ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
06 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4182/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/214 від 16.03.2026 (вх.№1093/26 від 16.03.2026) про ухвалення додаткового рішення до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026
у справі №916/4182/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС"
до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"
про стягнення 22 472 грн
У жовтні 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача попередню оплату за договором купівлі-продажу №7760-ООЕ від 01.10.2024 у сумі 22472 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 20.10.2025 відкрито провадження у справі №916/4182/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 у справі №916/4182/25 (суддя Мостепаненко Ю.І.) відмовлено у задоволенні позову; витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
05.12.2025 до суду першої інстанції від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення №21/880 від 04.12.2025 (вх.№2-1898/25 від 05.12.2025), в якій відповідач просив стягнути на його користь з позивача витрати на правничу допомогу у сумі 12000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2025 у справі №916/4182/25 (суддя Мостепаненко Ю.І.) частково задоволено заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/880 від 04.12.2025 (вх.№2-1898/25 від 05.12.2025); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погодившись з вищенаведеними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2025 у справі №916/4182/25 і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 10.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2025 у справі №916/4182/25 - без змін; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС".
16.03.2026 до апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/214 від 16.03.2026 (вх.№1093/26 від 16.03.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.
Дана заява мотивована доведеністю понесення Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 12000 грн.
Враховуючи відсутність у апеляційного господарського суду станом на час подання вищезазначеної заяви матеріалів справи №916/4182/25, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 на підставі пункту 17.9 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України відкладено вирішення питання щодо можливості розгляду заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/214 від 16.03.2026 (вх.№1093/26 від 16.03.2026) про ухвалення додаткового рішення до надходження матеріалів справи №916/4182/25 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Одеської області направити на адресу суду апеляційної інстанції матеріали даної справи.
27.03.2026 до апеляційного господарського суду з Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи №916/4182/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 вирішено здійснювати розгляд заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/214 від 16.03.2026 (вх.№1093/26 від 16.03.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4182/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
17.03.2026 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" надійшли письмові заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу б/н від 17.03.2026 (вх.№5210/25/Д4 від 17.03.2026), в яких позивач посилається на те, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірною, не відповідає критерію розумності, неспівмірна зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом на надання таких послуг, ціною позову та значимістю справи для Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі". Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" зазначає про відсутність у договорі про надання правової допомоги інформації щодо розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, що, за твердженням позивача, позбавляє можливості пересвідчитися у домовленості щодо розміру адвокатського гонорару, а також про недоведеність відповідачем факту понесення ним витрат на правову допомогу, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів оплати цих витрат.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/214 від 16.03.2026 (вх.№1093/26 від 16.03.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4182/25, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
30.12.2025 між Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" ("Клієнт") та Адвокатським об'єднанням "ПЕРШИЙ РАДНИК" ("Адвокатське об'єднання") укладено договір про надання правничої допомоги №621-ОЕМ-РП (далі - договір №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025), за умовами пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту відповідно до умов цього договору платну професійну правничу допомогу, визначену у пункті 1.2. цього договору, а Клієнт зобов'язується прийняти правничу допомогу та оплатити її у порядку та у строки, погоджені сторонами у цьому договорі.
Для цілей цього договору видами правничої допомоги, що може надаватись Адвокатським об'єднанням є зокрема, але не виключно: надання консультацій і роз'яснень Клієнту з правових питань; юридичний аналіз та розробка загальної стратегії по справі; вивчення матеріалів справи; підготовка позовної заяви, заяв по суті справи згідно з Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України та інших процесуальних документів; підготовка та подання клопотання про залучення доказів; підготовка та подання письмових пояснень по справі; підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру при розгляді справи судом, у тому числі у суді апеляційної та касаційної інстанції (в тому числі, але не обмежуючись апеляційної, касаційної скарги, відзиву на апеляційну та касаційну скарги); проведення аналізу судової практики; збір доказів шляхом направлення адвокатських запитів; підготовка до судового розгляду справи; участь у судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами судової справи за поданим позовом; підготовка та подання заяви про надання доказів понесених судових витрат; підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат по справі, клопотання про залучення доказів понесених судових витрат; виконання інших дій, що випливають зі змісту договору (пункт 1.2 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025).
Відповідно до пункту 1.3 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 Клієнт надає право, а Адвокатське об'єднання приймає на себе обов'язки здійснювати всі дії від імені і в інтересах Клієнта, у тому числі в процесі господарського судочинства. Для цього Адвокатське об'єднання має право бути представником Клієнта, зокрема, у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві/відповідачу/третій особі/заявнику/зацікавленій особі, з питань, пов'язаних із захистом прав Клієнта.
Пунктом 1.4 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 передбачено, що зміст, обсяг, вартість правничої допомоги, розмір додаткових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, відображаються сторонами у звітах про надання правничої допомоги.
В силу пункту 1.5 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 документом, що підтверджує повноваження на представництво Клієнта у справі, є довіреність, видана Клієнтом на представника Адвокатського об'єднання (адвоката), або ордер, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України.
У пункті 2.1 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 вказано права Адвокатського об'єднання, серед яких, право самостійно визначати адвоката(ів) Адвокатського об'єднання для представництва інтересів Клієнта (підпункт 2.1.2), а також право отримувати оплату наданої правничої допомоги та відшкодування (компенсацію) витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків за цим договором (підпункт 2.1.6).
Згідно з підпунктом 2.4.2 пункту 2.4 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 Клієнт має обов'язок своєчасно та у повному обсязі оплачувати витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги та представництва інтересів відповідно до умов цього договору.
За умовами пунктів 3.1-3.3 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 Адвокатське об'єднання звітує за результатами виконання доручення Клієнта і надання правничої допомоги, надаючи на погодження Клієнту звіт про надання правничої допомоги (далі - звіт). Звіт складається та підписується Адвокатським об'єднанням за результатом надання правничої допомоги, але у будь-якому випадку не пізніше першого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому було надано правничу допомогу та/або припинено її надання та/або змінено умови надання правничої допомоги. Звіт має містити детальний опис наданої правничої допомоги та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, враховуючи складність справи, час, витрачений Адвокатським об'єднанням на надання правничої допомоги, вартість наданої правничої допомоги.
Звіт про надання правничої допомоги може бути оформлений сторонами у вигляді електронного документу з обов'язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП) повноважного представника сторони. Електронні документи, підписані за допомогою КЕП за правовим статусом прирівнюються до документів у письмовій формі, оформлених та підписаних належним чином. Роздруківки/копії електронних документів, підписані за допомогою КЕП можуть бути засвідчені уповноваженим представником сторони за правилами засвідчення вірності копій документів та бути підтвердженням виконання договору сторонами. Сторона гарантує, що будь-яка особа, яка підписала документ шляхом проставлення КЕП та відправила його від імені сторони за допомогою програми або сервісу для електронного підписання є уповноваженим представником цієї сторони (пункти 3.6, 3.13, 3.15, 3.16 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 розмір винагороди Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги за дорученням Клієнта визначається сторонами окремо за кожним дорученням Клієнта та зазначається у звітах про надання правничої допомоги. Оплата наданої правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) Адвокатським об'єднанням за відповідним дорученням Клієнта протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах стягнутої на користь Клієнта суми.
Положеннями пункту 5.1 договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2026, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
16.03.2026 між Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" та Адвокатським об'єднанням "ПЕРШИЙ РАДНИК" шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису повноважних представників сторін було підписано звіт про надання правничої допомоги №27-ОЕМ, згідно з яким Адвокатським об'єднанням на виконання договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 надано Клієнту правничу допомогу у справі №916/4182/25 у Південно-західному апеляційному господарському суді загальною вартістю 12000 грн.
У даному звіті зазначено, що правова допомога надавалася адвокатом Калініченком Сергієм Миколайовичем та включала: 1) юридичний аналіз матеріалів апеляційної скарги та розробка загальної стратегії захисту інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції (витрачений час - 2 год); 2) проведення аналізу судової практики у подібних спорах (витрачений час - 2 год); 3) підготовка та подання до суду процесуальних та інших документів правового характеру по справі (відзив на апеляційну скаргу) (витрачений час - 6 год).
У матеріалах справи містяться копії витягу з наказу Адвокатського об'єднання "ПЕРШИЙ РАДНИК" про прийняття на роботу №4-к від 20.01.2021, відповідно до якого прийнято Калініченка Сергія Миколайовича на посаду адвоката з 21.01.2021, а також свідоцтва про право Калініченка Сергія Миколайовича на заняття адвокатською діяльністю.
Відзив на апеляційну скаргу у справі №916/4182/25 від імені відповідача підписаний адвокатом Калініченком Сергієм Миколайовичем, який діяв на підставі довіреності №64/2024 від 12.03.2024.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
-попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
-визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з 1) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та 2) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
-розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, посилання позивача на необхідність підтвердження за допомогою належних та достовірних доказів факту оплати відповідачем вартості правничої допомоги, пов'язаної з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки обставини розрахунків Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" з Адвокатським об'єднанням "ПЕРШИЙ РАДНИК" жодним чином не впливають на можливість проведення судом розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Як зазначалося вище, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" до апеляційного господарського суду було подано письмові заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу б/н від 17.03.2026 (вх.№5210/25/Д4 від 17.03.2026), в яких позивач наголосив, зокрема, на тому, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною та надмірною, не відповідає критерію розумності, неспівмірна зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом на надання таких послуг, ціною позову та значимістю справи для Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
Колегія суддів вбачає, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді апеляційної інстанції та розміру останніх Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" було надано низку документів, а саме: копії договору про надання правничої допомоги №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025, укладеного між відповідачем і Адвокатським об'єднанням "ПЕРШИЙ РАДНИК", разом зі складеним на виконання цього договору звітом про надання правничої допомоги №27-ОЕМ від 16.03.2026; наказу Адвокатського об'єднання "ПЕРШИЙ РАДНИК" про прийняття Калініченка Сергія Миколайовича на роботу №4-к від 20.01.2021; свідоцтва про право Калініченка Сергія Миколайовича на зайняття адвокатською діяльністю, а також довіреності №64/2024 від 12.03.2024 на представництво зазначеним адвокатом інтересів відповідача.
Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" про відсутність у договорі про надання правової допомоги інформації щодо розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, що, на переконання позивача, позбавляє можливості пересвідчитися у домовленості щодо розміру адвокатського гонорару, апеляційним господарським судом оцінюється критично, оскільки умовами зазначеного договору конкретно передбачено, що опис наданих послуг професійної правничої допомоги та їх вартість (розмір гонорару) відображаються у відповідному звіті про надання правничої допомоги, складеному за результатами надання зазначеної допомоги у конкретній справі та судовій інстанції.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до звіту про надання правничої допомоги №27-ОЕМ від 16.03.2026 до договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 гонорар адвоката за надання Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські електромережі" правової допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції встановлюється у фіксованій сумі та складає 12000 грн, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
З огляду на те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, які відрізняються порядком обчислення, беручи до уваги те, що гонорар адвоката у звіті про надання правничої допомоги №27-ОЕМ від 16.03.2026 до договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025 визначено у фіксованій сумі, фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється, у зв'язку з чим наявність/відсутність відомостей про погодинну ставку адвоката жодним чином не впливає на розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Даний висновок апеляційного господарського суду повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (постанова Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21).
Проаналізувавши опис робіт, які наведені у звіті про надання правничої допомоги №27-ОЕМ від 16.03.2026 до договору №621-ОЕМ-РП від 30.12.2025, колегія суддів зазначає про те, що відображена в ньому інформація про характер наданих адвокатом послуг повністю відповідає матеріалам справи (зокрема, відзив на апеляційну скаргу, який поданий Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" до Південно-західного апеляційного господарського суду у межах розгляду справи №916/4182/25, підписаний адвокатом Калініченком Сергієм Миколайовичем).
Між тим, доведення факту існування зобов'язання зі сплати гонорару та його документальне підтвердження саме по собі не є тотожним доведенню співмірності такого розміру витрат для цілей їх покладення на іншу сторону. Законодавець свідомо розмежував критерії фактичності витрат та їх співмірності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких конкретно визначено наступне: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Погодження сторонами фіксованого розміру гонорару не виключає можливості його часткової компенсації в межах розподілу судових витрат. Фіксований характер гонорару визначає порядок взаєморозрахунків між адвокатом і клієнтом, однак не звільняє суд від обов'язку перевірити співмірність заявленої до відшкодування суми критеріям, встановленим частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Інше тлумачення призвело б до формального підходу та фактичного усунення суду від контролю за пропорційністю процесуальних витрат, що суперечило б природі судового розсуду та принципу справедливості.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 викладено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд звертає увагу на те, що хоча договір про надання правничої допомоги ґрунтується на принципі свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, та передбачає право сторін самостійно визначати розмір гонорару, проте питання компенсації таких витрат за рахунок іншої сторони спору не є виключно сферою приватної автономії. У площині розподілу судових витрат діє публічно-правовий елемент, оскільки суд здійснює контроль за дотриманням принципів пропорційності, розумності та справедливості судового процесу. Саме тому зобов'язання, які виникли між адвокатом та клієнтом, не є безумовно обов'язковими для суду при вирішенні питання їх покладення на іншу сторону
Наділення суду дискреційними повноваженнями щодо оцінки співмірності витрат на професійну правничу допомогу є проявом принципу верховенства права та функціональної ролі суду як арбітра балансу інтересів сторін. Судовий розсуд у цій категорії питань не є довільним, а здійснюється з урахуванням визначених законом критеріїв, конкретних обставин справи та усталеної судової практики. Відмова суду від реалізації такого розсуду за наявності клопотання іншої сторони фактично нівелювала б припис частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України та суперечила б завданню господарського судочинства.
Тобто суд зобов'язаний забезпечити баланс між правом сторони на компенсацію фактично понесених витрат і недопущенням покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря, який не є об'єктивно необхідним для реалізації права на судовий захист.
Під час вирішення питання щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах кожної з окремих інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці додаткових постанов останнього, зокрема, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, від 16.03.2023 у справі №927/153/22 тощо.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Калініченко Сергій Миколайович в якості представника Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" брав участь у розгляді даної справи місцевим господарським судом, відтак обізнаність адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції позивача та ходу розгляду справи презюмується, у зв'язку з чим підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.
Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що дана справа об'єктивно не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики, адже сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою та фактично обмежується кодифікованим нормативно-правовим актом, яким регламентовано норми договірного права - Цивільним кодексом України. Зазначене підтверджується самим змістом поданого відповідачем відзиву на апеляційну скаргу.
Зміст відзиву на апеляційну скаргу фактично зводиться до підтримки висновків суду першої інстанції, викладених у рішеннях останнього, які переглядалися в апеляційному порядку, натомість доводи Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" не зумовили збільшення джерел правового регулювання спірних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування. Правова позиція відповідача також залишилась незмінною, у зв'язку з чим, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у вищенаведеному документі, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішеннях місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості яких наголошувало зазначене товариство.
Крім того, поряд з неширокою сферою правового регулювання та нескладністю характеру спірних правовідносин, апеляційним господарським судом також враховується приватноправовий характер спору у цій справі, який не викликав публічного резонансу з боку органів державної/місцевої влади або засобів масової інформації (тобто відсутність проявів публічного інтересу до справи).
Колегія суддів також вважає безпідставним включення відповідачем до заявленої ним до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу окремих послуг щодо юридичного аналізу матеріалів апеляційної скарги, розробки загальної стратегії захисту інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції та проведення аналізу судової практики у подібних спорах, оскільки зазначені послуги фактично охоплюються однією цілісною послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.
Подібний правовий висновок стосовно того, що формування правової позиції за наслідками вивчення законодавства, судової практики та проведення аналізу правової позиції іншої сторони охоплюється одночасно з послугою зі здійснення підготовки відповідного процесуального документа для подання його до суду відображено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19.
Поряд з цим, апеляційним господарським судом враховується співвідношення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу (12000 грн) з ціною позову у даній справі (22472 грн), що підтверджує неспівмірність вказаної суми судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та документальне підтвердження заявником вказаних витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд, керуючись принципами пропорційності та верховенства права, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю, що, у свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/214 від 16.03.2026 (вх.№1093/26 від 16.03.2026) та, відповідно, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" на користь відповідача вказаних витрат у розмірі 4000 грн, тим більше, що, виходячи з конкретних обставин справи, зазначена сума є справедливою, розумною та не має надмірного характеру.
Керуючись статтями 129, 221, 232, 233, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/214 від 16.03.2026 (вх.№1093/26 від 16.03.2026) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ НОВИЙ ІМПУЛЬС" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" №21/214 від 16.03.2026 (вх.№1093/26 від 16.03.2026) відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2026.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук