Справа № 752/15893/24
Провадження № 2/946/818/26
03 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Іщенка Дениса Юрійовича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, про усунення перешкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною матір'ю, яка тимчасово проживає окремо від неї, -
В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, про усунення перешкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною матір'ю, яка тимчасово проживає окремо від неї.
19.01.2026 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого вказав, що міжнародним договором, що стосується цієї справи, є Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 р., що набрала чинності для України 01.02.2008 р. Відповідно до ст.ст. 5,6 вказаної Конвенції «Стаття 5: 1. Судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини. 2. З урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання. Стаття 6: 1. Для дітей-біженців та дітей, які внаслідок суспільних негараздів в їхній країні переміщені до інших держав, органи Договірної Держави, на території якої ці діти перебувають у результаті їхнього переміщення, мають юрисдикцію, передбачену в пункті 1 статті 5. 2. Положення попереднього пункту також застосовуються до дітей, чиє звичайне місце проживання не може бути встановлене». ОСОБА_3 із вересня 2024 року навчається у гімназійній школі №25 м. Сібіу, Румунія, а також в українській школі у цьому ж місті, що підтверджується доданими до відзиву доказами. Таким чином, звичайним місцем проживання ОСОБА_4 наразі є Румунія, а тому відповідно до ст.ст. 5, 6 вказаної Конвенції, юрисдикцію щодо цієї справи мають відповідні органи Румунії. Отже, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Враховуючи викладене, просить суд закрити провадження у справі.
Позивачка в судовому засіданні заперечувала щодо закриття провадження у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав своє клопотання та просив суд закрити провадження у справі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
Вислухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125 Конституції), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно ст.5 Гаазької конвенції 1996 року судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.
Тобто ст.5 цієї Конвенції містить загальне правило стосовно юрисдикції, яке полягає в тому, що заходи захисту дітей мають бути вжиті судовими або адміністративними органами держави місця постійного проживання дитини.
Отже, судом встановлено, що на момент відкриття провадження в даній справі, постійне місце проживання як матері дитини, так і батька дитини, знаходилося на території України.
Як вбачається з відповіді від 20.09.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с.29 т.1).
З огляду на те, що постійним місцем проживання відповідача та дитини на момент відкриття провадження була Україна, відповідний суд України має юрисдикцію щодо вирішення даного спору про усунення перешкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною матір'ю, яка тимчасово проживає окремо від неї.
Посилання представника відповідача на те, що згідно статей 5 та 6 Гаазької конвенції 1996 року у зв'язку із зміною постійного місця проживання дитини з України на Румунію, припинено юрисдикцію суду України на вирішення даного спору, необґрунтовані, оскільки у ст.6 цієї Конвенції йдеться про зміну місця проживання дитини, яке вже відбулося на момент подання позову, а не в ході його розгляду.
Так відповідно до положень ст.8 цієї Конвенції як виняток, якщо орган Договірної Держави, який має юрисдикцію відповідно до статей 5 або 6, вважає, що орган іншої Договірної Держави здатний краще в конкретному випадку визначити найвищі інтереси дитини, він може або звернутися до іншого органу, безпосередньо або за допомогою центрального органу своєї Держави, з проханням здійснити свою юрисдикцію вживати такі заходи захисту, які вважає за необхідні.
За таких обставин закриття провадження у справі очевидно та поза всяким розумним сумнівом порушує вимоги закону щодо юрисдикції суду України щодо вирішення даного спору та порушує права матері дитини, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на доступ до правосуддя.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволені клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Іщенка Д.Ю. про закриття провадження у справі з підстав, викладених у клопотанні від 19.01.2026 року.
Керуючись ст.ст. 258, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд, -
В задоволені клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Іщенка Дениса Юрійовича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, про усунення перешкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною матір'ю, яка тимчасово проживає окремо від неї - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 - ти денний строк з дня її проголошення.
Суддя: Т.П.Пащенко