Справа № 643/2945/26
Провадження № 2/643/4159/26
06.04.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді - Афанасьєва В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Лемішка Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Лемішка Ю.М. звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2025 о 11:30 у місті Харкові поблизу будинку 72/42, по проспекту Тракторобудівників мала місце ДТП за участю керованого позивачем автомобіля Renault Express, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Volkswagen LT, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП, належний позивачу на праві приватної власності, ТЗ отримав механічні пошкодження. 15.09.2025 позивач, з метою визначення нанесеного матеріального збитку завданого внаслідок ДТП, звернувся з заявою до судового експерта - ФОП ОСОБА_3 . За вартість послуг з проведення транспортно-товарознавчої експертизи та визначення суми матеріального збитку, позивач сплатив 5500 грн. Згідно висновку № 01525 від 07.10.2025, складеного судовим експертом Ковтуном М.Е., вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки Renault Express, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2024 року випуску, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталася 08.09.20256, складає 277 027, 89 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 перед третіми особами під час керування ТЗ Volkswagen LT, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» ( далі - Страховик) за Полісом № 224529810 від 04.11.2024 року ( далі - Поліс).
Згідно Поліса зазначені такі умови: страхова сума ( ліміт відповідальності Страховика) за шкоду заподіяному майну складає 160 000,00 грн.
27.01.2025 року Страховик виконав свої зобов'язання за договором та виплатив страховим актом № 0250/21259/59/26 позивачу 160 000,00 грн.
Таким чином, різниця між розміром матеріального збитку заподіяного позивачу складає 117 027 грн. 89 коп. Розрахунок: 277027,89 - 160000= 117027,89 грн.
Згідно Постанови Салтівського районного суду міста Харкова від 22.10.2025 по справі № 643/17635/25 відповідача визнано винним у вчиненні даного ДТП та притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Розмір моральної шкоди обґрунтував тим, що ситуація для нього є психотравмуючою за своєю сутністю. Створила переживання, емоційну напруженість, порушила життєві плани та змінила звичайний життєвий устрій ( необхідність участі в судовому процесі, відшкодування страхової компанії, експертних установ, юристів, адвокатів та судових органів для відновлення порушених прав відповідачем). Це все, на його думку, спричиняє позивачу великі душевні страждання. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач виходить з того, що йому були завдані та тривають до теперішнього часу дуже тяжкі, сильні та глибокі моральні страждання.
З огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 117 027 грн. 89 коп. та заподіяну моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., судові витрати.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч. 1ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до положень статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 16 ЦК України (п.п. 8-9) передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до постанови Салтівського районного суду міста Харкова від 22.10.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 08.09.2025 року, в результаті якої ОСОБА_1 було спричинено матеріальну шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу Renault Express, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.6ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, винність відповідача у пошкодженні транспортного засобу позивача та спричиненні збитків встановлена судовим рішенням.
Відповідно до квитанції від 27.01.2026 року, ОСОБА_1 отримав від ПРАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» року страхове відшкодування по договору ОСЦПВВНТЗ №ЕР-224529810 від 04.11.2024 року, страховий акт № 0250/21259/59/26 від 23.01.2026 в розмірі 160 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Частиною 2статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 3статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження розміру завданих збитків позивачем наданий висновок експерта № 01525 за результатами транспортно товарознавчого дослідження для подання до суду від 07.10.2025, які виконані ФОП ОСОБА_3 , свідоцтво № 52-23/П від 20.07.2023, безстрокове.
Вказані докази на думку суду є належними та допустимими.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Згідно пункту 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
У пункті 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Відповідно до п. 1.3 Методики, її вимоги є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Згідно п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.
Отже, висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.
Водночас висновок експерта за результатами транспортно товарознавчого дослідження - легкового автомобіля Renault Express, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складений ФОП ОСОБА_3 , за замовленням ОСОБА_1 містить марку, модель і державний реєстраційний номер транспортного засобу, який проходив оцінку. Оцінювачем зазначено ринкову вартість автомобіля, вартість відновлювального ремонту.
Враховуючи викладене, на переконання суду, висновок експерта за результатами транспортно товарознавчого дослідження є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» страховою компанією було виплачено суму страхового відшкодування.
Різниця між сумою страхового відшкодування та фактичними збитками становить 117027 грн. 89 коп.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, вважає, що позовна вимога про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 117027 грн. 89 коп. підлягає задоволенню.
З приводу позовної вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід зазначити наступне.
Згідно з частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, основними елементами для відшкодування моральної шкоди заст. 1167 ЦК Україниє: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій ОСОБА_2 , йому спричинено значної шкоди моральному здоров'ю, тому що весь період поновлення порушених прав, життя цивільного позивача було перенасичене негативними емоціями та переживанням.
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 неправомірними діями завдав моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 , яка полягає у негативних емоціях та переживаннях, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, тривалість страждань і переживань ОСОБА_1 , беззаперечної зміни укладу його життя (неможливість користуватись належним йому транспортним засобом), оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, що буде достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру
З приводу розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 , п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частинами 1, 2ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути із відповідача суму 5500 грн. витрат на проведення судової експертизи та 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано Договір про надання правової допомоги № 00148 від 07.02.2026 року, укладений між адвокатом Лемішко Ю.М. та ОСОБА_1 , згідно якого за оплата за даним договором здійснюється на підставі цього додатку у вигляді передоплати чи авансу; додаток №00148 до договору про надання правової допомоги від 07 лютого 2026 року, згідно якого винагорода адвоката становить 20000 грн.; платіжну інструкцію № P24A5469346008D3415 від 07.02.2026 року, відповідно до якої позивач сплатив адвокату Лемішку Ю.М. грошові кошти в сумі 20000 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на проведення експертизи суд зазначає наступне.
Судом установлено, що за заявою позивача ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 було проведено транспортно-товарознавчу експертизу, про що свідчить висновок експерта №01525 від 07 жовтня 2025 року.
Згідно з рахунком ФОП ОСОБА_3 №236 від 15 вересня 2025 року вартість проведеної експертизи становить 5500,00 грн.
Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 102 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).
Як слідує із матеріалів справи, висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №01525 від 07 жовтня 2025 року був взятий судом до уваги та врахований як доказ, зокрема під час вирішення питання про визначення суми, яку належить стягнути в рахунок відшкодування завданої позивачу шкоди. Так суд, взявши до уваги вартість відновлюваного ремонту, визначеного експертним шляхом, при визначені розміру майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, виходив із заявлених вимог та реальних витрат позивача, які не перевищують вартість, визначену експертним шляхом.
Оскільки висновок експерта ОСОБА_5 №01525 від 07 жовтня 2025 року був врахований судом при ухваленні рішення, то витрати, пов'язанні із проведення транспортно-товарознавчої експертизи, є витратами пов'язаними із розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються уразі задоволення позову -на відповідача.
Враховуючи вищевикладені обставини та з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд вважає, що понесені позивачем витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 5500,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1670,27 грн.
Керуючись ст.ст. 10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 117 027 ( сто сімнадцять тисяч двадцять сім) грн. 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 30000 ( тридцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5500 ( п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. відшкодування витрат на проведення судової експертизи та 20000 ( двадцять тисяч) грн. 00 коп. відшкодування витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1670,27 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування учасників:
- позивач: ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНКОПП: невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О. Афанасьєв