ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2979/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях: не з'явився;
від ТОВ «РИСОІЛ ПОРТ»: Гринько Т.В., за ордером;
від ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»: не з'явився;
від Міністерства розвитку громад та територій України: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 29 грудня 2025 року (повний текст складено 29.12.2025)
у справі № 916/2979/25
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “РИСОІЛ ПОРТ»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ»; Міністерство розвитку громад та територій України
про: розірвання договору оренди державного майна
суддя суду першої інстанції: Рога Н.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 01.04.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У квітні 2025 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «РИСОІЛ ПОРТ» про: - розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911938 від 09.10.2019р., укладеного між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "РИСОІЛ ПОРТ", зі змінами, внесеними Договором від 11.10.2019 р. про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2019р. № 209840911938, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.; - зобов'язання ТОВ "РИСОІЛ ПОРТ" повернути Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ», за актом приймання-передавання державне нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Центральна, будинок 10 (десять), а саме: адміністративно-побутова будівля (інв. № 13180, літ. 2Е) площею 336,70 кв.м.; будівля гаражу (інв. № 605, літ. 2И) площею 377,80 кв.м.; службова будівля з приміщеннями лабораторії (інв. № 4030, літ. 23), площею 72,70 кв.м.; будівля насосної (інв. № 4029, літ. 2Є) площею 283,60 кв.м.; навіс-естакади зливного фонду (інв. № 4037, літ. 2Й); будівля ТП № 4005 (інв. № 3, літ. 2К ) площею 39,40 кв.м.; побутова будівля (інв. № 4031, літ. 2Ж) площею 53,60 кв.м.; будівля вбиральні (мийка) (інв. № 4075, літ. 21) - 1 шт.; резервуари № 201 (інв. № 4034) об'ємом 2000 куб.м. кожний - 4 шт.; резервуари № 202 (інв. № 4035) об'ємом 5000 куб.м. кожний - 2 шт.; майданчик під резервуар № 202 (інв. № 4040) площею 6143,00 кв.м.; покриття асфальтне (інв. № 4038), площею 6231,00 кв.м.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2019 № 209840911938, а саме порушення п.5.3 вказаного Договору, в частині здійснення інвестиції в об'єкт оренди державної власності у розмірі 5000 000 доларів США, у зв'язку з чим, відповідно до положень статтей 782, 783 Цивільного кодексу України, статтями 24, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір може бути розірваний та у відповідача наявний обов'язок повернути державне майно за Актом приймання-передачі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/2979/25 (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911938 від 09.10.2019, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ», зі змінами, внесеними Договором про внесення змін від 11.10.2019 року до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911938 від 09.10.2019, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» повернути Державному підприємству “Морський торговельний порт «Чорноморськ» за актом приймання-передавання державне нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Центральна, будинок 10 (десять), а саме: адміністративно-побутова будівля (інв. № 13180, літ. 2Е) площею 336,70 кв.м.; будівля гаражу (інв. № 605, літ. 2И) площею 377,80 кв.м.; службова будівля з приміщеннями лабораторії (інв. № 4030, літ. 23), площею 72,70 кв.м.; будівля насосної (інв. № 4029, літ. 2Є) площею 283,60 кв.м.; навіс-естакади зливного фонду (інв. № 4037, літ. 2Й); будівля ТП № 4005 (інв. № 3, літ. 2К ) площею 39,40 кв.м.; побутова будівля (інв. № 4031, літ. 2Ж) площею 53,60 кв.м.; будівля вбиральні (мийка) (інв. № 4075, літ. 21) - 1 шт.; резервуари № 201 (інв. № 4034) об'ємом 2000 куб.м. кожний - 4 шт.; резервуари № 202 (інв. № 4035) об'ємом 5000 куб.м. кожний - 2 шт.; майданчик під резервуар № 202 (інв. № 4040) площею 6143,00 кв.м.; покриття асфальтне (інв. № 4038), площею 6231,00 кв.м. відмовлено.
Висновок суду мотивований тим, що в матеріалах справи відсутні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ», зазначених у п.9.4 Договору оренди (підстви розірвання Договору), у зв'язку з чим відсутні істотні порушення відповідачем умов Договору, які могли б бути підставами для його розірвання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 16.01.2026 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/2979/25. Прийняти нове судове рішення, яким позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, задовольнити. Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911938 від 09.10.2019р., укладеного між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «РИСОІЛ ПОРТ», зі змінами, внесеними Договором від 11.10.2019 р. про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2019р. № 209840911938, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. Зобов'язати ТОВ «РИСОІЛ ПОРТ» повернути Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ», за актом приймання-передавання державне нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Центральна, будинок 10 (десять), а саме: адміністративно-побутова будівля (інв. № 13180, літ. 2Е) площею 336,70 кв.м.; будівля гаражу (інв. № 605, літ. 2И) площею 377,80 кв.м.; службова будівля з приміщеннями лабораторії (інв. № 4030, літ. 23), площею 72,70 кв.м.; будівля насосної (інв. № 4029, літ. 2Є) площею 283,60 кв.м.; навіс-естакади зливного фонду (інв. № 4037, літ. 2Й); будівля ТП № 4005 (інв. № 3, літ. 2К ) площею 39,40 кв.м.; побутова будівля (інв. № 4031, літ. 2Ж) площею 53,60 кв.м.; будівля вбиральні (мийка) (інв. № 4075, літ. 21) - 1 шт.; резервуари № 201 (інв. № 4034) об'ємом 2000 куб.м. кожний - 4 шт.; резервуари № 202 (інв. № 4035) об'ємом 5000 куб.м. кожний - 2 шт.; майданчик під резервуар № 202 (інв. № 4040) площею 6143,00 кв.м.; покриття асфальтне (інв. № 4038), площею 6231,00 кв.м. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, представник Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» посилається на наступні обставини:
- порт запропонував Орендарю звернутися до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавця, у відповідності встановленого порядку та п.6.2 Договору оренди державного нерухомого майна, для отримання згоди/узгодження доцільності здійснення поліпшень орендованого мана, яке зумовлює підвищення його вартості та є внесенням інвестицій у не грошовій формі. Вказане звернення було направлено відповідачу ще 2021, тобто в період коли Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» могло інвестувати в об'єкт державної власності в межах п'ятирічного строку внесення інвестицій;
- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що доказів вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» дій, передбачених п.9.4 Договору оренди, позивачем не надано та матеріали справи не містять, оскільки саме п.9.4 Договору передбачені підстави для його розірвання.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 16.01.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/2979/25 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/2979/25 до суду апеляційної інстанції.
28.01.2026 матеріали справи №916/2979/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/2979/25, розгляд справи призначено на 01.04.2026 о 12:30 год. Роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі із застосуванням власних технічних засобів. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що з 01.10.2022 доступ користувачів до сервісу вiдеоконференцзв'язку буде можливий тільки через Електронний кабiнет Електронного суду (https://cabinet.court.gov.ua), а тому, учасники даної справи повинні заздалегідь зареєструватись в Електронному суді.
13.02.2026 від представника Міністерства розвитку громад та територій України через електронний суд надійшла заява щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», відповідно до якої просив прийняти до розгляду дану заяву Мінрозвитку , викладене в якій врахувати при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у даній справі, розглянути справу за відсутності представника Мінрозвитку.
Так, у зазначеній заяві представник Міністерства розвитку громад та територій України посилається на те, що висновку суду першої інстанції в оскаржуваному рішення суперечать нормі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, за якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однією із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Також зазначено, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, а судом першої інстанції не надано оцінки істотності порушення Договору та того факту, що через невиконання зобов'язань зі сторони відповідача, Держава не отримала інвестиції у об'єкт оренди у розмірі 5 мільйонів доларів США.
13.02.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», відповідно до якого просив рішення господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Так, у відзиві представником Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» зазначено наступне:
- аргументи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, суд першої інстанції правильно та детально встановив обставини справи, оцінив докази та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права;
- доводи, викладені в апеляційній скарзі Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» спростовуються рішенням суду. Висновок суду про відсутність підстав для розірвання Договору оренди, передбачених п.9.4 Договору, здійснений саме за результатом дослідження всіх обставин справи, доказів та надання оцінки місцевим господарським судом;
- судом першої інстанції належним чином досліджені докази та встановлені обставини у справі, вірно застосовані норми права та практика Верховного суду.
30.03.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» надійшли заперечення на заяву Міністерства розвитку громад та територій України щодо апеляційної скарги, відповідно до яких зазначив, що аргументи останнього гуртуються на власних запереченнях висновків суду, покладених в основу судового рішення та стосуються виключно незгоди з встановленими судом обставинами справи та оцінкою судом наявних в матеріалах справи доказів. Наведені у заяві Міністерства доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм права та переоцінки доказів , якими судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
У судовому засіданні 01.04.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» просив апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його правомірним та обґрунтованим.
Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 01.04.2026 не з'явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов'язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення; зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представників позивача та третіх осіб.
У судовому засіданні 01..04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, 09.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ ОІЛ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ», як орендарем, укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 209840911938.
У подальшому, 11.10.2019, сторони уклали договір про внесення змін до вказаного договору оренди, яким останній викладено у новій редакції.
За умовами п. 1.1 Договору орендодавець передав орендарю у строкове платне користування комплекс державного нерухомого майна, розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 10, загальною площею 13 537,80 кв. м, до складу якого входять адміністративно-побутова будівля, гараж, службова будівля з лабораторією, будівля насосної, навіс-естакада зливного фронту, трансформаторна підстанція, побутова будівля, будівля вбиральні, резервуари, майданчик під резервуар та асфальтне покриття.
Відповідно до п. 1.2 Договору майно передано в оренду для використання як склад та об'єкт перевантаження вантажів (експортування олійних культур) на площі 13 513,50 кв. м, а також для розміщення офісу площею 24,30 кв. м.
Згідно з п. 1.3 Договору стан майна на момент його передачі визначається актом приймання-передачі, погодженим балансоутримувачем та орендарем.
Зазначений Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено печатками без зауважень, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 2332.
Відповідно до п. 4.4. Договору оренди, для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар звертається до Орендодавця згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25 травня 2018 року № 686, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 червня 2018 року за№711/32163.
Розділом 5 Договору сторони погодили обов'язки Орендаря, зокрема:
Відповідно до п.5.1 Договору, орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання (згідно п. 1.2.) та умов цього Договору.
Протягом 10 днів з моменту підписання Договору внести завдаток (463 857,45 грн., передбачений цим Договором. Завдаток стягується до Державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6. цього Договору (п. 5.2. Договору).
За змістом п.5.3, орендар зобов'язаний залучити інвестиції у розмірі 5 000 000 (п'яти мільйонів) доларів США протягом перших 5 (п'яти) років з моменту укладання договору оренди, згідно офіційного курсу валют НБУ на дату укладання договору оренди.
Протягом 5 днів після підписання зазначеного Договору надати Орендодавцю та органу управління державним нерухомим майном Угоду про співробітництво (Соціальну угоду), укладену між орендарем, підприємством - Балансоутримувачем та профспілками, що є сторонами діючого колективного договору, щодо забезпечення робочими місцями та збереження соціальних гарантій працівникам підприємства - Балансоутримувача (п. 5.4. Договору).
Пунктом 5.5 Договору передбачено, орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди)
Своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов'язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (п. 5.9. Договору).
Відповідно до п.5.10, Орендар зобов'язується протягом 15 днів з моменту укладення цього Договору застрахувати орендоване майно на суму не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха і надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди майно було застрахованим. Невиконання цієї умови є підставою для розірвання договору оренди.
За змістом п.5.13 Договору, орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю. Компенсація витрат зі сплати податку на землю здійснюється Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктом 9.4. Договору оренди сторони погодили, що Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар:
а) передав об'єкт оренди у користування у суборенду;
б) своїми діями створює загрозу пошкодження об'єкту оренди;
в) не здійснив страхування об'єкту оренди відповідно п. 5.16. та не застрахував об'єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору;
г) не сплачує орендну плату або несвоєчасно сплачує орендну плату;
д) змінив мету використання об'єкту оренди без дозволу Орендодавцю та Балансоутримувача;
є) перешкоджає або протидіє Орендодавцю та Балансоутримувачу у проведенні перевірки використання, збереження об'єкту оренди та умов виконання Договору;
ж) не укладає договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання об'єкту оренди, надання комунальних послуг Орендарю, у т.ч. зі сплати податку на землю відповідно до вимог чинного законодавства;
з) не виконує вимоги протипожежної безпеки;
і) в інших випадках передбачених чинним законодавством.
Пунктом 6.2. Договору оренди передбачено, Орендар має право за згодою Орендодавця та Балансоутримувача, проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов'язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.
03.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» листом №22 звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях із пропозицією щодо створення спільного «переговорного майданчика» для оперативного та ефективного врегулювання питань, пов'язаних із здійсненням інвестицій в орендоване майно, шляхом проведення тристоронньої зустрічі за участю орендаря, орендодавця та балансоутримувача.
16.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» направило до Міністерства інфраструктури України лист № 88 від 13.11.2020, у якому просило надати роз'яснення та сприяти в отриманні погодження балансоутримувача на здійснення відповідних поліпшень орендованого майна. Разом з тим, докази надання відповіді на зазначений лист у матеріалах справи відсутні.
17.03.2021 Державне підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», як балансоутримувач, листом №272/09.2-13 надало погодження на внесення інвестицій у негрошовій формі для поліпшення орендованого майна та збільшення його вартості відповідно до п.п. 5.3, 5.9, 6.2 Договору оренди.
У вказаному листі балансоутримувач погодив здійснення Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» капітального та поточного ремонту, а також інших поліпшень орендованого майна, про які орендар заявляв у листах №55 від 16.07.2020, №71 від 27.08.2020, №80 від 20.10.2020 та №43 від 02.03.2021.
Після отримання зазначеного погодження від балансоутримувача, Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» неодноразово зверталося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях із клопотаннями про надання згоди на здійснення інвестицій у поліпшення орендованого майна, зокрема листами №50 від 24.03.2021, №88/1 від 25.06.2021, №100 від 18.08.2021, №128 від 22.12.2021 та №23/1 від 18.01.2023.
Погодження балансоутримувача - Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - надано листом №272/09.2-13 від 17.03.2021.
Водночас матеріали справи не містять доказів надання аналогічної згоди з боку орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, підставою звернення до суду Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є саме невиконання орендодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» умов п.5.3 Договору та внесення інвестицій у об'єкт оренди до 09.10.2024, що за твердженням позивача є підставою у відповідності до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, для розірвання договору.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні позивних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» умов, передбачених п. 9.4 Договору оренди як підстав для його розірвання. Відтак відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено істотне порушення умов Договору, яке б уможливлювало його розірвання.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з вищенаведеним висновком Господарського суду Одеської області про відмову задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивач є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Звертаючись з апеляційною скаргою, представник Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зазначає, що у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» умов п.5.3 Договору, а саме незалучення інвестиції у розмірі 5000000 доларів США, протягом перших 5 років з моменту укладання Договору оренди - до 09.10.2024, є підставою для розірвання зазначеного Договору оренди від 09.10.2019 № 209840911938, у відповідності до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки законодавець визначив у Законі України «Про оренду державного та комунального майна», Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
За загальним правилом частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Винятком із цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом.
Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (що був чинним станом на дату укладення Договору) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря і протягом 10 робочих днів може прийняти одне з таких рішень з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач: рішення про надання згоди на здійснення ремонту за рахунок орендаря; рішення про відмову у наданні згоди на здійснення ремонту.
Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 cправа №910/277/21).
Як вірно встановлено та зазначено місцевим господарським судом, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не надано належних і допустимих доказів, та не підтверджено скаржником в апеляційній що підтверджували б наявність будь-якої шкоди, завданої позивачу, та/або третім особам внаслідок невиконання відповідачем пунктів 5.3 Договору оренди.
Така шкода могла б проявлятися у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди, розмір якої унеможливлює отримання позивачем очікуваних результатів від укладення Договору, або у вигляді обмеження можливості використання результатів Договору. Матеріали справи не містять конкретних фактів або документальних підтверджень існування таких збитків, їх обсягу чи наслідків для позивача.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги відсутність порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ», зазначених у п 9.4 Договору оренди, що могли б становити підстави для його розірвання, колегія суддів апеляційної інстанції робить висновок про відсутність істотного порушення відповідачем умов Договору.
Крім того, загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України «Про інвестиційну діяльність».
Відповідно до статті 1 зазначеного Законом України «Про інвестиційну діяльність» (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
За змістом статті 4 цього Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Таким чином, з урахуванням вимог, викладених у п.5.3 Договору, сторонами було передбачено два види залучення інвестицій - грошові кошти або інвестиції саме у об'єкт оренди (не грошова форма.) Зміна, реконструкція, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, його поліпшення може розглядатись як внесення інвестицій у негрошовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, з моменту укладення Договору відповідачем систематично та послідовно вчинялися всі необхідні дії, спрямовані на належне виконання вимог п. 5.3 Договору. Зокрема, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, щодо можливості залучення інвестиції шляхом надання згоди позивачем, згідно до вимог договору та норм чинного законодавства.
Водночас фактична можливість реалізації зазначених дій безпосередньо залежала від надання позивачем відповідної згоди, яка була обов'язковою відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору оренди. Незважаючи на це, позивач такої згоди не надав, чим фактично унеможливив завершення відповідачем процедури залучення інвестицій та виконання п. 5.3 Договору в повному обсязі.
Отже, невиконання або неналежне виконання відповідачем зазначеного пункту Договору було зумовлене не його бездіяльністю чи недобросовісною поведінкою, а виключно діями (бездіяльністю) позивача, який, всупереч умовам Договору та вимогам законодавства, не надав необхідної згоди, чим позбавив відповідача можливості реалізувати передбачені Договором заходи щодо залучення інвестицій.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ ПОРТ» належним чином виконало свої зобов'язання за Договором оренди, зокрема: своєчасно сплачувало орендну плату, здійснювало страхування орендованого майна, уклало Угоду про співробітництво (Соціальну угоду), забезпечило робочими місцями 48 працівників балансоутримувача, відшкодовувало комунальні платежі та земельний податок, а також використовувало орендоване майно відповідно до цілей, визначених у п. 1.2 Договору.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі № 916/3679/23, яка враховується з огляду на ч. 4 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремими підставами для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також систематична несплата земельного податку або орендної плати.
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911938 від 09.10.2019.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі № 916/2979/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/2979/25 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 06.04.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.