вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" квітня 2026 р. Справа№ 910/11994/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АССА ПП»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025
у справі № 910/11994/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АССА ПП»
про стягнення 58 409,01 грн
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АССА ПП» (далі-відповідач) про стягнення 58 409,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 10.11.2022 № 552369, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача залишок неоплаченого поставленого товару у розмірі 19 470,88 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 38 938,13 грн, нарахований на суму основного боргу за 4 видатковими накладними.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АССА ПП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» 10 765,18 грн - основного боргу, 18 127,91 грн - штрафу та 1 497,86 грн - витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги судом першої інстанції встановлено доведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт здійснення постачання відповідачу товару за видатковою накладною №FTM00108801/25, та, відповідно виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за цей товар в частині стягнення з відповідача 10 765,18 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу суд відмовив у зв'язку з недоведеністю належними та допустимими доказами. При цьому, за розрахунком суду розмір штрафу, в межах періоду розрахунку позивача, враховуючи дати здійснення часткових оплат, становить у розмірі 18 127,91 грн і в такому розмірі вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню, в решті вимог про стягнення штрафу судом відмовлено, у зв'язку з безпідставним нарахуванням.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «АССА ПП» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/11994/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступним.
На думку скаржника, суд першої інстанції під час розгляду справи неодноразово порушував процесуальні норми, що призвело до незаконного винесення рішення всупереч встановлених процесуальних норм та чинного законодавства, а також рекомендацій стосовно уникнення надлишкового формалізму під час розгляду справи.
Скаржник зауважує, що факт отримання товару відповідачем за видатковою накладною №FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 10 765,18 грн не підтверджується жодним належним доказом. Сума отриманого товару ним товару з ПДВ складає 5 382,08 грн, тому, здійсненням оплати частково за фактично отриманий товар відповідач підтвердив отримання товару на суму 5 383,00 грн та оплатив його. Інший товар вписаний у видаткову накладну скаржник вказує, що не отримував.
Скаржник зазначає, що можливо в один день 02.04.2025 товар отримував Колосов А.А. як представник відповідача та гр-н Шинкаренко А.В., як первісно зазначив позивач, та помиляючись що Шинкаренко А.В. є представником відповідача, позивач товарні позиції отримані Шинкаренком А.В. включив у видаткову накладну №FTM00108801/25 від 02.04.2025 та у рахунок фактуру 000256975/25 від 02.04.2025
Крім того, скаржник наголошує, що встановлена позивачем процентна ставка є непомірною та підлягає зменшенню до подвійної облікової ставки НБУ та складає 1 554,32 грн за встановлений судом першої інстанції період прострочення 170 днів.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про неотримання взагалі товару за спірними видатковими накладними. Натомість, в апеляційній скарзі відповідач визнав факт отримання від позивача товарів, але частково згідно видаткової накладної №/25 від 03.04.2025 у розмірі 5 383,00 грн, а інший товар вписаний у видаткову накладну він не отримував, проте доказів неотримання товару в цілому за даною видатковою накладною відповідачем не надано.
Також позивач зазначає, що припущення відповідача про те, що можливо одну частину товару отримав ОСОБА_1 , а іншу частину товару за тією ж видатковою накладною отримав хтось інший не заслуговують на увагу, оскільки вказано чітко особу, яка товар отримала - Колосов А.А.
Крім того, позивач вказує, що в матеріалах справи наявний рахунок-фактура №000256975/25 від 02.04.2025 на суму 16 148,18 грн, який за переліком товару, його кількістю та вартістю є тотожнім за змістом до спірної видаткової накладної. Відповідачем 20.06.2025 у сумі 2 883,00 грн та 26.06.2025 у сумі 2 500,00 грн здійснено оплати у загальному розмірі 5 383,00 грн, з призначенням платежів: «оплата за запчастини згідно рахунку від 02.04.2025 №000256975/25». Таким чином, позивач вважає, що відповідачем частково оплачено рахунок-фактура №000256975/25 від 02.04.2025 за товар, поставлений за спірною видатковою накладною № FTM00108801/25 від 03.04.2025 пізніше ніж дата видаткової накладної, що, на його думку, свідчить про визнання відповідачем здійсненої поставки, а також недобросовісність дій відповідача в частині тверджень про відсутність поставленого товару за цією видатковою накладною.
Позивач також зауважує, що відповідачем не заперечувалась в суді першої інстанції сума штрафу та він не просив ї зменшити. При цьому, зазначаючи про зменшення суми штрафу відповідач не наводить жодних підстав для такого зменшення суми штрафу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/11994/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., суддів: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АССА ПП» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/11994/25. Розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано матеріали справи №910/11994/25 у Господарського суду міста Києва.
Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/11994/25 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 552369, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість.
Згідно з п. 1.3 договору, первісний асортимент, найменування та ціна товару визначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, предметом є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів, далі за текстом «товар», за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури позивача.
Умовами пункту 1.3. договору визначено, що товар передається відповідачу партіями на підставі замовлень на кожну партію (далі замовлення). Замовлення передається засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою. У замовленні відповідача зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару.
Згідно з пунктами 2.1 - 2.2 договору, товар передається позивачем відповідачу за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.
Відповідно до пунктів 4.2 - 4.3 договору, передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість. Право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі переходить від позивача відповідачу з моменту передачі йому товару.
Моментом отримання товару вважаться момент підписання представником відповідача видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) в порядку пункту 2 статті 664 Цивільного кодексу України (пункт 5.7 договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору, товар передається, на умовах оплати згідно пункту 5.5 договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур'єрськими фірмами.
Згідно з пунктом 5.5 договору, оплата товару здійснюється відповідачем на основі договору та видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перарахунку коштів на рахунок позивача. Відповідач здійснює оплату протягом 5 календарних днів з отримання товару.
Відповідно до пунктів 10.1-10.2, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. У випадку, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
Позивач стверджує про поставку відповідачу товару на загальну суму 24 853,88 грн за видатковими накладними № FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 16 148,18 грн, № FTM00108803/25 від 03.04.2025 на суму 6 643,84 грн, № FTM00113090/25 від 08.04.2025 на суму 1 294,24 грн та № FTM00113040/25 від 08.04.2025 на суму 767,62 грн.
За твердженнями позивача товар за даними видатковими накладними 18.08.2025 відповідачем оплачено частково у розмірі 5 383,00 грн.
Звертаючись з позовом, позивач вказав, що відповідачем порушено умови договору від 10.11.2022 № 552369, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача залишок неоплаченого поставленого товару у розмірі 19 470,88 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 38 938,13 грн, нарахований на суму основного боргу за 4 видатковими накладними.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач стверджує про поставку відповідачу товару на загальну суму 24 853,88 грн за видатковими накладними № FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 16 148,18 грн, № FTM00108803/25 від 03.04.2025 на суму 6 643,84 грн, №/25 від 08.04.2025 на суму 1 294,24 грн та № FTM00113040/25 від 08.04.2025 на суму 767,62 грн.
За твердженнями позивача товар за даними видатковими накладними 18.08.2025 відповідачем оплачено частково у розмірі 5 383,00 грн.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача залишку неоплаченого поставленого товару у розмірі 19 470,88 грн.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про неотримання товару за спірними видатковими накладними.
При цьому, господарським судом першої інстанції встановлено, що спірні видаткові накладні не містять підпису з боку відповідача.
В якості доказу підтвердження здійснення постачання товару за спірними видатковими накладними позивачем долучено до матеріалів справи зареєстровані податкові накладні.
Судом першої інстанції враховано зазначені докази, разом із тим, колегія суддів зазначає, що зареєстровані податкові накладні не є первинними та основними доказами здійснення господарської операції і мають враховуватись судом як доказ у сукупності з іншими документами.
Сторонами визначено в умовах договору (пункт 5.7), що моментом отримання товару вважаться момент підписання представником відповідача видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) в порядку пункту 2 статті 664 Цивільного кодексу України.
Позивач стверджує, що товар за спірними накладними фактично було отримано Шинкаренко А.В., який був директором відповідача станом на момент підписання договору. Про зміну керівництва відповідача позивачу відомо не було, що на його думку, є порушенням пункту 9.3 договору з боку відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, що як на момент спірного постачання так і станом на зараз, директором відповідача є Колосов Анатолій Анатолійович. Протилежного суду не доведено. Доказів на спростування не подано.
Водночас, позивачем долучено до матеріалів справи спірну видаткову накладну № FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 16 148,18 грн, виготовлену на різних бланках та в різних редакціях. На копії даної видаткової накладної, долученої позивачем до клопотання про приєднання письмових доказів від 29.10.2025, у місці ідентифікації особи отримувача товару зазначено посаду та прізвище чинного директора відповідача - директор Колосов А.А.
У матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 000256975/25 від 02.04.2025 на суму 16 148,18 грн, який за переліком товару, його кількістю та вартістю є тотожнім по змісту до спірної видаткової накладної №FTM00108801/25 від 03.04.2025 на суму 16 148,18 грн.
У свою чергу, матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем 20.06.2025 у сумі 2 883,00 грн та 26.06.2025 у сумі 2 500,00 грн оплати у загальному розмірі 5 383,00 грн. з призначеннями платежів - оплата за запчастини згідно рахунку від 02.04.2025 № 000256975/25 (довідки банку від 05.09.2025 № 86-17596/25 та від 29.10.2025 № 02-21203/25 про надходження коштів на рахунок за період часу з 27.09.2023 по 01.09.2025).
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем частково оплачено виставлений позивачем рахунок-фактура № 000256975/25 за товар, поставлений за спірною видатковою накладною №FTM00108801/25 пізніше ніж дата видаткової накладної, що у свою чергу свідчить про визнання відповідачем здійсненної поставки, а також, про недобросовісність та непослідовність його дій в частині тверджень про відсутність поставленого товару за цією видатковою накладною.
Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем, поза розумним сумнівом, доведено, що грошові кошти у розмірі 5 383,00 грн сплачено відповідачем в якості часткової оплати за спірною видатковою накладною, а також, що товар за нею було поставлено відповідачу.
Стосовно інших видаткових накладних, зокрема, № FTM00108803/25 від 03.04.2025 на суму 6 643,84 грн, № FTM00113090/25 від 08.04.2025 на суму 1 294,24 грн та № FTM00113040/25 від 08.04.2025 на суму 767,62 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено суду належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт здійснення постачання відповідачу товару, та, відповідно виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за цей товар.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.5 договору, оплата товару здійснюється відповідачем на основі договору та видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок позивача. Відповідач здійснює оплату протягом 5 календарних днів з отримання товару.
Отже, враховуючи дату видаткової накладної №FTM00108801/25 (03.04.2025), а також пункт 5.5 договору, строк здійснення оплати відповідачем є таким, що настав 08.04.2025, прострочення почалось з 09.04.2025.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не здійснено повну оплату поставленого товару за видатковою накладною №FTM00108801/25 від 03.04.2025, у зв'язку із чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 10 765,18 грн, водночас, відповідачем протилежного суду не доведено, доказів повної оплати не надано.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт здійснення постачання відповідачу товару за видатковою накладною №FTM00108801/25, та відповідно виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за цей товар.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за видатковою накладною №FTM00108801/25 від 03.04.2025 у розмірі 10 765,18 грн доведена належними та допустимими доказами, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача наведеної суми боргу підлягає задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу суд першої інстанції вірно відмовив.
У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 38 938,13 грн, нарахований на суму основного боргу за 4 видатковими накладними.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що нарахування, здійснені на заборгованість за видатковими накладними № FTM00108803/25 від 03.04.2025 на суму 6 643,84 грн, № FTM00113090/25 від 08.04.2025 на суму 1 294,24 грн та № FTM00113040/25 від 08.04.2025 на суму 767,62 грн, не підлягають задоволенню, як похідні від основних вимог. В іншій частині вимог щодо нарахованого штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів відповідач окрім пені сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару, за кожен день такого протермінування.
Так, позивач просить стягнути з відповідача штраф, нарахований на заборгованість за видатковою накладною №FTM00108801/25, у розмірі 24 761,80 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи дати здійснення часткових оплат, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково у розмірі 18 127,91 грн, оскільки при розрахунку штрафу, позивачем невірно визначено початок прострочення зобов'язання. Останнім днем оплати було 08.04.2025, прострочення почалось з 09.04.2025, а не з 08.04.2025, як визначено позивачем.
Також позивачем помилково віднесено здійснені відповідачем оплати, зокрема, 20.06.2025 у сумі 2 883,00 грн та 26.06.2025 у сумі 2 500,00 грн, як одну оплату, здійснену 18.08.2025, у загальному розмірі 5 383,00 грн. Разом із тим, оплати були здійснені двома частинами не 18.08.2025, як зазначено позивачем, а 20.06.2025 та 26.06.2025, що підтверджується довідками банку від 05.09.2025 № 86-17596/25 та від 29.10.2025 № 02-21203/25.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про зменшення суми штрафу, оскільки дані вимоги відповідача не були предметом розгляду у першій інстанції, ним не було заявлено клопотання про зменшення суми штрафу. При цьому, відповідач в апеляційній скарзі не наводить обставин, які суд мав би врахувати для зменшення суми штрафу.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АССА ПП» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025у справі № 910/11994/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025у справі № 910/11994/25 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АССА ПП» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025у справі № 910/11994/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025у справі № 910/11994/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи 910/11994/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко