Номер провадження: 11-кп/813/1803/26
Справа № 521/25567/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
31.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 к,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року про застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023164470000298 від 18.06.2023 року,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Оскаржуваною ухвалою суду було задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 11.05.2026 включно без визначення розміру застави.
Заставу у сумі 30280 грн., внесену за обвинуваченого ОСОБА_7 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Одеській області 20.01.2025 року, звернуто в дохід держави.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд врахував особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, серед яких ризик переховування від суду є реальним, оскільки ОСОБА_7 переховувався від суду тривалий час, двічі ухвалою суду було оголошено його розшук, внаслідок якого встановлено місце перебування обвинуваченого, який також є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, на підставі чого суд дійшов висновку, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків та відсутні підстави для обрання стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час ухилявся від явки до суду та не виконав покладені на нього обов'язки, а тому суд вирішив заставу, внесену за обвинуваченого, за клопотанням прокурора, звернути у дохід держави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є необґрунтованою, не вмотивованою та такою, яка постановлена з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону, посилаючись на наступне:
- судом першої інстанції не взято до уваги, що прокурором не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;
- при розгляді клопотання сторони обвинувачення, суд не розглянув можливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів;
- судом не враховано, що у ОСОБА_7 на піклуванні знаходяться хвора жінка, він залишився з дитиною, з його слів, і стягнення застави в дохід Держави може також негативно вплинути на матеріальний стан родини. При вирішенні питання щодо застосування дані питання щодо поважності причин неявки до суду, з'ясовані не були.
Посилаючись на викладене, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників судового розгляду
Апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
Враховуючи положення ст.422-1 КПК, колегія суддів вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити, дослідивши матеріали судової справи, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді Хаджибейського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження а №12023164470000298 від 18.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.1, ч.2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення по суті, оскільки оцінка доказів на предмет їх належності допустимості та достатності відноситься до компетенції суду першої інстанції за результатами судового розгляду.
Окрім того, відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_7 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин, апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Оскарженою ухвалою суду 1-ої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки суд дійшов висновку про те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на які прокурор посилався у своєму клопотанні.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 10.07.2024 року було оголошено розшук обвинуваченого у зв'язку із його неявками в судові засідання.
В подальшому, після встановлення місця знаходження обвинуваченого ухвалою суду від 17.01.2025 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень. За умови внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст.194 КПК України були покладені обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
20.01.2025 року за обвинуваченого ОСОБА_7 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Одеській області було внесено заставу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень. Після внесення застави обвинувачений ОСОБА_7 не виконав обов'язків покладених на нього, почав переховуватися від суду та не з'являтися до судових засідань. Судом неодноразово постановлялись ухвали про привід останнього, які виконані не були, у зв'язку з чим ухвалою суду від 19.11.2025 року було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_7 та надано дозвіл на його затримання з метою приводу до Хаджибейського районного суду міста Одеси для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 було зупинене до його розшуку.
Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
13.03.2026 року внаслідок розшукових дій було встановлено місцезнаходження ОСОБА_7 .
Колегія суддів вважає, що виходячи з характеру та обставин інкримінованого кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, серед яких ризик переховування від суду є реальним, оскільки ОСОБА_7 переховувався від суду тривалий час, двічі ухвалою суду було оголошено його розшук, внаслідок якого встановлено місце перебування обвинуваченого, який також є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків та відсутні підстави для обрання стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог п.3 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. Враховуючи наведене та особу обвинуваченого, який не виконав покладених на нього обов'язків після внесення застави, став переховуватися від суду, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Колегія суддів звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченому кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність існування ризиків конкретними доказами є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Крім того, під час судового розгляду доведений факт того, що ОСОБА_7 двічі порушував покладені на нього обов'язки, переховувався від суду, у зв'язку з чим оголошувався у розшук.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі судового розгляду лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти існуючим ризикам.
Крім того, відповідно до ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Згідно частини дев'ятої цієї статті питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час ухилявся від явки до суду та не виконав покладені на нього обов'язки, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про необхідність звернення застави, внесеної за обвинуваченого у дохід держави.
При цьому, довід апеляційної скарги про те, що звернення застави, внесеної за обвинуваченого у дохід держави негативно вплине на матеріальний стан родини ОСОБА_7 , не може бути врахований апеляційним судом, оскільки при постановленні судового рішення, як обвинуваченому, так і заставодавцю були роз'яснені наслідки невиконання судового рішення.
Апеляційний суд вважає, що підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, наявність ризиків, які виправдовують застосування найсуворішого запобіжного заходу були ретельно перевірені судом 1-ої інстанції та мотиви, з яких виходив суд при задоволенні клопотання прокурора із відповідним обґрунтуванням викладені в судовому рішенні, тому доводи захисника про формальний підхід суду без справжньої оцінки ризиків спростовуються змістом оскарженої ухвали суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, наявність ризиків, доведених прокурором, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження та вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування останнього від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 406, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд, -
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року про застосування відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4