ЄУН: 336/6446/25
Провадження №: 2/336/318/2026
31 березня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Гордейченко Е.Р.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, за яким просить суд стягнути з відповідача заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (особовий рахунок, договір №602506251) за період з 01.11.2021 р. по 31.01.2025 р. на загальну суму 26 366,47 грн. та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачами укладений ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 602506251 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.
Так, у період з 01.11.2021 р. по 31.01.2025 р., позивач за вищевказаною адресою надав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Загальна сума боргу за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за період з 01.11.2021 р. по 31.01.2025 р. становить 26 366,47 грн.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року закрито провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - у зв'язку із смертю особи.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року замінено первісного відповідача - ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_1 .
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року закрито провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - у зв'язку із смертю особи.
08.08.2025 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про заміну відповідача на належного відповідача.
В обґрунтування клопотання зазначено, що на даний момент власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.08.2026 року за № 437774852, вбачається, що ОСОБА_1 09.04.2025 року стала власником 1/2 та 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначає позивач, борг у сумі 26 366,47 грн. утворився за період з 01.11.2021 р. по 31.01.2025 р.
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.07.2005 року №630 та від 21 серпня 2019 р., №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов'язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов'язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майно, тому за відсутності відповідної умови в договорі про відчуження нерухомого майна вимоги до нового власника про стягнення заборгованості за отриманими комунальними послугами попереднього власника є безпідставними.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 15 березня 2023 року у справі № 176/522/22, які суд враховує відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.
З огляду на зазначене суд вважає, що спірна заборгованість виникла до моменту набуття відповідачем, ОСОБА_1 , права власності на квартиру, а між сторонами фактично виник спір щодо правомірності покладення на нового власника житла обов'язку зі сплати боргів попередніх власників за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 319, 322, 520 , 901 ЦК України, суд,-
В задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження юридичної особи: 69001, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:
АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П.В. Зарютін
31.03.26