вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" березня 2026 р. Справа№ 910/737/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Симончук О.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
від відповідача: Натина А.О.
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026
про забезпечення позову
у справі № 910/737/26 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА»
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
28.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову.
В поданій заяві позивач просить суд:
1) вжити заходи забезпечення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» заборгованість з орендної плати за Договором оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20.05.2025;
2) накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» в розмірі 8 672 092,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 поновлено провадження в справі № 910/5449/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» про забезпечення позову задоволено повністю. Накладено арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» в розмірі 8 672 092,50 гривень.
Ухвала мотивована тим, що суд не вбачає підстав для застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відсутні докази того, що відповідні заходи можуть призвести до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/737/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» про забезпечення позову. Судові витрати віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ».
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20.05.2024. Відповідно до умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування обладнання і інше рухоме майно, перелік якого наведено в актах приймання - передачі обладнання в оренду. Згідно з п. 4.1. договору оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20.05.2024, розмір орендної плати за об'єкт оренди в цілому визначається у відповідних актах, які підписуються та скріплюються печатками сторін один раз на місяць. Згідно з пунктом 4.2. договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку кожного календарного місяця, в якому орендар користується об'єктом оренди, протягом 10 днів від моменту підписання сторонами акту наданих послуг. Позивач та відповідач не визначали розмір орендної плати за об'єкт оренди та не підписували відповідні акти за період січень 2025-грудень 2025, а тому відповідно до умов п. 4.2 договору строк виконання зобов'язання з оплати не настав. У зв'язку з цим, відсутні підстави вважати, що відповідач відмовлявся від прийнятих на себе зобов'язань за договором та не виконував їх належним чином. При цьому, заява про забезпечення позову ґрунтується лише тільки на наявності спору між сторонами та не містить належного обґрунтування підстав заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову.
Скаржник вказує на те, що при цьому, самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідач зазначає про наявність грошових коштів, достатніх для виконання судового рішення у разі задоволення позову в межах спірної суми, що підтверджується випискою по рахунку відповідача станом на 04.02.2026. Отже, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, відповідач матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, що в свою чергу виключає необхідність застосування заходів забезпечення позову та спростовує їх обґрунтованість. В свою чергу, застосовані оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову наразі можуть призвести до настання вкрай негативних наслідків для господарської діяльності відповідача та істотно порушують його права. Так, Відповідач проваджує господарську діяльність у сфері постачання готових страв, зокрема надає послуги мобільного харчування. Наразі Відповідач здійснює організацію харчування пасажирів поїздів Інтерсіті та Інтерсіті+ філії філії «Українська залізнична швидкісна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» згідно Договору № 34-УЗШК від 29.04.2024, укладеним строком до 31.05.2029 (копія додається). На виконання умов даного Договору, Відповідач має забезпечити безперебійне харчування пасажирів поїздів, що включає в себе обов'язок закупівлі продуктів харчування, оплати послуг транспортування, здійснення виплат заробітної плати працівникам, відповідальним за приготування їжі та необхідність проведення інших платежів для належного виконання своїх зобов'язань. При цьому, поїзди та залізнична інфраструктура є ключовими об'єктами критичної інфраструктури в Україні, що забезпечують життєво важливі функції, зокрема транспортування пасажирів, а зрив в організації процесу харчування несе за собою вкрай негативні наслідки.
Тож, відповідач зазначає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на таку значну суму коштів (8 672 092,50 грн) може призвести до неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договору № 34-УЗШК від 29.04.2024 внаслідок неможливості здійснювати вище перелічені платежі, що є неприйнятним, особливо в умовах воєнного стану, а також завдасть значних збитків господарській діяльності відповідача.
Скаржник зазначає, що застосовані заходи забезпечення позову не відповідають принципу адекватності, оскільки вимога щодо накладення арешту на суму 8 672 092,50 грн при заявленій позовній вимозі про стягнення 17 344 185,00 грн. жодним чином не обґрунтована, а унеможливлення розпоряджатись відповідачем грошовими коштами у такій значній сумі істотно перешкоджає здійсненню відповідачем господарської діяльності.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивачем не надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/737/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/737/26. Призначено справу № 910/737/26 до розгляду у судовому засіданні 04.03.2026 о 14 год. 00 хв.
02.03.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» (Симончука О.М.) до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - задоволено.
У судовому засіданні 04.03.2026 колегія суддів заслухала пояснення сторін по суті спору та встановила, що в матеріалах оскарження у справі № 910/737/26 відсутні копії позовної заяви та додатків до неї.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/737/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 до 24.03.2026 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. Витребувано у Господарського суду міста Києва копію позовної заяви та додатків до неї у справі № 910/737/26.
12.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла копія позовної заяви та додатків до неї у справі № 910/737/26.
Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/737/26 розглядалась протягом розумного строку.
Явка представників сторін та позиції учасників справи
У судовому засіданні 24.03.2026 відповідач просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/737/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» про забезпечення позову, в свою чергу позивач просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/737/26 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 17 344 185,00 грн.
Позовна вимога обґрунтована тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором оренди обладнання №20/05/2024-1СП від 20.05.2024 в частині внесення оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.02.2026.
28.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
В поданій заяві позивач просить суд:
1) вжити заходи забезпечення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» заборгованість з орендної плати за Договором оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20.05.2025;
2) накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» в розмірі 8 672 092,50 грн.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що фактично у відповідача знаходяться як саме майно, так і грошові кошти позивача, які відповідач зобов'язаний був сплатити за користування майном позивача.
Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, а вказане може підтверджується саме листом за вих. № 22/04-1 від 22 квітня 2025 року, де відповідач сам виказує заперечення повертати майно позивача, а також небажання сплачувати орендну плату загалом, оскільки, на його думку сторони не дійшли згоди щодо вартості оренди, а також небажання підписувати акти на підтвердження орендного користування майном саме через відсутність згодженої вартості оренди.
З матеріалів справи вбачається, що заявлений позивачем захід забезпечення позову є співмірним із заявленою позовною вимогою.
Обраний позивачем у цій справі вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки при застосуванні такого заходу арештовані грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ними.
Обраний позивачем у цій справі вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки при застосуванні такого заходу арештовані грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ними.
Також на час розгляду заяви відсутні підстави вважати, що розпорядження відповідачем грошовими коштами у розмірі 8 672 092,50 грн може привести до негативних наслідків для нього, які будуть неспівмірними з метою забезпечення позову у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» про забезпечення позову задоволено повністю. Накладено арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» в розмірі 8 672 092,50 гривень.
Дослідивши матеріали оскарження, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц).
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Предметом позовних вимог у даному випадку є майнова вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди обладнання № 20/05/2024-1СП від 20.05.2024 в розмірі 17 344 185,00 грн.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, майнового характеру спору, суттєвого розміру позовних вимог, вважає, що існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зменшення коштів, які наявні у відповідача.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
При цьому заявлений захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Крім того, як зазначається в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) може свідчити про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічний висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23.
Зазначене відповідає як змісту статей 136 та 137 ГПК України щодо підстав та заходів для забезпечення позову, так і сталій практиці Верховного Суду щодо забезпечення позовів, врахованій судом попередньої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Отже у спірній ситуації виконання в майбутньому судового рішення у цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
При цьому, існує вірогідність того, що відповідач може в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так як, оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами, тому доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 916/2175/25.
Крім того, з огляду на звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22). Саме відповідач має спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, проте вказаного відповідачем зроблено не було.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» про забезпечення позову містить обґрунтовані доводи, щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, заслухавши пояснення сторін, враховуючи те, що заявником доведено належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» (код ЄДРПОУ 40665499) в розмірі 8 672 092,50 грн, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку із чим підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/737/26, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі не є такими, що можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 про забезпечення позову у справі № 910/737/26 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 про відмову в забезпеченні позову у справі № 910/737/26 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТЕМ.УА» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/737/26 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/737/26 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/737/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 02.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
М.А. Руденко