Справа № 560/3366/25
03 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши заяву щодо здійснення судового контролю по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить:
1. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №560/3366/25.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду від 11 червня 2025 року у справі №560/3366/25 в порядку передбаченому статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заяви зазначає, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №560/2797/25 не виконано.
Вирішуючи подану позивачем заяву, суд виходить з наступного.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №560/3366/25 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3 909,50 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в розмірі 226 751,00 грн.
Частиною 1 статті 382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаними нормами визначено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 суд враховує, що Хмельницький окружний адміністративний суд 18.02.2026 направив представнику позивача виконавчий лист у справі №560/3366/25, який отриманий 23.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 25.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 80349125 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
В свою чергу, суд зазначає, що інформації про завершення зазначеного виконавчого провадження, станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, до суду не подано. Не встановлено такої і судом. Тобто станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю наявне відкрите виконавче провадження з виконання судового рішення у цій справі.
Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваних результатів, а, отже, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб'єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також те, що триває виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 248, 254, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Д.А. Божук