03 квітня 2026 року Київ справа №320/14816/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.01.2025 у справі № 2630400144443 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до статусу учасника бойових дій, враховуючи всі періоди трудової діяльності, в тому числі за період з 19.10.1992 по 13.11.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та врахувати коефіцієнт шкідливих умов праці за списком № 1 (2), зарахувати період навчання з 1989 року по 1994 року згідно виписки з заліково-екзаменаційних відомостей і з 01.09.1982 року по 13.06.1984 року згідно диплому НОМЕР_2 , період роботи фізичною особою підприємцем з 2009 року по 2014 рік і з 20.12.2007 року по 20.12.2008 року згідно з свідоцтвом про сплату єдиного податку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовили у призначенні пільгової пенсії як учаснику бойових дій на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що якщо усі періоди трудової діяльності будуть зараховані до страхового стажу у встановленому нормативно-правовими актами порядку, його буде достатньо для призначення такого виду пенсії. Зауважує, що незараховані періоди підтверджуються відповідними доказами, а неточності у документах не є його відповідальністю. Позовні вимоги просить задовольнити.
Ухвалою суду від 08.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання. У цій ухвалі повідомлено суб'єктів владних повноважень відповідачів про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню їм як сторонам, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді (згідно із пунктом 12 частини дев'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом відзиву від 08.07.2025 відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Позиція мотивована тим, що для призначення позивачеві пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недостатньо страхового стажу. Періоди навчання з 01.09.1982 по 13.06.1984, з 1989 по 1994 роки не зараховані до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутні записи про ці періоди. Окрім того, період навчання перетинається з періодами роботи з 06.07.1989 по 26.07.1939, з 25.06.1991 по 19.07.1991, з 02.08.1991 по 31.01.1992, з 19.10.1992 по 13.11.1994 згідно записів трудової книжки. Підтверджуючої період навчання довідки, позивач не надав. Періоди провадження позивачем підприємницької діяльності з 20.12.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 31.08.2010, з 01.10.2010 по 30.11.2010, з 01.01.2011 по 30.04.2012, з 02.05.2012 по 30.11.2013, з 04.12.2013 по 31.12.2014 не зараховані, оскільки відсутні відомості про сплату єдиних внесків. Відповідач наголошує, що позовні вимоги в частині зарахування періодів підприємницької діяльності з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.03.2010, з 01.06.2010 по 30.06.2010, з 01.09.2010 по 30.09.2010, з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.05.2012 по 01.05.2012, з 01.12.2013 по 03.12.2013, є безпідставними, оскільки зараховані до страхового стажу. Період з 19.10.1992 по 13.11.1994 зарахований до загального страхового стажу, а до пільгового зарахуванню не підлягає, у зв'язку із відсутністю підтверджуючої довідки. Відповідач також зазначає, що функція призначення пенсії віднесене до його компетенції, тому вимога про зобов'язання призначити позивачеві пенсію задоволенню не підлягає.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відзив не надало, ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету 12.04.2025.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 28.02.2023.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 13.01.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке своїм рішенням від 20.01.2025 №263040014444 відмовило у призначенні дострокової пенсії за віком у зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
За змістом згаданого рішення:
«Пенсійний вік згідно із пунктом 4 частиною 1 статтею 115 Закону № 1058 становить 55 років.
Вік заявника 55 років 09 місяців.
Необхідний страховий стаж згідно із пунктом частиною 1 статтею 115 Закону № 1058 становить від 25 років.
Страховий стаж особи становить 16 років 05 місяців 20 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1989, період отримання допомоги на випадок безробіття з 26.04.2006 по 23.07.2006, оскільки відсутня дата та номер наказу про початок виплати допомоги на випадок безробіття.
До заяви долучено Свідоцтво про сплату єдиного податку серії Е №012101 від 20.12.2007, зроблене з ксерокопії, а не з оригіналу.
Згідно даних ЄРС для ФОП зареєстровано з 11.08.2006 по 15.12.2014».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, на призначення пенсії згідно із пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV мають право особи, які перелічені у цій нормі, за умови досягнення 55 років чоловіками, 50 років жінками та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Позивачеві зараховано до страхового стажу 16 років 05 місяців 20 днів з необхідних 25 років.
Так, позивач зазначає, що йому не зараховано до страхового стажу:
- період з 19.10.1992 року по 13.11.1994 року згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 із урахуванням коефіцієнту шкідливих умов праці за списком № 1 (2);
- період навчання з 1989 року по 1994 року згідно із випискою з заліково-екзаменаційних відомостей і з 01.09.1982 року по 13.06.1984 року згідно із дипломом НОМЕР_2 ;
- період роботи фізичною особою-підприємцем з 2009 року по 2014 рік і з 20.12.2007 року по 20.12.2008 року.
За визначенням у статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, за правилами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).
У відповідності із Порядком основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 4 Порядку).
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів (пункт 8 Порядку).
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном (пункт 20 Порядку).
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Так, позивачеві не зараховано до страхового стажу періоди навчання з 1989 року по 1994 року і з 01.09.1982 року по 13.06.1984 року.
Як вбачається із диплому НОМЕР_2 від 13.06.1994, позивач закінчив Донецький державний технічний університет та на підставі рішення Державної екзаменаційної комісії від 13.06.1994 йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста.
Згідно із витягу з заліково-екзаменаційної відомості Донецького політехнічного інституту ОСОБА_1 навчався з 1989 року до 1994 року та виконав навчальний план за спеціальністю «Будівництво підземних споруд і шахт».
Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1989 до 13.06.1994 протиправно не зарахований до страхового стажу, оскільки підтверджується відповідними доказами.
Твердження відповідача щодо відсутності підстав зарахування цього періоду у зв'язку із відсутністю запису у трудовій книжці суд відхиляє, оскільки диплом та витяг з заліково-екзаменаційної відомості є належними і достатніми доказами для його зарахування.
Щодо перетинання періоду навчання з 01.09.1989 до 13.06.1994 з іншими періодами трудової діяльності, які були зараховані до страхового стажу, то це твердження тільки частково відповідає дійсності, оскільки ці періоди повністю не перекривають період навчання по тривалості, що додатково вказує на протиправність його незарахування.
Разом із тим, період навчання з 01.09.1982 року по 13.06.1984 року зарахуванню до страхового стажу не підлягає, оскільки не підтверджений жодними доказами. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту навчання позивача у цей період.
Щодо періоду з 19.10.1992 року по 13.11.1994 року із урахуванням коефіцієнту шкідливих умов праці за списком № 1 (2).
Такий період зарахований до загального страхового стажу позивача, що підтверджується оскаржуваним рішенням.
Відповідно до записів № 9-12 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1989 позивач з 19.10.1992 до 13.11.1994 працював повний робочий день у шахті у Третьому шахтопрохідницькому будівельному управлінні тресту «Донецькшахтопрохід». Записи зроблені із посиланням на відповідні накази та засвідчені підписом уповноваженої особи із відтиском печатки юридичної особи.
При цьому, ці записи не підтверджують пільговий характер роботи за Списком № 1, оскільки відсутні відомості: про характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи.
Для підтвердження спеціального стажу роботи має бути надана уточнююча довідка підприємства, установи, організації або їх правонаступників з інформацією щодо пільгового характеру роботи та посиланням на відповідні документи.
У цьому випадку уточнююча довідка відсутня, а трудова книжка не містить усієї необхідної інформації для підтвердження пільгового стажу.
Таким чином, зарахувавши цей період до загального страхового стажу позивача, відповідач діяв правомірно і відповідно підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.
Окремо суд звертає увагу позивача, що норма статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку він посилається як на підставу зарахування періоду роботи в подвійному розмірі, передбачає пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, і до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Щодо вимог в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи фізичною особою-підприємцем з 2009 року по 2014 рік і з 20.12.2007 року по 20.12.2008 року.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 (запис № 25) позивач 11.08.2006 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП серія В02 № 119074.
Свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Е № 012101 підтверджується, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатив цей податок. Термін дії свідоцтва протягом 2008 року.
Згідно із оскаржуваним рішенням періоди підприємницької діяльності позивача з 01.01.2008 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.03.2010, з 01.06.2010 по 30.06.2010, з 01.09.2010 по 30.09.2010, з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.05.2012 по 01.05.2012, з 01.12.2013 по 03.12.2013 зараховані до страхового стажу, тому спір в частині періоду з 01.01.2008 до 03.12.2013 відсутній і відповідно вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Періоди з 20.12.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 31.08.2010, з 01.10.2010 по 30.11.2010, з 01.01.2011 по 30.04.2012, з 02.05.2012 по 30.11.2013, з 04.12.2013 по 31.12.2014 не зараховані, оскільки відсутні відомості про сплату єдиних внесків, що підтверджується довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу».
Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що cтрахувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
За положеннями частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Статтею 21 Закону № 1058-IV, серед іншого, передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
За нормами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (Порядок № 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, після 01 січня 2004 року період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з інформацією про сплату страхових внесків.
З огляду на викладене, відсутність відомостей про сплату позивачем страхових внесків за періоди з 20.12.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 31.08.2010, з 01.10.2010 по 30.11.2010, з 01.01.2011 по 30.04.2012, з 02.05.2012 по 30.11.2013, з 04.12.2013 по 31.12.2014 відповідно до «Індивідуальних відомостей про застраховану особу», виключає можливість зарахування цих періодів до страхового стажу.
Таким чином, в частині зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності, відповідач не допустив порушення прав позивача.
З огляду на те, що відповідач безпідставно обчислив страховий стаж позивача без урахування періоду навчання з 01.09.1989 до 13.06.1994, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а заява позивача про призначення пенсії від 13.01.2025 повторному розгляду суб'єктом владних повноважень, який її розглядав, із зарахуванням такого періоду.
Разом із тим, вимоги про призначення пенсії задоволенню не підлягають, оскільки пенсійний орган, до компетенції якого віднесено обчислення страхового стажу, не виконало таку функцію із урахуванням періоду навчання позивача.
Окремо варто зауважити, що на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Беручи до уваги те, що у межах позовних вимог не заявлено питання щодо періоду отримання допомоги на випадок безробіття з 26.04.2006 по 23.07.2006, суд не досліджував цих обставин і не надавав їм оцінку.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.01.2025 № 263040014444 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010; місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 13.01.2025 про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1989 до 13.06.1994.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.