03 квітня 2026 року Київ справа №320/22520/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС у м. Києві, податковий орган, контролюючий орган).
Просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2024 № Ф-44924-2615;
- зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки позивача шляхом виключення з неї суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, який зазначений у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2024 № Ф-44924-2615.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону суд ухвалою від 27.05.2024 позов залишив без руху.
Ухвалою від 06.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено, що справа буде розглядатися одноособово суддею Скрипкою І.М. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 10.04.2025 провадження у цій справі зупинено на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 640/13468/22.
Ухвалою від 13.08.2025 поновлено провадження в адміністративній справі № 320/22520/24.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з лютого по травень 2019 року позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ «КИЇВХЛІБ», а з червня 2019 року по 30.12.2021 - з ТОВ «КИЇВХЛІБ». Наголошено, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак не здійснює господарську діяльність і є найманим працівником, є застрахованою і платником за неї єдиного внеску виступає роботодавець. Звертав увагу і на те, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт виникнення у позивача заборгованості з єдиного внеску, зокрема, зі сплати єдиного внеску із порушенням строків. Звернуто увагу, що лише з 07.02.2022 ОСОБА_1 почав вести господарську діяльність та сплачувати податки.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 02.12.2002 по 04.02.2022 перебував на обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП, який з 01.01.2012 по 04.02.2022 перебував на загальній системи оподаткування.
Згідно інтегрованої картки платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні щоквартальні нарахування за період з IV кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць згідно обраних систем оподаткування в сумі 21969,20 грн, а саме:
- IV квартал 2018 року по терміну сплати: 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн;
- І-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн);
- І-IV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн), 19.10.2020 (3178,12 грн), 19.01.2021 (2200,00 грн).
05.03.2024 на вказану суму заборгованості сформовано вимогу № Ф-44924-2615, яка оскаржена позивачем в судовому порядку шляхом подання цього позову.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За визначенням у пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які перебувають як на загальні системі оподаткування, так і на спрощеній.
З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIІІ, згідно з якими приписами пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Так, пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016 № 1774-VIІІ) передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, відповідно до абзацу 1 пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016р. № 1774-VIІІ) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Статтею 9 Закону № 2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Так відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Абзацом 1 частини п'ятої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Крім того, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону № 2464-VI, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2018 № 2148-VIІІ, в частині термінів сплати ЄСВ, зокрема, фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Так, відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 03.10.2018 № 2148-VIІІ) з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З огляду на наведене, починаючи з 01.01.2018 фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.
У частині другій статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Абзацом 3 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з абзацами 4-6 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
За нормами пункту 1 розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) (Інструкція № 449) ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Згідно із пунктом 3 розділу 7 Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Зазначеними нормами Закону № 2464-VI встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому, в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов'язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.
У той же час, з матеріалів справи встановлено, що позивач, починаючи з лютого по травень 2019 року та з червня 2019 по грудень 2021 року перебував у трудових відносинах з офіційним працевлаштуванням, відтак, IV квартал 2018 року по терміну сплати: 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн; І-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн); І-IV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн), 19.10.2020 (3178,12 грн), 19.01.2021 (2200,00 грн), за який позивачу був нарахований борг з єдиного внеску в розмірі 21969,20 грн, позивач, як найманий працівник, був застрахованою особою, а тому обов'язок сплати єдиного внеску за нього виконував його страхувальник.
Відповідно до довідок ОК-5 та ОК-7 єдиний соціальний внесок з заробітної плати позивача був утриманий та перерахований до бюджету за весь період трудових відносним.
Вищенаведені обставини встановлені також рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №640/13468/22, яким визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві в частині нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 969,20 грн за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року, що призвело до утворення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21969,20 грн, яка є складовою податкового боргу, визначеного податковою вимогою від 05.03.2024 № Ф-44924-2615.
Згідно із пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
У відповідності до абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
При цьому, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України), а базою оподаткування - є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 ПК України).
За правилами підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Із зазначеного слідує, що роботодавець зобов'язаний сплачувати за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження незалежної професійної діяльності до суду не надано та відповідачем про такий дохід не зазначається.
Факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі ФОП, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в спірний період зобов'язаний нараховувати та сплачувати роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі №140/1777/19.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Поряд з цим, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки позивача шляхом виключення з неї суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, який зазначений у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2024 № Ф-44924-2615, оскільки, як встановлено, судовим рішенням у справі № 640/13468/22 зобов'язано ГГУ ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення з неї суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 969,20 грн, що визначена податковою вимогою від 05.03.2024 № Ф-44924-2615.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як видно із квитанції від 13.05.2024 №0.0.3641193147.1 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, а отже зважаючи на частину задоволених позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на вказану суму підлягають стягненню на йогокористь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2024 № Ф-44924-2615.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19) судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.