Справа № 485/604/26
Провадження № 1-кс/485/149/26
іменем України
03 квітня 2026 року м. Снігурівка
Слідчий суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Снігурівка в залі суду скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 , на постанову заступника начальника СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 від 25 березня 2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілою у кримінальному провадженні №12024152310000409, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України,
встановив:
01 квітня 2026 року адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову заступника начальника СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 від 25 березня 2026 року та зобов'язати заступника начальника СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 або іншу уповноважену особу СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про залучення до кримінального провадження як потерпілої та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки в кримінальному провадженні №12024152310000409 від 15 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.
Скарга обґрунтована тим, що у провадженні СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024152310000409, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України. Встановлено, що в результаті події загинув ОСОБА_7 - син ОСОБА_5 . Внаслідок загибелі сина ОСОБА_5 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних стражданнях з втратою найближчого родича - сина, тривалих психоемоційних переживаннях, пов"язаних із обставинами його загибелі, порушенні нормального способу життя, сну, емоційного стану, постійному відчутті втрати, горя та психологічного болю, необхідності адаптації до життя без сина. 25 березня 2026 року заступником начальника слідчого відділу винесено постанову про відмову у визнанні заявника потерпілою, яка мотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження завдання їй шкоди внаслідок вчинення правопорушення. Вищевказану постанову заявник вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене, заявник звернувся до суду з вищевказаною скаргою та просив її задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив скасувати вказану постанову слідчого.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги. Оскаржувану постанову вважає обґрунтованою та винесеною на законних підставах. Також заначив, що ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2026 року скаржнику відмовлено у завдоленні скарги на постанову від 26 лютого 2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілою.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що скаргу слід задовольнити із наступних підстав.
Згідно п. 5 ч. 1 та п. 7 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Судом встановлено, що СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024152310000409, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 222 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
25 березня 2026 року, за результатами розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3 про долучення до матеріалів кримінального провадження та розгляду по суті заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про залучення їх до кримінального провадження в якості потерпілих, постановою заступника начальника СВ ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у задоволенні заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про визнання їх потерпілими відмовлено. Прокурор вказує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підтверджуючі матеріали, докази, які б свідчили про те, що можливим вчиненням кримінального правопорушенням заявнику завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Крім того, своє рішення також обґрунтував тим, що зміст заяви містить лише посилання на сімейні стосунки із загиблим, що саме не відповідає критеріям ст. 55 КПК України та не створює підстав для виникнення процесуальних прав потерпілого.
На сьогодні, досудове розслідування триває, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин згаданого кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень у розумні та/або передбаченні КПК України строки, проводяться необхідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Положеннями ч. 1, 2, 3 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Разом з цим, в порушення вимог ст.110 КПК України, постанова заступника слідчого відділу про відмову у визнані потерпілим належним чином не вмотивована, в ній не зазначені конкретні обставини та докази які вказують на те, що внаслідок кримінального правопорушення моральної, фізичної або майнової шкоди ОСОБА_5 не завдано, а лише формально вказано на ці обставини.
Момент набуття статусу потерпілого є автоматично - права та обов'язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілої. Слідчий або прокурор виносить постанову про визнання особи потерпілою.
З матеріалів скарги вбачається, що в результаті події загинув ОСОБА_7 - син ОСОБА_5 . В заяві ОСОБА_5 вказувала, що внаслідок загибелі сина їй заподіяно моральну шкоду.
Таким чином, в розумінні приписів кримінального процесуального законодавства України, ОСОБА_5 є особою, якій завдано шкоду вчиненням кримінального правопорушення.
Виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема рішення Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним.
Крім того, заподіяння шкоди потерпілому можливо встановити під час здійснення досудового розслідування, а тому відсутні будь-які правові підстави для відмови заявнику в залученні її до кримінального провадження в якості потерпілого.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова від 25 березня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 винесена заступником начальника СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Доводи прокурора про наявність ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 березня 2026 року суд вважає безпідставними, оскільки відмовляючи у задоволенні скарги судом вказано про те, що у поданій заяві про залучення потерпілою від 16 лютого 2026 року, за наслідками розгляду якої слідчим було винесено постанову від 26 лютого 2026 року, не вказано яку саме заявниці спричинено шкоду. При цьому в заяві від 19 березня 2026 року, за наслідками розгляду якої слідчим було винесено оскаржувану постанову, заявницею зазначено яку саме шкоду їй було заподіяно та в чому вона полягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 55, 303, 306, 307, 309, КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 , на постанову заступника начальника СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 від 25 березня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити.
Скасувати постанову заступника начальника СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 від 25 березня 2026 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12024152310000409, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України.
Зобов'язати заступника начальника СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 або іншу уповноважену особу СВ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про залучення до кримінального провадження як потерпілої та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 06 квітня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1