03.04.26
Справа № 642/1135/24
Провадження № 1-кп/642/180/26
Іменем України
01 квітня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора у кримінальному провадження № 12024221200000025 від 04.01.2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
У провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12024221200000025 від 04.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 04.03.2026 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зупинене судове провадження до розшуку обвинуваченого та надано дозвіл на його затримання для участі у розгляді кримінального провадження.
01.04.2026 до суду від прокурора надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відновлено судове провадження та призначено судове засідання для розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор у провадженні ОСОБА_3 заявив клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, зазначивши, що обвинувачений ОСОБА_5 належним чином судом неодноразово повідомлявся судом про дату, час та місце слухання кримінального провадження, однак у судові засідання не прибував, про поважність причини неявки до суду не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не надавав, тобто умисно ухилився від явки до суду.
Крім того, 04.03.2026Холодногірським районним судом м. Харкова винесено ухвалу про розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Захисник ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора заперечувала, зазначивши, що ризики на які посилається прокурор не доведені, обвинувачений має постійне місце мешкання, не має наміру ухилятися від суду, впливати на потерпілого чи свідків, заінтересований у швидкому розгляді справи, ОСОБА_5 не має наміру вчиняти інших кримінальних правопорушень, згідно обстеження та медичного огляду визначався ступінь придатності його до військової служби. Адвокатом було зазначено, що вказане свідчить про недоведеність ризиків, а тому просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 щодо застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримавши думку захисника. Просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно матеріалів справи, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.02.2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак останнього було звільнено з під варти у зв'язку із внесенням застави.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого; наявність постійного місця роботи; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також інші обставини зазначені в законі.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Стороною обвинувачення доведено підстави, що свідчать про наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Звертаючись з клопотаннями про застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на наявність ризиків передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_5 не має законних джерел отримання заробітку, міцних стійких соціальних зв'язків, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має та останній усвідомлюючи про незворотність настання покарання, намагається уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду.
З огляду на зазначені обставини, у даному випадку існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити незаконні дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного впливу на свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки, маючи процесуальний статус обвинуваченого, останньому буде відомо місце проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Також, враховуючи дані про особу ОСОБА_5 , який раніше неодноразово був засуджений, останній раз 09.10.2017 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, знов обґрунтовано обвинувачується у кримінальному умисному правопорушенні, тому в даному випадку мається існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень.
Суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у скоєні вказаного злочину (за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, офіційних джерел існування та міцних соціальних зв'язків не має, веде асоціальний спосіб життя, судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі і за вчинення умисних злочинів проти власності, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в рамках даного провадження, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно скоїв умисний корисливий злочин на території Холодногірського району м. Харкова.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
При цьому, суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкримінований злочин, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.
Суддя також враховує анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_5 , який не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимий, а також обставини вчинення злочину.
Достатніх даних щодо захворювань, які перешкоджають або унеможливлюють перебування ОСОБА_5 під вартою суду не надано.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Вищевикладене свідчить про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого та обмеження його прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховуючи обставини справи, вік та стан здоров'я обвинуваченого, наявність соціальних зв'язків, та постійного місця проживання, його сімейний стан, вважає за необхідне визначити розмір застави.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для запобігання цим ризикам, тому суд вважає, що є законні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити його належну процесуальну поведінку та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
Суд враховує, що факт перебування обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах ізоляції певний період часу не може безперечно свідчити про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованого йому діяння і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, щоб виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, останній може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого. Судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.
Так, наявна необхідність у застосування такої міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , як тримання під вартою із визначенням застави, оскільки без застосування цього запобіжного заходу та перебування останнього на волі, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
Керуючись ст. ст. 32, 110, 131, 132, 176-178, 183,193-194, 196, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, а саме до 30 травня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 01 квітня 2026 року.
Строк дії ухвали - до 30 травня 2026 року включно.
Визначити суму застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 650 ( шістдесят шість тисяч шістсот п'ятьдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області протягом дії запобіжного заходу.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України:
1)прибувати до суду за першою вимогою у зазначений час;
2)не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду.
3)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
4)повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1