м. Запоріжжя
про передачу справи на розгляд іншому суду
06 квітня 2026 рокуСправа № 331/2903/26
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Губанов Р.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника позивачки - адвоката Розума О.В., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
3 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вказаний цивільний позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
В позовній заяві йдеться про те, що подружжя від шлюбу має малолітню дитину, яка проживає з позивачкою.
Водночас представником позивачки при зверненні до суду не акцентується увага на положенні ч. 2 ст. 28 ЦПК України і не додаються докази того, що малолітня дитина перебуває на утриманні позивачки, що є необхідним для застосування зазначеної норми.
За таких обставин, підстави для застосування альтернативної підсудності, передбаченої ч. 2 ст. 28 ЦПК України, відсутні, у зв'язку з чим підлягають застосуванню загальні правила територіальної підсудності, визначені ст. 27 ЦПК України.
Відповідно до відповіді № 2563158 від 06.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідь з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну: відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб; забезпечує захист персональних даних внутрішньо переміщених осіб, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; забезпечує надання внутрішньо переміщеним особам гуманітарної допомоги; розробляє державні програми підтримки та вирішення соціально-побутових питань внутрішньо переміщених осіб; подає Кабінету Міністрів України пропозиції про заходи, необхідні для реалізації цього Закону, щодо забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується відповіддю з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (постанова Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17).
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи те, що відповідач має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , дана справа Олександрівському районному суду міста Запоріжжя не підсудна і підлягає передачі на розгляд до Хаджибейського районного суду міста Одеси.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 187, 260 ЦПК України, суддя
постановив:
справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивачки - адвоката Розума О.В., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, передати на розгляд Хаджибейському районному суду міста Одеси.
Справу передати на розгляд не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Суддя Р.О. Губанов