03.2026, а 26.03.2026 позивачем подане суду клопотання (зареєстроване 26.03.2026), отже, останнім дотримано строк, визначений у ч.8 ст.129 ГПК України.
До клопотання від 26.03.2026 про долучення доказів заявником надані:
1. Виписка з ЄДР.,
2. Акт ФИП справа 3166,
3. договір з адвокатом,
4. оплата відзив на апеляційну скаргу,
5. оплата засідання 25.03.2026,
6. рахунок відзив на апеляційну скаргу,
7. рахунок засідання 25.03.2026,
8. Квитанція про надсилання стороні АТ "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ",
9. Квитанція про надсилання стороні ТОВ "НАЛАГОДЖУВАЛЬНО-МОНТАЖНЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ" .
Таким чином, докази прийняття позивачем правничих послуг створені після ухвалення судового рішення (постанови), що є підставою для їх прийняття судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2025 між адвокатським об'єднанням "Фінанси і право" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" укладено договір про надання правовї допомоги.
Відповідно до п. 1.1 визначено предмет Договору. Адвокат надає Замовнику юридичні послуги, пов'язані із стягненням в судовому порядку заборгованості на користь Замовника з Акціонерного -товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - Боржник) щодо оплати виконаних Замовником робіт.
Пунктом 1.2 визначено, що для захисту інтересів Замовника з питань, передбачених пунктом 1.2 цього Договору, Адвокату надаються повноваження:
- представляти Замовника перед юридичними і фізичними особами, в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судових органах України усіх інстанцій з усіма правами, які надано законом учаснику провадження, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяви про порушення справи про банкрутство, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, оскарження рішень, постанов і ухвал суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання;
- підписувати та подавати від імені Замовника будь-які документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення,' пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше;
- вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання;
- отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки;
- сплачувати від імені Замовника та отримувати належні йому платежі;
- вчиняти інші дії в інтересах Замовника.
При виконанні зобов'язань, передбачених в п.1.2. Договору, Адвокат керується національним законодавством України і цим Договором ( п.1.3 договору).
Замовник зобов'язується: своєчасно забезпечувати Адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим Договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числу, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Адвоката ( п.1.4 договору).
Відповідно до пункту 3 Договору за надання правової допомоги сторони погодили такий об'єм та вартість надання професійної правничої допомоги:
- складання позовної заяви з детальним розрахунком заборгованості - 5 000,00 грн;
- складання відповіді на відзив, апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги або відзиву на касаційну скаргу, інших заяв по суті справи- 3 000,00 грн за кожний документ;
- представництво інтересів Замовника під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також апеляційної та касаційної інстанції в режимі відеоконференції - 2 500,00 грн за кожне судове засідання.
Сторонами окремо узгоджено, що участь адвоката в судовому засіданні, яке не відбулося з причин, що не залежать від Адвоката, оплачується Замовником на загальних підставах, за винятком випадку, коли Адвоката було попереджено про те, що засідання не відбудеться, не менше, аніж за день до запланованої дати засідання.
Оплата здійснюється на умовах авансування, якщо інші строки не погоджені сторонами окремо.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань. Договір може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства України.
Таким чином, розмір витрат на правову допомогу, яку позивач поніс і вважає необхідним компенсувати за рахунок відповідача, складає 5 500,00 грн, який є фіксованим.
За змістом акту надання-прийому професійних правничих послуг від 25.03.2026 по Договору від 06.10.2025 Адвокатом були надані послуги, а Замовник прийняв наступні правничі послуги по Договору:
складання відзиву на апеляційну скаргу АТ "ПАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3166/25;
Вартість послуги згідно з договором: 3 000,00 грн.;
Виконавець: адвокат Ференець Олександр Євгенович.
Представництво інтересів Замовника в Центральному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги (одне судове засідання 25.03.2026);
Вартість послуги згідно з договором: 2 500,00 грн.;
Виконавець: адвокат Ференець Олександр Євгенович.
Загальна вартість послуг, передбачених цим актом, становить 5 500.00 грн, без ПДВ.
Відповідно, розподілу підлягає 5500 грн витрат, понесених ТзОВ "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" на отримання правничої допомоги.
Діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Адвокатом виставлено позивачу рахунок №07/02 від 25.02.2026 на суму 3000 грн., рахунок №04/04 від 04.03.2026 на суму 2500грн.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді апеляційної інстанції адвокатом Ференець Олександром Євгеновичем згідно з ордером від 14.10.2025.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням задоволення позову і залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати покладаються на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/22, з посиланням на постанову об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, вартість яких складає 5500грн.
Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
З огляду на викладене, обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені позивачем згідно з положеннями ст.74 ГПК України. Доводи Відповідача щодо завищення розміру цих витрат є декларативними, не підтверджені доказами.
Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги позивача та вважає необхідним стягнути з відповідача 5500,00 грн понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції.
При цьому, доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу не приймаються, з урахуванням висновків, наведених у додатковій постанові ВП ВС від 08.10.2025 по справі №910/2546/22, зокрема, що: - самі лише посилання сторони на неспівмірність витрат на правничу допомогу та незгода з їх розміром без надання доказів такої неспівмірності не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; - твердження про те, що правова позиція сторони була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат був обізнаний з обставинами справи, самі по собі не спростовують обґрунтованості заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу; - cтягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, проте сама наявність такого твердження без доказів надмірності тягаря для платника не є підставою для відмови у стягненні витрат.
Оскільки відповідачем жодним доказом не підтверджена неспівмірність витрат на правничу допомогу і наявність ознак надмірного тягаря для заявника (відповідача), безвідносно до його статусу, такі доводи вважаються декларативними і не заслуговують на увагу.
Зважаючи на вищенаведене, з урахуванням матеріалів справи, а також наведених вище норм чинного законодавства та практики Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів зазначає, що клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" про включення до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрат на професійну правничу допомогу адвоката та ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3166/25 слід задовольнити, стягнувши з Акціонерого товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Запорізька АЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду судового рішення апеляційним судом у розмірі 5 500,00 грн.
Керуючись ст.129, 244, 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" про включення до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрат на професійну правничу допомогу адвоката та ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3166/25 - задовольнити.
Стягнути з Акціонерого товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Запорізька АЕС" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (69126, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд.161 офіс 10) витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду судового рішення апеляційним судом у розмірі 5 500,00 грн.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО
Суддя А. О. КОШЛЯ