Справа № 643/3176/26
Провадження № 2/643/4234/26
06.04.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Афанасьєва В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В позовній заяві ТОВ «Факторинг Партнерс» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 97519 від 12.02.2022 в розмірі 59484,56 грн. та судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та втрати на професійну правову допомогу у розмірі 16000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.02.2022 між ТОВ "ФК «КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 97519, за умовами якого останній отримав 25000 грн 00 коп., зі встановленою процентною ставкою - 210,00% річних, строк кредитування - 546 днів. Кредитний договір укладено в електронній формі.
28.01.2025 було укладено договір № 28012025, за умовами якого ТОВ "ФК «КРЕДІПЛЮС" відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 97519 від 12.02.2022. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до відповідача за договором № 97519 від 12.02.2022 в сумі 59484,56 грн, з яких: 25000,00 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 32284,56 грн.-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2200,00 грн. - заборгованість за комісіями.
Враховуючи наведене, оскільки відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором № 97519 від 12.02.2022 в розмірі 59484,56 грн., просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зазначену суму, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2622,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Ухвалою суду від 20.02.2026 провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов, проте на адресу суду відзив не надходив.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних в справі доказів, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що копією кредитного договору № 97519 від 12.02.2022, графіку платежів за договором про споживчий кредит, паспорту споживчого кредиту, анкети-заяви на кредит, довідки про ідентифікацію, підтверджується, що 12.02.2022 між ТОВ "ФК «КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 97519. Відповідно до умов кредитного договору, типом кредиту є кредитна лінія. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, окремими траншами. Перший транш в сумі 25 000,00 грн, проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 210,00% річних. Загальний строк кредитування - 546 днів.
Відповідно до договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025, укладеного між ТОВ "ФК «КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", Реєстру боржників для друку до Договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 97519.
Згідно відомостей про щоденні нарахування, розрахунку заборгованості за кредитним договором № 97519 від 12.02.2022, наданих позивачем, у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 59484,56 грн, з яких: 25000,00 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 32284,56 грн.-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2200,00 грн. - заборгованість за комісіями.
Зазначений розрахунок містить відомості про порядок нарахування заборгованості, дату та суми нарахування процентів.
Згідно платіжного доручення № CD_388658 від 12.02.2022, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» 12.02.2022 перерахувало кошти у розмірі 22000,00 грн., з призначенням платежу6 «4149629313888802, ІПН 2987822596 надання фінансового кредиту, зг. кред. дог. № 97519 від 12.02.2022.
Відповідно до витребуваної інформації, АТ КБ «ПРИВАЬБАНК» надав відповідь № 20.1.0.0.0/7-260305/45531-БТ від 20.02.2026, згідно з якої, на ім'я ОСОБА_2 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 , В Банку за ОСОБА_2 закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . Згідно виписки по рахунку за період з 12.02.2022-22.02.2022 на картку № НОМЕР_1 12.02.2022 здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 22000,00 грн.
Відповідно умовам кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення сторонами кредитного договору та перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.
Відповідно до розрахунку заборгованості договором № 97519 від 12.02.2022 заборгованість відповідача складає 59484,56 грн, з яких: 25000,00 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 32284,56 грн.-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2200,00 грн. - заборгованість за комісіями.
28.01.2025 між ТОВ "ФК «КРЕДІПЛЮС" та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 28012025 відповідно до якого ТОВ "ФК «КРЕДІПЛЮС" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 97519.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № 97519 від 12.02.2022 в розмірі 59484,56 грн, з яких: 25000,00 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 32284,56 грн.-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2200,00 грн. - заборгованість за комісіями.
Надані суду докази суд вважає належними та допустимими.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.
Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами ч. 1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Оскільки ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за кредитним договором № 97519 від 12.02.2022, у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.
Отже, враховуючи представлені суду докази в їх сукупності на підтвердження позовних вимог, а також те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконав, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 59484,56 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої, п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
02.07.2024 позивачем та Адвокатським бюро «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024, згідно якого АБ «Лігал Ассістанс» надало позивачу правову допомогу за кредитним договором ОСОБА_1 .
Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 923 від 01.01.2026 адвокатом виконано наступні роботи: складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000,00, надання усної консультації 4000,00 а всього на суму 16000 грн.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд
ухвалив :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 97519 від 12.02.2022 в сумі 59484 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 56 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Афанасьєв