Справа № 183/3881/24
№ 2/183/1511/26
19 січня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на недоотриману суму пенсії в порядку спадкування за законом, стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом, -
20 квітня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний сул» звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням заяви про зміну предмету позову в редакції від 09.01.2025 року, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на недоотриману пенсію за період з 01 квітня 2017 року по 04 жовтня 2022 року.
За життя ОСОБА_2 заповіту не складав.
ОСОБА_2 з 2014 року був внутрішньо переміщеною особою, з 27.03.2017 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , після чого від довідки ВПО відмовився.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, де ОСОБА_2 перебував на обліку, після його реєстрації місця проживання на підконтрольній території Україні, з 01 квітня 2017 року пенсійну виплату було припинено.
За життя ОСОБА_2 за поновленням пенсійної виплати не звертався у зв'язку з відсутністю довідки ВПО, яка була необхідна відповідачу для поновлення пенсії.
Позивач як внутрішньо переміщена особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
22 грудня 2022 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання, як внутрішньо переміщена особа, звернулась до відділу обслуговування громадян №4 ( сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою №7362 про виплату недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 з документами, передбаченими чинним законодавством. Відповідачем було прийнято рішення про виплату позивачу недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 в сумі 302 414,72 грн.
Зокрема, у визначений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася до Першої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
На запит нотаріуса Першої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області щодо суми недоотриманої пенсії спадкодавцем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області надано відповідь від 14 квітня 2024 року за вих. № 1200-0503-8/9598, згідно якої недоотримана пенсія пенсіонера ОСОБА_2 виплачується спадкоємиці ОСОБА_1 , згідно поданої заяви про виплату недоотриманої пенсії та передбачених законодавством документів.
Додатково, на вимогу позивача нотаріусом було повторно направлено запит Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області від 27 червня 2024 року за вих. № №938/02/-14 щодо надання довідки про недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, відповідачем не надано нотаріусу довідки щодо розміру недоотриманої пенсії спадкодавця, що призвело до не видачі позивачу ОСОБА_1 свідоцтва про спадщину на недоотриману пенсію
Відповідачем всупереч вимог Постанови КМУ №1165 від 10.11.2021 щодо здійснення виплат щомісяця в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленому законом на 1 січня календарного троку, в якому здійснюється виплата за минулі ріки за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету на відповідний рік, здійснено виплату в загальній сумі 11 041,04 грн., тобто сума недоотриманої пенсії спадкодавця становить 291 373, 68 грн.
Позивач вказує, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 .
Оскілки позивач має право на спадкове майно, а саме - пенсію за віком ОСОБА_2 , вважає, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації її прав на пенсію спадкодавця за період з 01 квітня 2017 року по 047 жовтня 2022 року, як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового, тобто пенсії, яка залишилася не отриманою її батьком ОСОБА_2 за життя.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати за нею право власності на недоотриману суму пенсії в розмірі 291 373,68 грн. (двісті дев'яносто одна тисяча триста сімдесят три грн. 68 коп.), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на її користь грошові кошти у вигляді недоотриманої суми пенсії в розмірі 291 373,68 грн. (двісті дев'яносто одна тисяча триста сімдесят три грн. 68 коп.), набуті в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків.
26 квітня 2024 року на виконання даної ухвали позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою, згідно якої усунула недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року зобов'язано Першу Олександрійську державну нотаріальну контору Кіровоградської області надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи № 122/2023, заведеної 14 квітня 2023 року після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року заяву ОСОБА_4 про зміну предмету позову в редакції від 28 жовтня 2025 року повернуто, як таку, що подана після закриття підготовчого провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, згідно заяви просила розглядати справу без її участі, вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову в редакції від 09.01.2025 року, підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в судове засідання не з'явився, в той же час звернувся до суду з відзивом, згідно якого вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, просив розглядати справу без його участі та в позові відмовити, з огляду на наступне. Так, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент смерті перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком. Так, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт. Калинове Попаснянського району Луганської області, за життя з 27.03.2017 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . До цієї дати ОСОБА_2 був зареєстрований у місті Первомайськ, Луганська область. Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а визначено райони проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Первомайськ Луганської області, де станом на початок АТО був зареєстрований ОСОБА_2 , віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Державою на законодавчому рівні врегульовано питання виплати пенсії особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій України. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон 1706) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону № 1706. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1706 підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Згідно з ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Отже, право внутрішньо переміщених осіб на отримання пенсійних виплат визначається Законом № 1706 та відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. На пенсійному обліку, як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Первомайську (код ЄДРПОУ 21792413), яке не перемістилось з непідконтрольної території України. На підставі особистої заяви ОСОБА_2 про витребування пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську про пенсійної справи (за попереднім місцем проживання) та взяття на облік Управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, з 01.08.2014 взято на облік ОСОБА_2 як отримувача пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як внутрішньо переміщену особу. Факт того, що ОСОБА_2 був внутрішньо переміщеною особою підтверджує і позивач у своєму позові, в якому зокрема позивач вказує, що після реєстрації з 27.03.2017 року місця проживання у місті Попасна, ОСОБА_2 від довідки ВПО відмовився. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.11.2022 року у справі № 398/3943/22, що набрало законної сили 16.12.2022 року встановленою факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Калинове Попаснянського району Луганської області, місце смерті Первомайськ, Луганська область, Україна. Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Відповідно до ст. 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 Закону № 1058, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в ч. 1 ст. 52 Закону № 1058, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини. Ця норма узгоджується зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якій визначено, що суми пенсії, які належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними в зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону № 1058, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Як зазначено вище, рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.11.2022 у справі № 398/3943/22 встановленою факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436. Абзацом другим пункту 1.5 Порядку № 22-1 визначено, що внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції від 19.04.2023) установлено, що виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Згідно з пунктом 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Відповідно до пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. З аналізу наведених норм витікає, що для виплати недоотриманої пенсії існує два механізми:- члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини при цьому необхідно надати документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті;- у разі не звернення членів сім'ї за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини при цьому надається свідоцтво про право на спадщину. Враховуючи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , часом відкриття спадщини є ІНФОРМАЦІЯ_3 та звернення за недоодержаною пенсією повинно бути не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ) або, у разі не звернення за виплатою недоотриманої пенсії в установлений строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини. 22.12.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявами про виплату допомоги на поховання та про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , додавши до заяв документи, передбачені чинним законодавством. Заяви від 22.12.2022 року зареєстровано у формі № 10 за № 7350 та № 7362 відповідно. Водночас, 10.11.2021 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1165, якою затвердив Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, яким визначено механізм виплати, в тому числі, недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб. При цьому, Кабінетом Міністрів України 16.12.2020 року прийнято постанову № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» (далі Постанова № 1279). Постановою № 1279 у пункті 3 встановлено Пенсійному фонду України до 01.04.2021 року провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій. Також Постановою № 1279 затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, та внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, від 23.07.2014 № 280 та від 11.05.2017 № 312 відповідні зміни. Отже, з 01.04.2021 здійснення фінансування виплати пенсії можливо виключно Пенсійним фондом України. Порядком № 1165 передбачено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі). Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводитимуться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів). Пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводитимуться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначатиметься в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюватиметься пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів. У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводитиметься в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів. Кошти на фінансування, зокрема, видатків, передбачених Порядком, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою. У бюджеті Пенсійного фонду України зазначені кошти виокремлюються за підпрограмою «Виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачено за період до місяця їх відновлення, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території». Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 19.05.2014 № 8-1), проект бюджету Пенсійного фонду на плановий рік подається на погодження до заінтересованих органів та на затвердження до Кабінету міністрів України відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1156) протягом місяця з дня прийняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2022 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1167, на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачено за період до місяця їх відновлення, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 150,0 млн. грн., які, станом на 22.12.2022 року (дата звернення позивача до відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою № 7362 про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 ), використано в повному обсязі. Недоотриману суму пенсії померлого ОСОБА_2 в розмірі 302 414,72 грн. обліковано, включено до переліку типу рішень 2 згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 10.11.2021. У липні 2023 року, у вересні 2023 року, у жовтні 2023 року, у листопаді 2023 року та у грудні 2023 року Пенсійним фондом України позивачу ОСОБА_1 проведено нарахування та виплату частини боргу із Переліку боргів внутрішньо переміщених осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 у сумі 557,32 грн, 2093,00 грн, 1303,00 грн, 4,10 грн та 0,62 грн. (загальна сума виплати склала 3 958,04 грн.). З урахуванням виплаченої відповідно до Порядку № 1165 суми залишок недоотриманої пенсії складає 298 456,68 грн (302414,72 грн «-» Порядок № 1165 3958,04 грн. = 298456,68 грн.). Іншого механізму проведення виплати законодавством не передбачено. Відповідач зауважив, що свідоцтво про право спадщину на недоотриману пенсію ОСОБА_1 не отримано, крім того запит нотаріуса до ГУ ПФУ в Луганській області не надходило. Зауважив, що питання виплати недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 1756, складений Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2022 року.
Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2022 року по справі № 398/3943/22, яким було встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с-ще Калинове Попаснянського району Луганської області, місце смерті - м. Первомайськ Луганської області. Рішення суду набрало законної сили 16 грудня 2022 року.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на недоотриману пенсію.
За життя ОСОБА_2 заповіту не складав.
Встановлено, що ОСОБА_2 з 2014 року був внутрішньо переміщеною особою, з 27.03.2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , після чого від довідки ВПО відмовився.
Позивач ОСОБА_1 у позові вказує на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, де її батько ОСОБА_2 перебував на обліку, після його реєстрації місця проживання на підконтрольній території Україні, з 01 квітня 2017 року пенсійну виплату було припинено.
Встановлено та не заперечується сторонами, що за життя ОСОБА_2 за поновленням пенсійної виплати не звертався у зв'язку з відсутністю довідки ВПО, яка була необхідна відповідачу для поновлення пенсії.
Згідно довідки № 3505-5001922289 від 27 липня 2022 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що 22 грудня 2022 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання, як внутрішньо переміщена особа, звернулась до відділу обслуговування громадян №4 ( сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою №7362 про виплату недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 з документами, передбаченими чинним законодавством у зв'язку з чим ГУ ПФУ в Луганській області було прийнято рішення про виплату позивачу недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 в сумі 302 414,72 грн.
Встановлено, що визначений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася до Першої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена Першою Олександрійською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 14 квітня 2023 року на підставі заяви позивача ОСОБА_1 , номер у спадковому реєстрі 70527148, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадкдвому реєстрі № 72146076 від 14 квітня 2023 року.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 є його донька, тобто позивач ОСОБА_1 . Інших спадкоємців за законом та заповітом судом не встановлено.
Встановлено, що свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не видавалися, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 122/2023.
Так, на запит нотаріуса Першої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області щодо суми недоотриманої пенсії спадкодавцем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області надано відповідь від 14 квітня 2024 року за вих. № 1200-0503-8/9598, згідно якої недоотримана пенсія пенсіонера ОСОБА_2 виплачується спадкоємиці ОСОБА_1 , згідно поданої заяви про виплату недоотриманої пенсії та передбачених законодавством документів.
27 червня 2024 року нотаріусом було повторно направлено запит Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області за вих. № №938/02/-14 про надання довідки щодо розміру недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, відповідь нотаріусу надано не було, що призвело до не видачі позивачу ОСОБА_1 свідоцтва про спадщину на недоотриману пенсію.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що розмір недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії склала 302 414,72 грн., відповідачем було сплачено позивачу грошову суму в загальному розмірі 11 041,04 грн., тобто сума недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 становить 291 373, 68 грн.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд наводить наступні норми права.
Так, частиною 1 статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як вбачається із частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, свідчить про те, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1227 ЦК України за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Частиною 1 статті 52 вказаного вище Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Як вбачається із частини 3 статті 52 вказаного вище Закону, у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Частиною 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину
Прийняті на виконання Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» постанови Кабінету Міністрів України і виконавчих органів Пенсійного фонду України є підзаконними актами, які регулюють особливості виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, однак вони не є законами, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено законами.
Вказаний висновок суду ґрунтується на положенні, зазначеному в абз. 2 преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про те, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області з 01 квітня 2017 року нарахування і виплати ОСОБА_2 пенсії суд вважає незаконним.
Вказаний висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі 243/13575/19, згідно якій припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
За змістом ч. 2 ст. 416 ЦПК України у постанові об'єднаної палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги положення ст. 1227 ЦК України про те, що суми, зокрема, пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини, суд вважає, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату пенсії незалежно від того, чи звертався пенсіонер до територіальних органів Пенсійного фонду України на територію, підконтрольну українській владі, за поновленням виплати пенсії, а тому позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого батька, відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсії в порядку спадкування за законом, оскільки згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Луганській області не надано нотаріусу відомості про суми пенсії, недоплаченої батьку позивача, за період лише з 01 квітня 2017 року (момент призупинення виплати пенсії) по 04 жовтня 2022 року (дата смерті), а тому, свідоцтво про право на спадщину на ці кошти позивачу не видано. Зазначене призвело до порушення права власності позивача як спадкоємця. При цьому, під час розгляду справи надав відомості про суму недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 , яка становить 291 373, 68 грн.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд звертає увагу на те, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) у разі звернення спадкоємця з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв'язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з підпунктами 4.12, 4.14 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Як встановлено вище, позивач ОСОБА_1 у визначений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася до Першої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
На запит нотаріуса Першої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області щодо суми недоотриманої пенсії спадкодавцем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області надано відповідь від 14 квітня 2024 року за вих. № 1200-0503-8/9598, згідно якої недоотримана пенсія пенсіонера ОСОБА_2 виплачується спадкоємиці ОСОБА_1 , згідно поданої заяви про виплату недоотриманої пенсії та передбачених законодавством документів.
Додатково, на вимогу позивача нотаріусом було повторно направлено запит Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області від 27 червня 2024 року за вих. № №938/02/-14 щодо надання довідки про недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, відповідачем не надано нотаріусу довідки щодо розміру недоотриманої пенсії спадкодавця, що призвело до не видачі позивачу ОСОБА_1 свідоцтва про спадщину на недоотриману пенсію.
Тобто склад спадкового майна у вигляді недоотриманої суми пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 04 жовтня 2022 року на момент звернення до суду не був підтверджений, що перешкоджало ОСОБА_1 отримати свідоцтво про право на спадщину.
Отже, позивач ОСОБА_1 , звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину в установлений законом строк.
Встановлені в справі обставини виключають позасудовий спосіб врегулювання спору щодо недоотриманої суми пенсії за вказаний період.
Спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 березня 2025 року у справі справа № 183/5694/22, провадження № 61-11124св24.
Для поновлення порушеного права власності позивача на спадкове майно, суд відповідно до положень ст. 16 ЦК України вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотриману суму пенсії в розмірі 291 373,68 грн., в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у вигляді недоотриманої суми пенсії в розмірі 291 373,68 грн., набуті в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи відповідача про те, що недоотримана пенсія померлих внутрішньо переміщених осіб виплачується спадкоємцям за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021 року, суд відхиляє, оскільки вказаний вище Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 984,54 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на недоотриману суму пенсії в порядку спадкування за законом, стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотриману суму пенсії в розмірі 291 373,68 грн. (двісті дев'яносто одна тисяча триста сімдесят три грн. 68 коп.), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоотриманої суми пенсії в розмірі 291 373,68 грн. (двісті дев'яносто одна тисяча триста сімдесят три грн. 68 коп.), набуті в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 984,56 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 56 коп.).
Учасники справи:
-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
-відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне рішення суду складено 19 січня 2026 року.
Суддя Д.І. Городецький