03 квітня 2026 року Київ 755/504/24
Київський окружний адміністративний суду складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування рішення і постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (УПП).
Просив суд:
- скасувати рішення відповідача від 04.01.2024 щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення;
- скасувати постанову ЕНА № 1114166 від 17.12.2023;
- справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання.
Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22.05.2024 цю справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Матеріали адміністративної справи надійшли до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної їх реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Скрипку І.М.
Ухвалою судді Скрипки І.М. від 07.01.2025 адміністративну справу прийнято до свого провадження. Постановлено, що справа розглядатиметься одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачем подано скаргу до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову ЕНА № 1114166 від 17.12.2023. Однак в оскаржуваному рішенні відсутня як оцінка діям поліцейських, так і доводам позивача, викладеним у скарзі.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог і просив суд відмовити в позові. Вказує, що твердження позивача, викладені у позові, є помилковими, а позовні вимоги - необґрунтованими. При цьому, факт вчинення порушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, підтверджується належним доказом - відеозаписом. Також просить звернути увагу, що інспектор під час складання спірної постанови пояснив позивачу про відсутність технічної можливості ознайомити його з доказами вчинення порушення ПДР.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
17.12.2023 інспектором взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку №2 управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Пильгуном Антоном Володимировичем стосовно ОСОБА_1 винесена постанова серії ЕНА №1114166, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
За змістом вказаної постанови позивач 17.12.2023 о 15:12, керуючи автомобілем «LADA 2171360», державний номерний знак « НОМЕР_1 » в м. Києві, по просп. Воскресенському 48, здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив пункт 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (ПДР).
Не погоджуючись з вказаною постановою та діями поліцейських під час її складання, позивач подав до Департаменту патрульної поліції скаргу, в якій просив:
- скасувати постанову ЕНА № 1114166 від 17.12.2023;
- провести службову перевірку та визначити, чи наявний в діях патрульних поліцейських ОСОБА_2 (жетон 0180676) та ОСОБА_3 (жетон 4460) склад перевищення службових повноважень;
- провести відповідний позачерговий інструктаж у підрозділі, в якому служать зазначені патрульні поліцейські, з питань законності дій поліцейських та дотримання ними чіткого порядку розгляду адміністративних справ.
За результатами розгляду скарги, в.о. заступника начальника Управління - начальником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції майором поліції О. Парамоновим, прийнято рішення від 04.01.2024, яким постанову ЕНА № 1114166 від 17.12.2023 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи рішення відповідача від 04.01.2024 щодо відмови в задоволенні скарги протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
За нормами статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За положеннями статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993 № 3353 «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.1. ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
За правилами пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У підпункті 17.1 пункту 17 ПДР зазначено, що на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» або 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.
У свою чергу, частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За приписами пункту першого статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, нормами вказаної статті встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (Інструкція), встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Відповідно до пункту першого розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 о 15:12, керуючи транспортним засобом «LADA 2171360», державний номерний знак « НОМЕР_1 » в м. Києві, по просп. Воскресенському 48, здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив вимоги пункту 17.1 ПДР.
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, відповідачем надано суду матеріали відеозйомки, на яких зафіксовано подію, про яку йдеться в оскаржуваній постанові.
Відповідно до частини першої статі 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Дослідивши наявні у справі матеріали відеозйомки з камер міського спостереження, суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що на останній зафіксований факт вчинення позивачем правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, як слідує з відеозапису, позивач спочатку не заперечував, що здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, а також пояснив, що вимушений виїхати на цю смугу, оскільки через рух інших автомобілів, які його не пропускали, не зміг вчасно перелаштуватися в іншу смугу руху. Потім повідомив, що він через хвилювання помилково підтвердив, що допустив порушення ПДР.
Варто також зазначити, що відеозапис спростовує твердження позивача про те, що патрульні поліцейські, спілкуючись з ним, постійно його переривали, що межувало із проявами психологічного тиску з боку патрульних поліцейських. Навпаки, із вказаного відеозапису видно, що саме позивач перебивав патрульних та затягував розгляд справи, розповідаючи про події, які жодним чином не стосуються ні правопорушення, яке йому інкримінується, ні обставин справи про адміністративне правопорушення. Також, як свідчить відеозапис, ОСОБА_1 декілька разів повторював, що буде скаржитись на поліцейських вищому керівництву, однак в кінці запису визнав, що з ним спілкувались чемно.
Щодо посилання позивача на ненадання поліцейськими під час розгляду справи матеріалів відеозйомки, то згідно із пунктами 4.1-4.4 рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про комплексну систему відеоспостереження міста Києва» від 05.07.2018 № 1195/5259, суб'єктами відносин в комплексній системі відеоспостереження міста Києва (Система) є: власник Системи є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради; розпорядник Системи - виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в особі Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; адміністратор Системи -комунальне підприємство «Інформатика» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Матеріалами відеозапису підтверджується, що інспектор повідомив позивачу, що ознайомити на місці розгляду справи з доказами вчинення ним правопорушення не має технічної можливості (26 хв. 28 сек. відеозапису).
Суд зазначає, що доводи позивача не спростовують пояснень відповідача, які окрім іншого, підтверджуються матеріалами відеозапису.
Інші аргументи та доводи позивача не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах, оскільки встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, зокрема, судових витрат по сплаті судового збору у розмірі, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.