Єдиний унікальний номер судової справи 462/2502/26
Номер провадження 2/462/1928/26
про повернення позовної заяви
(неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом)
03 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна ,
встановив:
І. Рух справи
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шлянта Н. Р., 20.03.2026 року (вх. № 7422) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.03.2026 року) до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, у якій просить суд:
-«визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-визнати в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири загальною площею 100, 8 кв.м., житловою площею 56, 3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат та кухні, комора в підвалі № 31 площею 29, 9 кв.м., комора в підвалі № 1 площею 7, 0 кв. м.;
-визнати в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири загальною площею 100, 8 кв.м., житловою площею 56, 3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат та кухні, комора в підвалі № 31 площею 29, 9 кв.м., комора в підвалі № 1 площею 7, 0 кв. м.;
-судові витрати покласти на відповідача».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) отримано відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2513701, № 2513731 від 25.03.2026 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - позивача та відповідача у справі.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.03.2026 року позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку з її істотними недоліками.
На усунення недоліків позивачу надавався п'ятиденний строк.
02.04.2026 року (вх. № 8644) від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шлянти Н. Р. до суду надійшла письмова заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 02.04.2026 року) про усунення недоліків позовної заяви.
ІІ. Щодо неусунення недоліків позовної заяви
Перевіривши подану заяву, суд дійшов висновку, що стороною позивача не було у повній мірі усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Так, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 27.03.2026 року суд звертав увагу позивача на те, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Суд звертав увагу позивача на те, що заява була подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 ЦПК України.
Невиконання позивачем вимог вказаних норм закону, зокрема щодо доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги стало підставою для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу часу на усунення відповідних недоліки, зазначених в ухвалі суду.
Суд зазначає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначалось, що сторона позивача у позовній заяві зазначає, що на даний час в провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває справа № 462/50/26 за позовам ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, однак матеріали позовної заяви підтвердження наведеного факту не містять.
На усунення зазначеного недоліку стороною позивача долучено рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16.03.2026 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого неможливо встановити учасників, у зв'язку із відсутністю відомостей про таких.
Суд вважає за необхідне зазначити, що кожне рішення, прийняте судом, повинно відповідати вимогам процесуальних кодексів та інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України. Будь-яке рішення суду в нашій державі повинно містити посередині у верхній частині аркушу паперу зображення малого гербу України. Рішення суду має особистий підпис судді - головуючого по справі. Крім того, у нижньому правому кутку рішення є штрих-код. Відповідно до п. 13.7 Інструкції копії судових рішень мають бути належним чином оформлені та засвідчені відбитком гербової печатки суду. Якщо копія судового рішення складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на п'ять проколів, а на зворотному боці останнього аркуша - скріплена підписом судді, працівника апарату суду, засвідчена відбитком гербової печатки суду, із зазначенням кількості зшитих аркушів.
Проте, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16.03.2026 року, яке долучено стороною позивача, не містить необхідних позначень.
З огляду на наведене згідно ч. 9, 10 ст. 272 ЦПК України, суд зазначає, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством. Відповідно, позивачем не наведено підстав, які унеможливлюють отримання позивачем копій таких судових рішень, оскільки згідно позовної заяви останній був стороною по справі.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 752/24739/19, провадження № 61-20936 св 21/ від 18.01.2023 року).
Відповідно, ухвала про залишення позовної заяви без руху станом на 03.04.2026 року не була виконана у повній мірі, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі.
ІІІ. Підсумки
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Так, згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
У зв'язку з тим, що сторона позивача не у повній мірі усунула вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
2. Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
3. Роз'яснення суду
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
4. Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко