вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа№ 910/11765/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Беззубець О.Л.;
від відповідача: Гирман В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року (повний текст рішення складено 17.11.2025 року)
у справі №910/11765/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний Європейський Університет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол"
про стягнення позики за договорами,-
Приватний заклад вищої освіти "Міжнародний Європейський Університет" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної позики: 1 900 000,00 грн - основного боргу, 122 833,49 грн - інфляційних втрат, 35 912,69 грн - 3% річних за договором № 20/12/23 від 20.12.2023 року; 8 170 000,00 грн - основного боргу, 425 043,50 грн - інфляційних втрат, 130 272,33 грн - 3% річних за договором № 26/01/24 від 26.01.2024 року.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов вказаних вище договорів в частині строків повернення позики.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол" на користь Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний Європейський Університет" заборгованість по договору про надання безвідсоткової поворотної позики від 20.12.2023 року №20/12/23 в розмірі 1 900 000,00 грн основного боргу, 118 787,83 грн інфляційних втрат, 35 756,95 грн 3 % річних; заборгованість по договору про надання безвідсоткової поворотної позики від 26.01.2024 року № 26/01/24 в розмірі 8 170 000,00 грн основного боргу, 407 853,41 грн інфляційних втрат, 129 600,82 грн 3 % річних та судовий збір в сумі 129 143,98 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приол" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, представник скаржника вказав, що справа №910/11765/25 була розглянута за відсутністю відповідача, як учасника справи, не повідомленого належним чином судом про дати і час судових засідань у зв'язку з чим позбавив відповідача права на захист.
Водночас, представник скаржника наголосив, що суд першої інстанції недослідив можливу фіктивність відповідних правочинів (договорів про надання безвідсоткової поворотної позики).
При цьому, скаржник вказав, що суд не дослідив фінансовий стан відповідача та можливість застосування ст. 233 Господарського кодексу України (зменшення розміру штрафних санкцій).
Разом з цим, за твердженням представника скаржника, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо інфляційних втрат та 3% річних, що було прямо заборонено умовами договорів про надання безвідсоткової поворотної позики.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року у справі №910/11765/25 залишено без руху.
Апелянтом усунено недоліки та подано до суду докази оплати судового збору у розмірі 193715,97 грн.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року у справі №910/11765/25.
20.02.2026 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року у справі №910/11765/25 без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що відповідно до запиту позивача на отримання інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, апелянт відповідач має зареєстрований, зареєстрований 08.04.2025 року 14:20, тому всі процесуальні документи у відповідності до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі виклики (повістки) та рішення господарського суду у справі № 910/11765/25, доставлялись в його Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС вчасно, у відповідності до встановлених Господарським процесуальним кодексом України строків.
Враховуючи вище викладене, за переконанням представника позивача, твердження відповідача, що господарський суд міста Києва розглянув справу за відсутності відповідача без належного його повідомлення є нікчемними та такими, що вводять суд в оману.
При цьому, представник позивача вказав, що судом першої інстанції під час розгляду справи №910/11765/25 було правомірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування заявлених вимог або ж доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договорами позики. Таких же документів, не зважаючи на сумбурний зміст апеляційної скарги, не містить і апеляція. Твердження скаржника в апеляційній скарзі, що під час винесення оскаржуваного рішення по справі №910/11765/25, суд не дослідив всі обставини справи та фактично переніс тягар доказування на відповідача є нікчемними та такими, що базуються на шахрайському намірі введення суду в оману.
Також представник позивача зауважив, що твердження скаржника у апеляційній скарзі, що суд першої інстанції, задовольнив позовні вимоги щодо інфляційних втрат, пені в розмірі 0,1% та 3% річних, прямо заборонено умовами договорів про надання безвідсоткової поворотної позики є нікчемними, оскільки таких заборон умови договору не містять.
11.02.2026 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 року відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на підставі поданої сторонами заяви строк розгляду справи №910/11765/25 було продовжено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 року призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року у справі №910/11765/25 на 01.04.2026 року.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1083/26 від 31.03.2026 року, у зв'язку перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11765/25.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 року сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року у справі №910/11765/25 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М. Майданевич А.Г.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2026 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2023 року між Приватним закладом вищої освіти "Міжнародний Європейський Університет" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приол" (позичальник) був укладений договір про надання безвідсоткової поворотної позики № 20/12/23 (далі - договір № 20/12/23), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову позику, а останній зобов'язується повернути надані грошові кошти в повному обсязі, порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.2 договору № 20/12/23 сума позики - 3 450 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору № 20/12/23 загальна сума позики, наданої позичальнику на умовах цього договору, підлягає поверненню позикодавцю у строк до 20.12.2024 року в повному розмірі, не залежно від терміну надання окремих частин такої позики.
Сторона яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено (п. 5.1 договору № 20/12/23).
Згідно п. 8.7 договору № 20/12/23 останній складено при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін.
Так, вищевказаний договір підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позикодавцем було перераховано позичальнику 3450 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3643 від 25.12.2023 року (наявна в матеріалах справи).
Згідно платіжної інструкції № 45 від 10.05.2024 року позичальником повернуто 1070 000,00 грн, а згідно платіжних інструкцій № 58, 59 від 06.06.2024 року додатково повернуто 480 000,00 грн (а.с. 16).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2024 року між Приватним закладом вищої освіти "Міжнародний Європейський Університет" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приол" (позичальник) був укладений договір про надання безвідсоткової поворотної позики № 26/01/24 (далі - договір № 26/01/24), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову позику, а останній зобов'язується повернути надані грошові кошти в повному обсязі та порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.2 договору № 26/01/24 сума позики складає 8 170 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору № 26/01/24 загальна сума позики, наданої позичальнику на умовах цього договору, підлягає поверненню позикодавцю у строк до 25.01.2025 року в повному розмірі, не залежно від терміну надання окремих частин такої позики.
Сторона яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено (п. 5.1 договору № 20/12/23).
Згідно п. 8.7 договору № 20/12/23 останній складено при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін.
Так, вищевказаний договір підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позикодавцем було перераховано на розрахунковий рахунок позичальника 8 170 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 3805 від 23.02.2024 року, № 3817 від 28.02.2024 року, № 3846 від 11.03.2024 року (наявні в матеріалах справи).
18.06.2025 року позивачем було надіслано відповідачу претензії за вищевказаними договорами з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 1 900 000,00 грн та 8 170 000,00 грн.
Відповідач в свою чергу відповіді на претензії не надав кошти не сплатив.
Так, за твердженням позивача, станом на дату звернення до суду з позовом кошти за договорами № 26/01/24 та № 20/12/23 не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, матеріалами справи підтверджується укладення між Приватним закладом вищої освіти "Міжнародний Європейський Університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приол" були укладені договори про надання безвідсоткової поворотної позики № 26/01/24 від 26.01.2024 року та № 20/12/23 від 20.12.2023 року.
Докази повернення коштів відсутні.
З огляду на викладене, враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договорами № 20/12/23 та № 26/01/24, відсутність доказів повернення відповідачем позики у визначені сторонами строки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1 900 000,00 грн та 8 170 000,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, колегія суддів наголошує, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 22.10.2022 року у справі № 229/1026/21, від 27.11.2024 року у справі № 204/8017/17.
Принцип jura novit curia («суд знає закони»), зокрема, полягає у тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum dabo tibi ius).
Неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин пункт 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України).
Так, Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року, «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.04.2022 року, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому відповідними указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що Верховний Суд в постанові від 06.09.2023 року у справі №910/8349/22 вказував на те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Отже, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати всупереч пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в період дії воєнного стану, яким встановлено, що боржник за певними видами договорів звільняється від відповідальності передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, нараховані позивачем в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати за неповернення у строк кредитних коштів не відповідають вимогам чинного законодавства під час дії воєнного стану.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за спірними договорами.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення повністю, що суд першої інстанції недослідив можливу фіктивність відповідних правочинів (договорів про надання безвідсоткової поворотної позики), колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів фіктивності відповідних договорів тощо.
Доводи, наведені у апеляційній скарзі, без підтвердження будь-якими доказами, є лише припущеннями відповідача щодо фіктивності договорів про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу.
При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що справа №910/11765/25 була розглянута за відсутністю відповідача, як учасника справи, не повідомленого належним чином судом про дати і час судових засідань у зв'язку з чим позбавив відповідача права на захист, оскільки всі ухвали у цій справі, зокрема про призначення судового засідання на 17.11.2025 року, відповідач отримав у власний електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.
У ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. Боржник має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, отже, всі судові рішення і процесуальні документи у цій справі направлялись судом до вказаного електронного кабінету.
Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд позовної заяви судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо скасування оскаржуваного рішення повністю не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів частково погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
За таких обставин рішення в частині стягнення судового збору підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приол" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року у справі №910/11765/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 року у справі №910/11765/25 скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних по договорам про надання безвідсоткової поворотної позики від 20.12.2023 року №20/12/23 та від 26.01.2024 року № 26/01/24 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.
Змінити рішення в частині стягнення судового збору, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» (вул. Магнітогорська, буд. 1-Б, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 44292267) на користь Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» (вул. Академіка Глушкова, буд. 42, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код 42947833) 120840 (сто двадцять тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Стягнути з Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» (вул. Академіка Глушкова, буд. 42, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код 42947833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приол» (вул. Магнітогорська, буд. 1-Б, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 44292267) 12455 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн 97 коп. судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/11765/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич
Дата підписання 06.04.2026 року.