Справа № 473/775/26
іменем України
"06" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Шоломона О.В., представника відповідача Шевчука І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову № R366399 від 18 лютого 2026 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн.
Позивач не погодився з оскаржуваною постановою, вказуючи, зокрема на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності в зв'язку з непроходженням військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби не ґрунтується на відповідній правовій підставі, оскільки він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а тому на нього не поширюються обов'язки щодо проходження військово-лікарської комісії.
Також позивач вказував на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження факту вручення йому повістки про виклик до територіального центру комплектування та вручення йому направлення для проходження військово-лікарської комісії.
Тому позивач просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
10 березня 2026 року від представника відповідача Шевчука І.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову в зв'язку з його безпідставністю, оскільки матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, містять достатні докази на підтвердження факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (не виконав покладену на нього вимогу чинного законодавства та не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби). При цьому, позивач зобов'язаний був самостійно ініціювати проходження військово-лікарської комісії шляхом звернення до ТЦК або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста отримати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Водночас, позивач 18 лютого 2026 року надав відповідачу заяву, в якій визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та просив про розгляд адміністративної справи без його участі.
Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Шоломон О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додатково зазначивши, що в порушення норм КУпАП не був складений протокол про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, пропущений строк накладення адміністративного стягнення, подана позивачем заява про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення не містить відомостей щодо роз'яснення йому прав, відповідно до ст. 268 КУпАП, оскаржувана постанова не містить чіткого визначення вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.
Представник відповідача Шевчук І.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов. При цьому, звертав увагу суду на те, що оскільки позивач особисто в паперовій формі подав заяву про визнання правопорушення та надання ним згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, протокол про адміністративне правопорушення не складався, що передбачено ч.7 ст. 258 КУпАП. Також вважав безпідставними твердження сторони позивача щодо порушення строків накладення адміністративного стягнення, оскільки обумовлене порушення було виявлено 14 грудня 2025 року. Тому вважав оскаржувану постанову, яка містить всі необхідні реквізити, що для даного виду постанов, у тому числі щодо складу адміністративного правопорушення, законною та обґрунтованою та просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши показання свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 18 лютого 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за відсутності позивача ОСОБА_1 (останній 18 лютого 2026 року особисто в паперовій формі подав заяву, в якій зазначав, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, відповідно до ст. 279-9 КУпАП) виніс постанову № R366399, якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладений штраф у розмірі 17000,00 грн.
Вказана постанова є предметом оскарження в цій справі.
Згідно з ст.ст.1,3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України" Закони України "Про Збройні Сили України", Закони України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, установлено, що «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом (з 15 лютого 2025 року) зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Таким чином, вказані вище в законі особи (віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом) повинні самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має військове звання «майор», 30 березня 2023 року був визнаний обмежено придатним до військової служби, отже в силу вимоги законодавства зобов'язаний був пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.
При цьому, в даному випадку Закон не зобов'язував ІНФОРМАЦІЯ_3 направляти відповідні повістки чи повідомлення громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби, зобов'язаний був самостійно звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста для отримання такого направлення.
Отже, у період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року у позивача, якого було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, виник обов'язок повторно самостійно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Доводи позову про те, що позивач не зобов'язаний був проходити медичний огляд, так як має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд не приймає до уваги, оскільки такий обов'язок позивача є безумовним в силу Закону.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року та пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.
Відтак, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду, що є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 18 лютого 2026 року особисто в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 подав заяву в паперовій формі, в якій не оспорював допущене порушення та надав згоду на розгляд адміністративної справи за його відсутності. Вказана заява містить необхідну інформацію, яка визначена у п.1 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, завт. наказом МОУ від 01 січня 2024 року №3.
Допитай у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що позивач ОСОБА_1 18 лютого 2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з приводу отримання інформації щодо підстав внесення відомостей про оголошення його в розшук. Свідок особисто роз'яснив позивачу, що останнім порушені вимоги Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», оскільки позивач, будучи визнаний обмежено придатним до військової служби, не пройшов повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року. Також свідок надав позивачу вичерпну інформацію щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності, наслідки вчинення/невчинення дій, роз'яснив процесуальні права. При цьому позивач скористався правом щодо отримання правової допомоги (зателефонував фахівцю в галузі права, що також підтверджено позивачем у судовому засіданні). Після чого позивач особисто, без будь-якого примусу надав заяву, в якій не оспорював допущене порушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (ч.9 ст. 38 КУпАП).
При цьому, триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 804/401/17 та від 11 грудня 2018 року в справі № 242/924/17.
Отже, після набрання чинності Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, позивач ОСОБА_1 не виконав вимогу щодо повторного проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, це зобов'язання мало безперервний характер, правопорушення є триваючим і тривало до моменту його виявлення - 14 грудня 2025 року.
Таким чином, адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено в межах закону - протягом трьох місяців з дня виявлення триваючої бездіяльності.
Що стосується решти доводів сторони позивача.
Як зазначалося вище, позивач ОСОБА_1 18 грудня 2025 грудня подав відповідну заяву, в якій він не оспорював допущене порушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Тому, відповідно до ч.7 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Оскаржувана постанова складена у відповідності до ч.ч.1,2 ст. 279-9 КУпАП, з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу, п.п.1,10,11 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, завт. наказом МОУ від 01 січня 2024 року №3, містить всі необхідні відомості, зокрема щодо вчиненого правопорушення, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними та недоведеними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Також в силу вимог ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 227, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В.Лузан