24 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/117/26
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська 100/1"
до Черкаської міської ради
про стягнення 19521,88 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Постригань Т.Л., адвокат;
Відповідач - Савісько В.В.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 28.01.2026 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська 100/1" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради.
1.2. Змістом позову є майнова вимога позивача до відповідача стягнути 19521,88 грн, зокрема 13666,01 грн боргу зі сплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 1122,38 грн 3% річних, 4733,59 грн інфляційних втрат.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач став власником відумерлого майна на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.04.2024 у справі №712/13257/23 та неналежно виконав зобов'язання з оплати внесків з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 13666,01 грн за період з 01.11.2019 року до 16.01.2026. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 1122,38 грн 3% річних, 4733,59 грн інфляційних втрат за період з 11.12.2019 до 16.01.2026.
1.4. 02.02.2026 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Суд ухвалив справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 10:30 хв. 25.02.2026.
1.5. 16.02.2026 позивач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи. (а.с. 52)
1.6. 18.02.2026 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив у позові відмовити повністю. (а.с. 65-69)
1.7. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що 23.10.2025 зареєстровано право комунальної власності за Черкаською міською територіальною громадою в особі Черкаської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 . До 23.10.2025 відповідач не був власником квартири та не мав статусу співвласника багатоквартирного будинку. Отже, покладення на відповідача обов'язку сплачувати внески є таким, що не ґрунтується на законі, оскільки відповідач не перебував у правовідносинах співвласності та не мав передбаченого законом обов'язку брати участь у витратах на утримання спільного майна. За період до 23.10.2025 у відповідача не існувало грошового зобов'язання перед позивачем. Відтак, відсутній і факт прострочення. Інфляційні втрати та 3 % річних мають похідний (акцесорний) характер і не можуть існувати самостійно без основного зобов'язання. За відсутності належного та доведеного основного боргу у відповідача відсутні правові підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України. Відповідач ствердив, що позивач здійснив розрахунок за період з листопада 2019 року по січень 2026 року включно, не визначаючи окремо розмір заборгованості саме станом на дату відкриття спадщини. Такий підхід свідчить про змішування двох різних правових режимів: спадкових зобов'язань, що могли існувати на момент смерті особи, та поточних нарахувань, здійснених після її смерті.
Відповідач зазначив, що вимоги про стягнення платежів, строк сплати яких настав більш ніж за три роки до дня звернення до суду, заявлені позивачем з пропуском встановленого законом строку позовної давності. Відповідач ствердив, що позивач не надав доказів того, що карантинні обмеження або запровадження воєнного стану унеможливлювали звернення до господарського суду. Суди України у період дії як карантину, так і воєнного стану продовжували здійснювати правосуддя, у тому числі із застосуванням засобів електронного судочинства, що виключає наявність об'єктивних перешкод для реалізації права на судовий захист. Отже, на думку відповідача, ані карантин COVID-19, ані введення воєнного стану не є підставами для безумовного та автоматичного продовження строків позовної давності.
1.8. 24.02.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Позивач вказав, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Позивач вказав, що право власності виникає саме з моменту набрання рішенням суду законної сили. Позивач ствердив, що не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023. Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі. Законом України від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (чинний на момент розгляду справи). (а.с. 75-82)
1.9. 25.02.2026 у судовому засіданні взяла участь представник відповідача Прокопчук А.П. представник позивача у судове засідання не з'явився.
1.10. Представник відповідача Прокопчук А.П. у судовому засіданні пояснила, що відповідач не отримав відповідь позивача на відзив, не заперечила проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
1.11. 25.02.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 14:00 18.03.2026.
1.12. 18.03.2026 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Постригань Т.Л. та представник відповідача Прокопчук А.П.
1.13. 18.03.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.
1.14. Представник позивача адвокат Постригань Т.Л. у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю.
1.15. Представник відповідача Прокопчук А.П. у судовому засіданні просила відмовити у позові повністю.
1.16. 18.03.2026 суд завершив розгляд справи по суті, ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 15:00 24.03.2026.
1.17. 24.03.2026 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Постригань Т.Л. та представник відповідача Савісько В.В.
1.18. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 24.03.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/117/26.
Вислухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога стягнути борг, 3% річних, інфляційних втрат.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території внаслідок набуття права власності на нерухоме майно.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами зобов'язання правовідносин у зв'язку з наданням послуг з утримання будинку та прибудинкової території; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території; розмір грошового зобов'язання відповідача; строк виконання зобов'язання, розмір невиконаного зобов'язання, період прострочення виконання зобов'язання, підстави та порядок для нарахування 3% річних, інфляційних втрат; порушення суб'єктивного прав позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 17.11.2005 та 29.01.2019 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , у підтвердження чого позивач подав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.08.2025 №439154359 (а.с. 19-20)
3.1.2. 25.02.2016 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська 100/1" (ідентифікаційний код 40300876) №10261020000016296, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.05.2019. (а.с. 21)
3.1.3. Рішеннями загальних зборів ОСББ "Смілянська 100/1" встановлено розмір внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, зокрема від 23.02.2019 - 3,55 грн за кв. м з 01.04.2019, від 22.12.2019 - 5,83 грн за кв. м з 01.01.2020; від 21.12.2024 - 7,0 грн за кв. м з 01.01.2025. (а.с. 23-26)
3.1.4. Рішенням загальних зборів ОСББ "Смілянська 100/1" від 20.01.2026 вирішено подати позовну заяву до суду про стягнення з Черкаської міської ради заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 13666,01 грн (а.с. 27)
3.1.5. 27.09.2023 Соснівський районний суд м. Черкаси ухвалив рішення суду, яким відмовив у позові ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, Мліївської сільської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вказане рішення суду набрало законної сили 06.11.2023. (а.с. 34-38)
3.1.6. 17.04.2024 Соснівський районний суд м. Черкаси ухвалив рішення суду у справі №712/13257/23, яким задовольнив заяву Черкаської міської ради про визнання спадщини відумерлою. Визнав відумерлою спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_1 , а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та передав квартиру у комунальну власність Черкаської міської територіальної громади в особі Черкаської міської ради. Вказане рішення суду набрало законної сили 20.05.2024. (а.с. 29-30)
3.1.7. За розрахунком позивача заборгованість відповідача зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2019 до 31.12.2025 становить 13666,01 грн. (а.с. 2 на звороті-6)
3.1.8. За прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.12.2019 до 16.01.2026 позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 1122,28 грн 3% річних та 4733,59 грн інфляційних втрат (а.с. 2 на звороті-6)
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. 25.02.2016 зареєстровано ОСББ "Смілянська 100/1";
4.5.2. 02.05.2024 відповідач на підставі рішення суду у порядку визнання спадщини відумерлою набув право комунальної власності на квартиру №50 у будинку 100/1 по вулиці Смілянській у місті Черкаси;
4.5.3. У зв'язку з набуттям права власності на квартиру у багатоквартирному будинку у відповідача виник обов'язок зі сплати внесків на утримання
4.5.4. За розрахунком позивача, розмір невиконаного відповідачем зобов'язання зі сплати внеску з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території становить 13666,01 грн за період з 01.11.2019 до 16.01.2026.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
5.1. Особливості створення та діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків визначаються Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" №2866-III.
5.2. Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
5.3. Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (частина 1 статті 4 . Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
5.4. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
5.5. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (частина 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
5.6. Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
5.7. Частинами 1 статті 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
5.8. Відповідно до частини 28 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення.
5.9. Відповідно до статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об'єднання є загальні збори, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
5.10. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
5.11. Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
5.12. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
5.13. Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.14. Відповідно до статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
5.15. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
5.16. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника (частина 3 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
5.17. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
5.18. Обсяг зобов'язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов'язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов'язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов'язки співвласника (частина 2 статті 8 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
5.19. Відповідно до статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
5.20. Згідно з частиною 1 статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
5.21. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина 1 статті 1217 Цивільного кодексу України).
5.22. Відповідно до частини 1 статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
5.23. Відповідно до частини 3 статті 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
5.24. Набуття права власності на майно у порядку визнання спадщини відумерлою не є спадкуванням. До особи, яка набула право власності на майно, визнане судом відумерлим, не переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
5.25. Відповідно до частини 4 статті 1277 Цивільного кодексу України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
5.26. Відповідно до частини 1 статті 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов'язок, зокрема відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
5.27. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.28. Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.29. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.30. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.31. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.32. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.33. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.34. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки
5.35. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.36. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.37. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.38. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.39. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою виникнення спору є набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - квартиру у багатоквартирному будинку у зв'язку з визнанням на підставі рішення суду спадщини відумерлою.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.
6.5. Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
6.6. 25.02.2016 створено ОСББ "Смілянська 100/1".
6.7. Територіальна громада м. Черкаси в особі Черкаської міської ради є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв. на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.04.2024 у справі №712/13257/23. Рішення суду набрало законної сили 20.05.2024.
6.8. З моменту набрання рішенням суду законної сили відповідач набув у власність квартиру. З цього моменту у відповідача виник обов'язок сплачувати внески на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
6.9. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.10. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.
6.11. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
6.12. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
6.13. Набуття права власності на майно у порядку визнання спадщини відумерлою не є спадкуванням. До особи, яка набула право власності на майно, визнане судом відумерлим, не переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
6.14. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця.
6.15. У період з 01.11.2019 до 31.12.2025 попередній власник квартири, а згодом і відповідач не виконували свого обов'язку зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
6.16. За розрахунком позивача заборгованість відповідача зі сплати внеску з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2019 до 31.12.2025 становить 13666,01 грн.
6.17. Відповідач за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку внесків не сплатив.
6.18. До відповідача внаслідок набуття права власності на майно у зв'язку з визнанням спадщини відумерлою не перейшов обов'язок сплатити внески з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку, що були надані попередньому власнику майна, до моменту набуття відповідачем права власності на майно.
6.19. З урахуванням наведеного вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території до набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - до 20.05.2024 (день набрання рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.04.2024 у справі №712/13257/23 законної сили) суд визнає необґрунтованими.
6.20. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.21. Рішеннями загальних зборів ОСББ "Смілянська 100/1" встановлено розмір внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, зокрема від 23.02.2019 - 3,55 грн за кв. м з 01.04.2019, від 22.12.2019 - 5,83 грн за кв. м з 01.01.2020; від 21.12.2024 - 7,0 грн за кв. м з 01.01.2025.
6.22. Рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення.
6.23. Витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
6.24. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
6.25. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
6.26. Суд дійшов висновку, що з 20.05.2024 (день набрання рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.04.2024 у справі №712/13257/23 законної сили) у позивача виникло право нараховувати та пред'являти вимогу до відповідача про виконання зобов'язання з оплати внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
6.27. За розрахунком суду з травня 2024 року до грудня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 5931,04 грн зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
6.28. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.29. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.30. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.31. Невиконання відповідачам свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
6.32. Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 13666,01 грн за період з листопада 2019 року до грудня 2025 року суд визнає обґрунтованими частково, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково у розмірі 5931,04 грн за період з травня 2024 року до грудня 2025 року.
6.33. Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду з позовом до відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача.
6.34. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
6.35. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
6.36. Стаття 253 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
6.37. Відповідно до приписів статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
6.38. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права),так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
6.39. Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
6.40. За твердженням відповідача перебіг позовної давності розпочався 01.11.2019 та закінчився 01.11.2022, позивач звернувся з позовом до суду 28.01.2026.
6.41. Суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу зі сплати внесків на утримання будинку за період з травня 2024 року до грудня 2025 року.
6.42. Позивач мав право звернутися до суду з позовом до відповідача у межах загального строку позовної давності тривалістю три роки з моменту порушення його права.
6.43. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та введення з 24 лютого 2022 року на всій території Україні воєнного стану.
6.44. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
6.45. Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024 пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено у такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
6.46. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.
6.47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 висновувала, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
6.48. У цій справі станом на 02 квітня 2020 року строк позовної давності щодо визнаних судом обґрунтованими позовних вимог про стягнення внесків на утримання будинку та прибудинкових територій не розпочав перебіг.
6.49. У цій справі суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з травня 2024 року до грудня 2025 року. Відповідач прострочив виплату внесків на утримання будинку в період дії закону, який зупинив перебіг строку позовної давності.
6.50. З урахування змін до Цивільного кодексу України внесених Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, та Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025, яким пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено, станом на травень 2024 року перебіг строку позовної давності звернення позивача з позовом до відповідача ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 05.09.2025.
6.51. З урахуванням наведеного позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у межах строку позовної давності встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.
6.52. Заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача суд визнає необґрунтованою і доходить висновку про відмову у її задоволенні.
6.53. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.54. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
6.56. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
6.57. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.
6.58. За прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.12.2019 до 16.01.2026 позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 1122,28 грн 3% річних та 4733,59 грн інфляційних втрат (а.с. 2 на звороті-6)
6.59. Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку про їх невідповідність періоду нарахування та сумі боргу, оскільки позивач невірно визначив період прострочення виконання грошового зобов'язання.
6.60. Відповідач набув право власності на квартиру у багатоквартирному будинку 20.05.2024.
6.61. З урахуванням часу набуття відповідачем права власності на квартиру позивач набув право нарахувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання з 20.05.2024, а не з 11.12.20219.
6.62. За розрахунком суду розмір 3% річних становить 137,37 грн за період з 11.06.2024 до 16.01.2026 (12,68 грн за період з 11.06.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за травень 2024 року, 12,03 грн за період з 11.07.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за червень 2024 року, 11,36 грн за період з 11.08.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за липень 2024 року, 10,69 грн за період з 11.09.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за серпень 2024 року, 10,04 грн за період з 11.10.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за вересень 2024 року, 9,37 грн за період з 11.11.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за жовтень 2024 року, 8,72 грн за період з 11.12.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за листопад 2024 року, 8,05 грн за період з 11.01.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за грудень 2024 року, 8,86 грн за період з 11.02.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за січень 2025 року, 8,13 грн за період з 11.03.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за лютий 2025 року, 7,32 грн за період з 11.04.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за березень 2025 року, 6,54 грн за період з 11.05.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за квітень 2025 року, 5,73 грн за період з 11.06.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за травень 2025 року, 4,95 грн за період з 11.07.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за червень 2025 року, 4,14 грн за період з 11.08.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за липень 2025 року, 3,34 грн за період з 11.09.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за серпень 2025 року, 2,55 грн за період з 11.10.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за вересень 2025 року, 1,75 грн за період з 11.11.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за жовтень 2025 року, 0,96 грн за період з 11.12.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за листопад 2025 року, 0,16 грн за період з 11.01.2026 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за грудень 2025 року).
6.63. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 379,70 грн за період з 01.06.2024 до 31.12.2025 (48,85 грн за період з 11.06.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за травень 2024 року, 42,12 грн за період з 11.07.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за червень 2024 року, 42,12 грн за період з 11.08.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за липень 2024 року, 40,29 грн за період з 11.09.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за серпень 2024 року, 35,80 грн за період з 11.10.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за вересень 2024 року, 30,49 грн за період з 11.11.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за жовтень 2024 року, 25,00 грн за період з 11.12.2024 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за листопад 2024 року, 21,01 грн за період з 11.01.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 264,68 грн за грудень 2024 року, 21,17 грн за період з 11.02.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за січень 2025 року, 18,49 грн за період з 11.03.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за лютий 2025 року, 13,53 грн за період з 11.04.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за березень 2025 року, 11,23 грн за період з 11.05.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за квітень 2025 року, 7,02 грн за період з 11.06.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за травень 2025 року, 4,45грн за період з 11.07.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за червень 2025 року, 5,09 грн за період з 11.08.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за липень 2025 року, 5,74 грн за період з 11.09.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за серпень 2025 року, 4,77 грн за період з 11.10.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за вересень 2025 року, 1,90 грн за період з 11.11.2025 до 16.01.2026 від суми боргу 317,80 грн за жовтень 2025 року, 0,63 грн за період з 01.12.2025 до 31.12.2026 від суми боргу 317,80 грн за листопад 2025 року).
6.64. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 1122,28 грн 3% річних за період з 11.12.2019 до 16.01.2026 суд визнає обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі 137,37 грн за період з 11.06.2024 до 16.01.2026.
6.65. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 4733,59 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2019 до 31.12.2025 суд визнає обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі 379,70 грн за період з 01.06.2024 до 31.12.2025.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. За подання позовної заяви за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн на підставі платіжної інструкції №4 від 27.01.2026. (а. с. 11)
7.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.4. Оскільки позов суд задовольнив частково судовий збір, сплачений позивачем за подання, позову суд покладає на відповідача у розмірі 3328,00 грн з урахуванням мінімального розміру судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позову майнового характеру відповідно до норми підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
7.5. Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн: 3000,00 грн - попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини. Формування правової позиції; 8000,00 грн - підготовка процесуальних документів у справі (позовної заяви, розрахунку, відповіді на відзив); 2000,00 грн - представництво у Господарському суді Черкаської області.
7.6. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач додав договір про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг від 21.01.2026 (а.с. 13), розрахунок (детальний опис послуг) від 21.01.2026 (додаток до договору про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг від 21.01.2026) (а.с. 14); акт юридичних (консультаційних) послуг від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг від 21.01.2026 (а.с. 15), рахунок-фактуру від 21.01.2026 на суму 13000,00 грн (а.с. 16), платіжну інструкцію від 27.01.2026 №5 на суму 13000,00 грн (а.с. 17), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Постригань Т.Л. (а.с. 18)
7.7. Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 21.01.2026 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська 100/1" (замовник) та адвокат Постригань Тетяна Леонідівна (виконавець) уклали договір про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг, згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику консультації з питань правового регулювання. (а.с. 13).
7.8. Згідно з пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг від 21.01.2026 оплата послуг здійснюється із розрахунку: 13000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 коп.) за представництво інтересів в суді першої інстанції. Здійснюється попередня оплата в сумі 13000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 коп.) не пізніше 3-х календарних днів з дати підписання даного договору.
7.9. 21.01.2026 адвокат Постригань Т.Л. склала та підписала розрахунок (детальний опис послуг) (додаток до договору про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг від 21.01.2026), згідно з яким вартість 1 год. роботи адвоката складає 2000,00 грн. Загальна вартість послуг становить 13000,00 грн, зокрема 3000,00 грн - попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини. Формування правової позиції; 8000,00 грн - підготовка процесуальних документів у справі (позовної заяви, розрахунку, відповіді на відзив); 2000,00 грн - представництво у Господарському суді Черкаської області. (а.с. 14)
7.10. 21.01.2026 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська 100/1" (замовник) та адвокат Постригань Тетяна Леонідівна (виконавець) склали та підписали акт юридичних (консультаційних) послуг від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг від 21.01.2026 на загальну суму 13000,00 грн, згідно з яким адвокат витратив час: за попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини. Формування правової позиції у кількості 1 год. 30 хв. вартістю 3000,00 грн; за підготовку процесуальних документів у справі (позовної заяви, розрахунку, відповіді на відзив) у кількості 4 год. вартістю 8000,00 грн; за представництво у Господарському суді Черкаської області у кількості 1 год. вартістю 2000,00 грн. (а.с. 15)
7.11. 21.01.2026 адвокат Постригань Т.Л. виставила ОСББ "Смілянська 100/1" рахунок - фактуру для оплати за надані послуги вартістю 13000,00 грн. (а.с. 16)
7.12. 27.01.2026 ОСББ "Смілянська 100/1" сплатило адвокату Постригань Т.Л. 13000,00 грн за надані послуги на підставі платіжної інструкції №5 від 27.01.2026. (а.с. 17)
7.13. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
7.14. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
7.15. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).
7.16. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
7.17. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
7.18. Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.19. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
7.20. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
7.21. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
7.22. На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 20000,00 грн та надав докази понесення цих витрат.
7.23. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
7.24. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
7.25. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.26. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
7.27. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.28. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
7.29. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
7.30. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
7.31. Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 13000,00 грн.
7.32. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
7.33. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
7.34. Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
7.35. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
7.36. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
7.37. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
7.38. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
7.39. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
7.40. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
7.41. Відповідач у відзиві на позов від 18.02.2026 заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, оскільки заявлений розмір витрат на правничу допомогу становить 66,6% і є неспівмірним з ціною позову 19521,88 грн та складністю справи. Відповідач просив відмовити позивачу в стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір до спів мірного та економічно обґрунтованого. Крім того, відповідач вказав, що заявлені представником позивача види робіт, як "попереднє оцінювання матеріалів", "опрацювання законодавчої бази", "формування правової позиції" та "складання розрахунку" не можуть розглядатися як самостійні види правничої допомоги, що підлягають окремій компенсації. Зазначені дії є невід'ємними складовими підготовки позовної заяви та охоплюються єдиною процесуальною дією - складанням процесуального документа. Їх виокремлення, як окремих оплачуваних послуг фактично призводить до штучного збільшення загального розміру витрат та подвійного врахування одного й того ж комплексу робіт. Крім того, розрахунок заборгованості у справах про стягнення періодичних платежів має технічний характер та не потребує значних часових або інтелектуальних витрат.
7.42. Враховуючи умови укладеного позивачем та адвокатом Постригань Т.Л. договору про надання правничої допомоги, подані докази щодо обсягу та вартості правничої допомоги, судові витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 13000,00 грн суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
7.43. Оскільки позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн, суд покладає на відповідача частково у розмірі 4290,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (33%).
Керуючись статтями 14, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська 100/1" до Черкаської міської ради задовольнити частково.
Стягнути з Черкаської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету територіальної громади міста Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 38764676, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смілянська 100/1" (ідентифікаційний код 40300876, адреса місцезнаходження: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 100/1) 5931,04 грн (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять одну гривню 04 копійки) боргу, 379,70 грн (триста сімдесят дев'ять гривень 70 копійок) інфляційних втрат, 137,37 грн (сто тридцять сім гривень 37 копійок) 3% річних, 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) судових витрат зі сплати судового збору, 4290,00 грн (чотири тисячі двісті дев'яносто гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
В частині вимоги про стягнення 7734,97 грн боргу, 4353,89 грн інфляційних втрат, 984,91 грн 3% річних у позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 03.04.2026.
Суддя А.І. Гладун